"Газпром" на грані банкрутства. Чому зламалася геополітична зброя Путіна

Різке скорочення транзиту російського газу до Європи стало помітним ще з початку цього року. Дворазове зменшення прокачування через Україну на тлі неповного завантаження "Північного потоку" і будування "Північного потоку - 2" наводило на очевидні висновки про те, що продажі російської газової монополії помітно впали.

Але тільки зараз стало відомо про масштаби падіння. Зокрема про те, що компанія, яка і за підсумками 2019 р. витратила на 190 млрд рублів більше, ніж отримала, у цьому році суттєво прискорила падіння.

Зокрема, в січні-квітні постачання російського газу до Європи скоротилися на 20%. І при цьому падіння продовжиться, оскільки, побоюючись українсько-російської газової війни, західні трейдери заповнили підземні сховища ще перед початком зими "під зав'язку". Війни не сталося, особливих морозів - також. Тому європейці, маючи в кінці квітня в сховищах на 15 млрд кубів більше, ніж у минулому році, купувати не поспішають.

Паралельно спотові ціни на європейських газових хабах опустилися до 60 доларів за тисячу кубометрів - і виявилися нижчими за внутрішні російських.

Ці два фактори разом означають, що "Газпром" зіткнуться зі скороченням продажів, так і зі зниженням ціни на газ.

Чітко сказати, які наслідки матиме такий "дуплет", поки складно. Але російські аналітики припускають, що в результаті в бюджеті газового монополіста утворюється "дірка" розміром $10 млрд.

Що змусить "Газпром" до двох не надто приємним кроків.

Перший - це похід на ринок зовнішніх запозичень. Власне, з початку року російський газовий монополіст вже двічі розміщував євробонди на $3,9 млрд. Але більшість цих грошей пішли на погашення попередніх боргів. А зараз доведеться робити нові запозичення - при цьому під значно більш високий відсоток. Оскільки і з фінансами на міжнародному ринку зараз гірше, і позичати російської компанії в розпал такого "ідеального шторму" банально страшно. І платою за ризик стане істотно більш висока вартість майбутніх запозичень.

А другим вимушеним кроком "Газпрому" стане, швидше за все, відмова від інвестиційних програм. Власне, в кінці квітня компанія заявила про можливе скорочення інвестицій на 216 млрд руб. За даними джерела російських "Ведомостей", значно сильніше інвестпрограма може скоротитися в наступні роки - не менше ніж на 285 млрд руб. в 2021 р. і 448 млрд руб. в 2022-м.

Газ - не нафта. Змонтувати в чистому полі вишку і потроху щось скачувати в цій сфері не вийде. Потрібні дороги, підведені лінії електропередач, житло для робітників і трубопроводи. А без капітальних інвестицій старі родовища поступово виснажаться, а для освоєння нових доведеться знову-таки або брати позики, або ділитися газом з потенційними інвесторами. Тому внутрішня криза "Газпрому" не закінчиться навіть у тому випадку, якщо ціни на газ за рік-другий потроху підуть вгору.

Чому так сталося? Звичайно, свою роль зіграло і падіння цін на нафту, яке потягнуло за собою і газ, і, звичайно, "чорний лебідь" у вигляді пандемії COVID-19, яка скоротила виробництво і, відповідно, споживання енергоресурсів. Але справа не тільки в тому.

Протягом багатьох років Кремль використовував "Газпром" як геополітичне зброю. "Дарував" знижки купленим друзям. І навпаки - "карав ворогів", будуючи обхідні газопроводи. В один тільки "Північний потік-2" було вкладено близько $11 млрд. Недобудований потік стоїть німим пам'ятником спробі Путіна "покарати хохлів". Навіть якщо він буде запущений, німецьке федеральне мережеве агентство вже відмовило проекту в імунітеті до газовій директиві Європейського Союзу.

Паралельно з тим, хто постраждав від "газової зброї", потроху реалізують альтернативні проекти. Начебто Baltic Pipe, який тягнуть з Данії в Польщу. Цей газопровід, звичайно, буде поставляти всього 10 млрд кубів щорічно - проти 50 у "Північного потоку", але поряд з терміналами для зрідженого газу на польському і німецькому березі забере з 2022 р. ще частину європейського ринку.

Використання викопних вуглеводнів в якості інструменту для геополітичного впливу було, в короткостроковій перспективі, дієвим геополітичним маневром путінської Росії. Але в тривалій перспективі воно не тільки втратило ефективність, але й призвело до закономірної кризи видобувних компаній. Жертвами путінської політики, в сухому залишку, сталі і "Газпром" і "Роснефть". Хоча не українцям, звичайно, сумувати з цього приводу. Скорочення фінансових можливостей путінського режиму рано чи пізно призведе і до скорочення його здатності демонструвати силу не тільки у віддалених географічних локаціях, але і на власних кордонах.