Вісь Мінськ – Київ – Вашингтон. Зупинить чи її привид "рішення білоруського питання" Путіним
"Остаточне рішення білоруського питання"
Державний секретар Союзної держави (СГ) Білорусі та Росії Григорій Рапота заявив, що російсько-білоруська робоча група в ході ревізії договору про створення СГ може обговорити положення Статті 6 цього договору. На думку держсекретаря, деякі положення документа необхідно буде переписати з-за існуючого договору Євразійського економічного союзу.
Справа в тому, що договір про Союзній державі був підписаний у грудні 1999 р. в Москві за ініціативою Олександра Лукашенка, який сам планував влаштуватися в Кремлі після Єльцина. Саме в розрахунку на такий сценарій і писався в Мінську союзний договір, а тому у ньому була передбачена заміна національних органів влади союзними: від парламентів та урядів - до центробанків і верховних судів.
Але тоді "хотілки" Лукашенко не справдилися: наступником Єльцина став мало кому до цього відомий полковник КДБ. У відповідь білоруський лідер став просто гальмувати виконання Договору про Союзну державу - тобто різноманітні субсидії він від Росії отримував, а ось реальна інтеграція зупинилася в 2007-му, не дійшовши до етапу створення єдиної валюти.
Проте в Москві гроші рахувати вміють, і в серпні 2018-го поставили "бацьку" перед вибором: або припинення субсидування і подальші відносини між Мінськом і Москвою на загальних для ЄАЕС правилах, або збереження вуглеводневих дотацій - але за умови відновлення інтеграції в рамках того самого договору від 1999 р.
Далі було багато емоційних пасажів Олександра Григоровича на тему нечесної поведінки союзників, бажання РФ поглинути Білорусь і міркувань на тему цінності суверенітету. І багато термінових зустрічей з Володимиром Путіним у спробах повернути статус-кво, що журналісти ще в 1997-м прозвали "нафта в обмін на поцілунки". Але особливого успіху це не мало - в Кремлі явно вирішили перейти до "остаточного вирішення білоруського питання". І наполягли на створення міжурядової комісії з "опрацювання питань інтеграції", а для остраху - закрили можливість реекспорту через Білорусь в Україну скрапленого газу та нафтопродуктів з Росії.
У відповідь офіційний Мінськ почав максимально відтягувати економічні і політичні рішення з боку Росії, затягувати переговори і "забалтивать" інтеграцію. Розраховуючи за виграний час провести перевибори Лукашенко і парламентські вибори, максимально поліпшити відносини з "колективним Заходом" і сформувати союз з Києвом.
Охолодження відносин по осі Мінськ - Москва призвело до того, що білоруське керівництво тепер терміново шукає нових союзників, готових врівноважити вплив Москви, - а воно дуже значно, як у свідомості білорусів, так і в економіці республіки. Сьогодні білоруський МЗС працює в посиленому режимі: йде термінова "напрацювання позитивної порядку" відносин між Білоруссю і Європейським Союзом, а також США.
Вже обговорюється повернення американського посла в Мінськ (його прогнали ще в 2008-м), можливість зустрічей Лукашенко з Трампом і Меркель, і навіть проведення на території Білорусі військових навчань країн НАТО. При цьому Мінськ всіляко відтягує підписання з Росією угоди про взаємне визнання віз (т. зв. віза Союзної держави), зате з ЄС вже підготовлено угоду про спрощення візового режиму.
Телеграм-канал "Білоруський гамбіт" пише: "Одночасно з роботою білоруського Мзс щодо розширення співробітництва з країнами Заходу в Мінську вживаються заходи по створенню некомфортних умов посольства РФ. Дана неофіційна вказівка організовувати посольству проблеми з побутовим та протокольним питань.
Чиновникам, провладним експертам і громадським радять не контактувати з посольством. Взято курс на різке скорочення гуманітарного обміну між Російською Федерацією і Республікою Білорусь. Були проблеми у директорів шкіл, які відправляли своїх учнів на Кремлівську ялинку".
І це правда: наприклад, 28 січня Мінміськвиконком відповів відмовою на повторну заявку в реєстрації громадського об'єднання "Безсмертний полк". Іншими словами - заблокував можливість юридичної легалізації в Білорусі відкрито проросійських сил.
Новий "союз справжніх слов'ян"
У Мінську розраховують, що чинному українському президенту, незважаючи на всі проблеми, все ж таки вдасться переобратися. І ще в минулому році в Мінську політологи заговорили про те, що після сильного погіршення відносин з Кремлем Олександр Лукашенко буде шукати нового союзника в особі Києва.
