Три бажання. Проти кого з кандидатів агітує Вакарчук
Лідер "Океану Ельзи" знову не прояснив, кого підтримує на майбутніх виборах, але вважає, що є три необхідні умови, при виконанні яких можна голосувати за того чи іншого кандидата. Таким чином, виходить цікава ситуація - не підтримавши нікого відкрито, Вакарчук, тим не менш, дав певний набір якостей, яким повинен відповідати гідний кандидат. І тепер, провівши невеликий аналіз, можна визначити, за кого ж завуальовано проагітував рокер.
По-перше, як вважає Вакарчук, кандидат у президенти повинен взяти участь у теледебатах з опонентами або в програмах подібного формату, які проходитимуть у прямому ефірі і без наявності суфлера. Тут рокер підняв дуже важливу тему, і в цьому його варто було б підтримати - на класичні дебати українські політики ходять вкрай неохоче. Останній раз подібне траплялося ще на виборах 2004 р. Адже закон про вибори президента таку форму агітації, як теледебати у прямому ефірі, передбачає та регламентує, але жодним чином не зобов'язує брати в ній участь.
В принципі, майже всі рейтингові кандидати вже брали участь і продовжують ходити на політичні ток-шоу, які, звичайно, не дебати, але можуть служити певним їх эрзацом, але тут все не так просто. Наприклад, в ефірі телеканалу "1+1", найбільш рейтингові претенденти на булаву на чолі з Юлією Тимошенко вже "подебатировали". В студії разом з Тимошенко зійшлися Анатолій Гриценко, Андрій Садовий, Олександр Шевченко та Віктор Бондар. Ось тільки зайняті вони були переважно не спорами один з одним, а спільної критикою чинного глави держави. Його, природно, тоді в ефірі не було. Як не було і головного коміка всієї України Володимира Зеленського.
На жаль, після скандалу з посольської зустріччю, на якій Зеленський не зміг чітко відповісти на поставлене питання, навряд чи варто чекати його дебатного запала на будь-якому телеканалі. До того ж у ЗМІ з'явилася інформація, що в штабі заборонили Зеленському взагалі з'являтися на публіці, що вже говорити про дебати. Загалом, що стосується вимоги про дебати, всі кандидати повинні отримати "незалік". Однак кампанія ще далеко не закінчена і у кожного є можливість виправити ситуацію.
Друга вимога Вакарчука - кандидат у президенти повинен назвати імена всіх членів своєї команди - майбутніх міністра закордонних справ, міністра оборони, начальника Генштабу Збройних сил, генпрокурора, керівника Служби зовнішньої розвідки і керівника СБУ. Тут все теж виглядає логічно за винятком, можливо, керівництва Служби зовнішньої розвідки - посаду вельми непублічна, і світити можливі варіанти, напевно, не варто.
Серед кандидатів - "важковаговиків" цьому критерію відповідають поки небагато, та й ті не повністю. Свою команду представив, наприклад, Анатолій Гриценко. Він вважає, що Службу безпеки України повинен очолити екс-заступник голови СБУ Віктор Трепак. Пост міністра оборони Анатолій Гриценко приготував для кадрового військового, полковника запасу Івана Апаршина. Лідер "Громадянської позиції" назвав і прізвище майбутнього голови Національного банку України - ним може стати банкір і економіст Олександр Савченко. Це можна зарахувати в плюс "чесному полковнику", а ось вкрай важливу фігуру майбутнього генпрокурора Гриценко поки не називає.
Частково пішов вимогу Вакарчука Андрій Садовий. Політик заявив, що генпрокурором бачить віце-спікера Верховної Ради Оксану Сыроид - вельми небесспорная кандидатура, слід сказати. В ролі міністра оборони Садовий бачить народного депутата Тараса Пастуха, так як той "знає, що таке війна, не з книжок". Про міністра закордонних справ і голови СБУ мер Львова волів не говорити, так як вони працюють за кордоном, і такий анонс "створив би їм проблеми". Що ж стосується голови Нацбанку, то при президентові Садовому їм може стати голова правління Райффайзен Банку Аваль Володимир Лавренчук.
Єдиний, хто повністю відповідає цій вимозі - це чинний глава держави. Причому відповідає автоматично - всі зазначені вакансії в нинішньої влади вже зайняті людьми Порошенко. Більш того, вже давно можна робити деякі висновки, як успішно вони справляються з покладеними обов'язками, а не гадати - чи зможе. Отже, Порошенко теж "виконав" критерій Вакарчука.
