"Франція повернулася". Торгівля тілом не допомогла Марін Ле Пен
Нова, політично юна надія французів в кроці від нового виборчого тріумфу. Еммануель Макрон, лідер Асоціації за оновлення політичного життя, більше відомої, як "Вперед", Республіка!", фактично не роблячи перерви після президентських виборів, взяв "золото" в першому турі парламентських виборів.
11 червня жителі П'ятої Республіки обирали нових членів Національної асамблеї — нижньої палати парламенту. Всі кандидати — мажоритарники, які повинні були набрати 12,5% голосів. Це означає, що на думку електорату вплив чинив не тільки бренд політсили кандидата, але і його особисті якості. І згідно з офіційними даними "Республіка" зайшла вперед відразу на 32,32% голосів. Це, за попередніми прогнозами, дозволяє Макрону сподіватися приблизно на 430 мандатів з 577.
Другими до фінішу прийшли правоцентристські "Республіканці" Ніколя Саркозі і Франсуа Фійона, які отримали 21,56%, тобто можливі 85-125 місць і статус другої найбільшої фракції, хоча вони втратили більше — 100 місць у нинішньому скликанні. На минулих виборах правоцентристи набрали на 13% більше голосів. Третій несподівано стала ліворадикальна "Нескорена Франція" Жан-Люка Меланшона в союзі з комуністами — 13,74%.
А ось подруга Володимира Путіна Марін Ле Пен з її "Національним фронтом" вкотре не окупила політичні і фінансові інвестиції Кремля — 13,2%. Їй пророкують 3-10 місць, а "Нацфронту" кров з носу потрібні 15 місць, щоб хоч якось відповідати заявленій позиції єдиної опозиційної сили. 15 мандатів дозволяють створити парламентську групу, в іншому випадку це буде просто різноголосся.
Проте найбільші політичні втрати спостерігаються у Соцпартії Франсуа Олланда, яка досі мала монополію. Лівоцентристи втратили більше 200 місць. Після того як соціалісти відійдуть від поразки, вони почнуть шукати шляхи наверх — до правлячої коаліції. І для цього ядра старожилів партії доведеться пробачити молодика Макрона, який покинув пост міністра економіки і партію заодно заради особистих політичних амбіцій. Нагадаємо, він став членом Соцпартії в 20 років, а через 18 запустив свій проект, який безсовісно обскуб електорат "рідної" партії.
Окремо варто згадати рекордно низьку явку виборців на парламентських виборах — 48,71%. Найгірший показник за всю історію П'ятої Республіки. Тому є кілька причин. По-перше, тенденція до зниження явки спостерігається кожні п'ять років протягом останніх декількох десятиліть. На парламентських виборах завжди голосують менше французів, ніж на президентських. По-друге, виборців втомила нещодавно пройшла президентська кампанія.
Але ті, хто зберіг заряд бадьорості для третього раунду президента Макрона, і забезпечили його високий результат. Знову-таки головним аргументом на його користь стало не програма, хоча вона, безумовно, є ковтком свіжого повітря після соціалістичного застою в контексті боротьби з безробіттям і зростання економіки. Макрон виїхав не тільки на електораті олландовцев. Його перемогу у першому турі обумовив цілий ряд факторів. Приміром, дуже вдалим ходом було віддати пост прем'єра Едуарду Філіпу. Останній, коментуючи результати виборів, зауважив: "Франція повернулася". Таким чином, 39-річний президент зміг відтягнути голоси у "Республіканців", чиїм колишнім членом є нинішній глава уряду.
Далі. Ле Пен залишилася його спаринг-партнером і після поразки на президентських виборах. Багато французи голосували за нього і тоді, і зараз, щоб не дати пройти лідеру праворадикалів. Що стосується Ле Пен, то її політсила в принципі втримала свій результат: в 2012 році вона взяла приблизно стільки ж. Тільки зараз розклад менш приємний. Виборці ще пам'ятають ганебні дебати Ле Пен з Макроном. Крім того, фінансове становище "Нацфронта", м'яко кажучи, жалюгідний. Партія набралася кредитів у російських банків, які не потрібно повертати. Одні вибори вона вже програла, другі — по всій видимості, теж: другий тур парламентського марафону навряд чи принесе сенсацію. Її особисті 44% у рідному окрузі не потягнуть на ті 9 млн євро. Ле Пен напередодні першого раунду навіть опустилася до торгівлі своїм тілом.
Лідер НФ в ефірі радіо Europe1 заявила про запуск сайту "Патріотичний позика", на якому партія випрошує гроші у виборців. Ясна річ, що за обіцянки їй вкрай важко отримати гроші від прихильників. Тому Ле Пен, поскаржившись на банківський змова, зробила хід конем: за 15 тис. євро можна купити запрошення "на престижний захід у присутності Марін Ле Пен", а "найбільш заможні співвітчизники" за більш ніж 75 тис. євро зможуть "особисто повечеряти з Марін Ле Пен". Відчайдушні часи, відчайдушні заходи, як говориться.
Загалом, подруга Путіна стала боксерською грушею для "Вперед, Республіка!", потонувши в харизмі Макрона разом зі своєю антиісламської і антимігрантською риторикою. Та й французи якось забули про міграційний кризі. Адже зробили ставку на глобалиста Макрона. І якщо в другому турі президентських виборів ліво - і правоцентристи підтримали його кандидатуру з-за Ле Пен, то дії Макрона на посаді глави держави припали французам по душі. Незважаючи на те що над партією витала тінь гучного корупційного скандалу. 24 травня газета Le Canard Enchaîné, публікацій з якої почалося падіння Фійона, докладно описала схему маніпуляцій міністра регіонального розвитку Рішара Феррана і його дружини Сандрін Дусен з нерухомістю та банківськими кредитами, які дозволили їм значно збільшити власні доходи.
Аналітики навіть озвучували песимістичний прогноз, радячи Феррану піти у відставку, інакше він може знищити глобалістські і центристські реформи Макрона. Проте новому французькому лідеру, очевидно, вдалося затьмарити скандал завдяки своїм вірним рішенням. Особливо це відноситься до дій на міжнародній арені. Макрон показав себе лідером не тільки у Франції, але і нагадав про вплив Парижа на світову політику. Президент почав свою каденцію з місця в кар'єр: піддав Путіна кільком приниженням під час позапланового візиту того в Париж; вчепився відповідної мертвою хваткою в кисть Трампа, та ще й періодично тролить і критикує скандального лідера США і т. п. Мсьє Олланд теж, наприклад, Путіна принизив, коли відмовився з ним зустрічатися в столиці Франції, але його президентство все ж чередовало рішучість і невиразність політики. Олланд так і не зміг досягти своїх цілей зі скорочення безробіття та прискорення ослабленої економіки, що призвело до песимізму і пригніченості французів.
Можливо, нову зірку французької політики через деякий час чекає та ж доля: шквал критики, протести, падіння рейтингів, але поки він почав добре. Однак якщо президент Франції закріпить або навіть поліпшить результат у другому раунді, то необхідності в союзах не буде. Хоча, звичайно, такий підхід був би недалекоглядним, а Макрон вже зарекомендував себе вмілим стратегом. Крім різнорівневих домовленостей, наприклад, з "Республіканцями" чи соціалістами, співпраця його партії необхідно на перспективу, оскільки з плином часу будь-яка провладна сила в демократичній державі втрачає популярність. Отже, на наступні вибори повинні бути готові хоча б начерки планів по створенню альянсів. І до того ж "Вперед, Республіка!" має якомога швидше висувати на перший план інших лідерів крім Макрона, щоб не стати одноразовим проектом під лідера.