Втім, це був цілком очевидний тренд: починаючи з жовтня Лукашенко робив реверанси в бік українського керівництва, і чим більше суперечок виникало з Москвою - тим більше гостей з Києва відвідувало резиденцію білоруського президента. А в білоруських телевізійних мережах запускається мовлення українського телеканалу, про включення якого переговори йшли вже кілька років. Нарешті, Лукашенко різко перестав вживати свою коронну фразу "Ви що, хочете, щоб було як в Україні?!".
Одночасно в перші тижні нового року за різними неофіційними каналами на адресу білоруських політологів і журналістів розпочався злив " інформації про те, що нібито Київ і Мінськ зайнялися підготовкою політичного альянсу. Який передбачається підкріпити відповідною ідеологічною платформою. А саме: "центр слов'янського світу" не знаходиться в Росії, а Україна і Білорусь - це два вогнища, де зберігся справжній слов'янський дух. (Їх родовід, відповідно, йде від давніх Києва і Полоцька.) Росія ж буде розглядатися вже як територія, яка втратила свою слов'янську ідентичність, зробивши ставку на багатонаціональність, олігархів і імперські амбіції.
На цьому тлі плановані дії двох президентів виглядають більш прагматично. Передбачається, що Порошенко і Лукашенко підтримають один одного на найближчих президентських виборах (в Білорусі вони пройдуть або в кінці цього року, або на початку наступного). Для Порошенка це важливо хоча б тому, що Лукашенко - самий популярний закордонний політик в Україні. Відповідно, його публічна підтримка Порошенко може додати чимало голосів.
Білоруський президент цілком здатний переобратися і сам - вже на шостий термін. Йому український колега більше потрібен як "адвокат" у відносинах із Заходом. Тобто приймається в Європі і США політик, який зможе підтвердити, що Лукашенко вирішив порвати пуповину, связывавшую його з Москвою всю чверть століття, що він перебуває при владі. А значить, потребує допомоги - бажано не уроками "як жити", а грошима.
В той же день, коли Петро Порошенко заявив про свою участь у виборах президента, з Лукашенком у Мінську зустрівся представник України в тристоронньої контактної групи з мирного врегулювання ситуації в Донецькій і Луганській областях, екс-прем'єр України Євген Марчук. Він, зокрема, передав білоруському лідерові теплий привіт від президента України. "Я вчора з ним бачився. Він просив передати, що задоволений, як розвивається українсько-білоруське співробітництво, особливо після форуму регіонів і не тільки. Комісія двостороння працює як годинник, - сказав Марчук. - Між країнами склалися хороші стосунки і на людському рівні. Ставлення до Білорусі і до вас особисто як президенту Білорусі - ви дуже популярна людина в Україні. Я вам скажу це відверто".
А вже на наступний день в інтерв'ю "Радіо Свобода" міністр оборони України Степан Полторак заявив, що вважає Білорусь дружньою країною, народ якої не стане брати участь в агресії Росії проти України. "Вважаю, країни, які знаходяться поруч, крім, звичайно, країни-агресора, обов'язково повинні співпрацювати. Білорусь для нас дружня країна, і ми завжди відкриті для переговорів, - сказав Полторак. - Є агресор - Російська Федерація, і ми всі свої зусилля спрямовуємо на те, щоб протистояти російській агресії. А Білорусь ми вважаємо своїми друзями і побратимами. І я вірю в те, що білоруський народ ніколи в житті не приєднається до агресії Росії проти України".
Є неофіційна інформація, що в адміністрації білоруського президента вже опрацьовується графік нових зустрічей Лукашенко з відомими в Україні людьми, а також особисто з Порошенком - напередодні першого або другого туру виборів (поки неясно).
Готова відступити Москва?
Повернемося до того, з чого почали, - до слів Григорія Рапоты. У статті 6 Договору про створення Союзної держави Білорусі і Росії кажуть, що кожна з країн зберігає з урахуванням добровільно переданих Союзній державі повноважень суверенітет, незалежність, територіальну цілісність, державний устрій, а також конституцію, державний прапор, герб та інші атрибути державності. На думку держсекретаря, тут залишається незрозумілим, "які наднаціональні органи є додатково до тих, що вже існують, і які повноваження можна передати їм без шкоди для власного суверенітету, і як цим всім керувати".
Виходить, що в оновленій версії договору може бути прямо прописано, що і росія, і Білорусь збережуть національні парламенти, президентські посади, уряди і суди. Це може означати, що Росія як би говорить Лукашенко: "Саша, не панікуй і не кидайся на Захід, примусу до інтеграції не буде. Захочеш російське фінансування - сам прийдеш, а ми неволити не будемо".
У свою чергу союз Білорусі та України, якщо він відбудеться, буде дуже дивним. З одного боку, це дві сусідні пострадянські країни, об'єднані спільною історією, культурними та іншими кодами. З іншого - з принципово різним суспільно-політичним і економічним устроєм, з різним баченням майбутнього. Чи зможуть вони діяти разом - велике питання.