Третій критерій від музиканта: претендент на президентське крісло має продемонструвати на реальних фактах, як виконував свої обіцянки в минулому.
До цього критерію можуть відповідати тільки ті, хто вже побував на скільки-небудь високої посади у владі. Під це визначення підходять в першу чергу Порошенко і Тимошенко. Інші кандидати-важковаговики на вищі посади не обиралися, але були міністрами, як Гриценко і Бойко, народними депутатами, як Олег Ляшко, або мерами, яким все ще є Садовий. Так що з них попит хоч дещо менше, ніж з перших двох, через явно менших можливостей, але і зовсім бути поза конкурсом, як Зеленський, вони не можуть.
Отже, як йдуть справи з виконанням обіцянок у двічі екс-прем'єра Юлії Тимошенко? У різний час вона використовувала різні гасла давала багато надій українцям. Тут можна згадати і створення системи правосуддя з нуля, незрозумілий "антикорупційний прорив", побудова нових нафто - і газопроводів, а також створення автомобільних коридорів, ліквідацію ПДВ, енергоефективний "прорив" (зменшення залежності від монопольного імпорту енергоносіїв), контрактну армію...
Список цей, по суті, прагне до нескінченності, але його цікавою деталлю є те, що багато обіцянок Тимошенко довелося виконати її опонентам - наприклад, підвищення соцвиплат при народженні дитини відбулося при Януковичі, дороги почали масово ремонтувати при Порошенко і далі за списком. Тобто тут у Тимошенко жирний мінус.
Що ж стосується Порошенка, то він теж наобіцяв багато чого, але деякі обіцянки все ж таки виконав. Наприклад, Україна отримала безвізовий режим в Євросоюз, закладені реформи децентралізації, освіти і медицини. В Україні, по суті, відродилося армія, створена система антикорупційних органів - тобто, якщо не бал в плюс, то хоч "половинку" нашкребти можна.
Інші володарі рейтингів багато чого обіцяють, але з виконанням своїх обіцянок у них все набагато гірше, ніж у двох основних кандидатів. Та й до всім цим обіцянкам виборець давно звик і не звертає на них особливої уваги. Ляшко може хоч кожен день може обіцяти рай для корів в Україні, Гриценко призначати на посади виключно "чесних", а Каплін знижувати ціну на газ хоч у десять разів, втілити це в життя просто неможливо.
Окремого згадування в контексті відповідності третьому умові заслуговує Садовий. Він, як відомо, вже давно і наполегливо сватає Вакарчука собі в команду і не скористався нагодою і тут попроситися в союзники. Мер Львова відразу ж після появи "умов Вакарчука" публічно відповів, що, мовляв, відповідає всім трьом критеріям. Правда, в тому, що стосується виконаних обіцянок, Садовий обмежився лише "допоміг місту розвиватися" і послав Вакарчука читати програму на його офіційному сайті.
Хто ж краще за інших відповідає умовам Вакарчука? Уважно розглянувши ситуацію з кожним вимогою, може скластися враження, що він у своїй звичайній манері нічого не говорити прямо виділяє з маси кандидатів чинного президента. І якщо з дебатами у всіх у графі нуль, то з двома іншими умовами Порошенка виглядає помітно краще інших. Більш того, деякі пасажі Вакарчука майже повторюють президентські передвиборні слогани. "Не гасла на білбордах, а конкретні дії", наприклад.
Але ще більш важливо не те, хто відповідає критеріям, а той, хто під них ніяк не підпадає. А тут явний фаворит" - Володимир Зеленський. Дебати коміку заборонив штаб команди у нього немає взагалі, а виконувати свої обіцянки він в принципі не міг, займаючись жартами та зйомками в кіно.
Власне, Вакарчук і раніше неодноразово висловлювався, що "не знає такого політика, як Зеленський". Так що, складається враження, що "критерії Вакарчука" - це така сильно закамуфльована агітація за Порошенка і зовсім не сильно закамуфльована агітація проти Зеленського. Але не потрібно думати, що Вакарчук в даному випадку відіграє роль прихованого VIP-агітатора чинного президента. Якщо і грає то зовсім трохи, на нинішньому етапі критикувати всіх кандидатів і особливо Зеленського цілком в інтересах самого Вакарчука, якщо він і правда "у справі", як обіцяв свого часу.
Читайте також:
