Вибори оскандалившихся. Скільки скелетів у шафах головних кандидатів у президенти

За кожним з найбільш рейтингових учасників президентської гонки вже числиться по кілька гучних скандалів. Нагадаємо про найбільш важливих із них.

"Газовий" Бойко і грішний "тандем" Тимошенко

Напевно, сама "ресурсна" скандали в Україні тема - газ і все, що з ним пов'язано, це можуть підтвердити Юлія Тимошенко і Юрій Бойко. Епопея зі скандальними "вишками Бойка" бере свій початок в 2011 р. Тоді стало відомо, що держкомпанія "Чорноморнафтогаз", яка видобуває газ на шельфі Чорного моря, придбала за $400 млн дві самопідйомні бурові установки. Якщо вірити публікаціям ЗМІ, їх сума була завищена в порівнянні з цінами виробника, а вони купувалися через фірми-"прокладки".

Угоди були здійснені в період роботи біля керма Міністерства енергетики та вугільної промисловості Юрія Бойка. Це дало привід ЗМІ охрестити інцидент "вишками Бойка". І ЗМІ, і потім правоохоронні органи після перемоги Майдану в якості учасників схеми називали трьох осіб - главу НАК "Нафтогаз України" Євгена Бакуліна, екс-члена правління "Нафтогазу" Сергія Кацубу і колишнього заступника голови "Нафтогазу" Валерія Ясюка.

Сама історія представлялася журналістами еталонним прикладом корупції у вищих ешелонах влади епохи президентства Віктора Януковича. Проте й після його усунення з посади розслідування скандальних закупівель затяглося на роки. І довгий час стосувалося чого завгодно, тільки не розслідування справи по суті.

Юлія Тимошенко, теж не чужа теми газу, під час свого другого прем'єрства "прокололася" спочатку на іншому. Після "свинногрипповой" лихоманки в 2009 р. журналісти Олександр Акименко та Єгор Соболєв провели розслідування про закупівлю препарату таміфлю.

Вони з'ясували, що держава у вересні 2009 р. закупило на бюджетні кошти таміфлю по 251 грн за упаковку в української фірми, тоді як безпосередньо у виробника його з 1 липня можна було купувати по 6 євро за упаковку - 70 грн за курсом на той момент.

При цьому екс-прем'єр поставила собі в заслугу придбання ліки за значно зниженою ціною". У повідомленні компанії-виробника Roche сказано, що препарат за такою ціною - 67 грн, або 5-6 євро за упаковку - доступний для будь-якої країни, що розвивається, в тому числі для України. При цьому "попередній період" у три роки, про який відсторонено згадує Тимошенко і ціни на препарати були вище, припадає на два роки її прем'єрства.

Епічний провал, наслідки якого Україна відбуває дотепер, допустила Юлія Тимошенко в 2009 році 10 років тому Київ та Москва намагалися узгодити умови поставок газу, але ніяк не могли досягти компромісу. Росія хотіла підняти ціну на газ до $418 за тисячу кубометрів, у той час як Україна заявляла про готовність платити не більше $210 - вибухнула так звана "газова війна".

Після заходу переговорів в глухий кут у грудні 2008 р. Кремль повідомив, що наступного року Україна купуватиме газ по $450 за тисячу кубометрів. З 9:00 1 січня 2009 року "Газпром" заявив, що в повному обсязі припинив постачання газу в Україну, але продовжує постачати блакитне паливо європейським клієнтам через територію України. Через кілька днів російська сторона звинуватила "Нафтогаз" в крадіжці газу, і вже 7 січня "Газпром" повністю перекрив вентиль.

17 січня 2009 годуТимошенко, яка на той час була прем'єр-міністром України, прибула до Москви, де кілька годин спілкувалася без свідків зі своїм російським колегою Володимиром Путіним. Вночі 18 січня Путін і Тимошенко оголосили про досягнення згоди щодо нового контракту про газопостачанні. При цьому ціна і умови контракту довгий час залишалися секретом. 20 січня "Газпром" відновив постачання газу в Україну.

Пізніше стало відомо, що базова ціна на російський природний газ для України становила $450 за 1 тис. куб. м. Крім того, контракт передбачав норму "бери або плати": Україна повинна була платити за 52 млрд кубометрів газу в рік, незалежно від того, придбала такий обсяг блакитного палива.

Кабальні умови контракту змусили Україну шукати можливості для зниження ціни на російський газ. У 2010 році Віктором Януковичем були підписані так звані Харківські угоди. Згідно з цим документом термін перебування Чорноморського флоту РФ у Севастополі продовжено до 2042 року, при цьому Україна отримала знижку на газ у розмірі $100 за кожну тисячу кубометрів. Таким чином, Кремль завдяки економічним важелям домігся не тільки вигідних умов на газовому ринку, але і збереження військово-морської бази в українському Криму, яка в подальшому стала головним плацдармом для Кремля окупації півострова.

Торгівля обороною і полковник Гриценко

Екс-міністр оборони в 2005-2007 рр. Анатолій Гриценко теж встиг відзначитися не кращим чином. Зокрема, його звинувачують у розпродажі "зайвого" майна Міноборони за викидними цінами. Наприклад, вісім літаків, 14 вертольотів, 63 авіадвигуна, 200 танків і 145 БМП і БТР, два літаки і вертольоти нібито були передані безкоштовно. Але однією з найбільш резонансних була продаж двох ЗРК С-300 ПС.

У лютому 2007 р. держпідприємство "Укроборонсервіс" і Міноборони уклали договір комісії про продаж комплексу С-300-ПС на внутрішньому ринку, після чого невідомі фірми продали деталі комплексу назад держпідприємству. Після цього "Укроборонсервіс" за фіктивними договорами про надання послуг передало куплені частини ЗРК на ремонтні підприємства на профілактику, а вже в березні 2007 р. чиновники "Укроборонсервісу" і міноборони Казахстану уклали контракт на постачання ЗРК С-300 ПС на загальну суму $23,6 млн. Ця сума в сотні разів перевищує кількість грошей, які отримала держава від продажу ЗРК на внутрішньому ринку.

Крім того, у подібних контрактах "агентські" можуть сягати від 30 до 70%., тобто реальною ціною продажу С-300 Казахстану може бути $З42,5 млн. Таким чином, за два комплексу було виручено не менше $83 млн США, або 415 млн грн.

Краще уявити масштаб шкоди, завданої продажем ЗРК можна завдяки поясненню експертів. Так, стверджується, що розгалужена система зв'язку декількох ЗРС дозволяє створити потужну угруповання нестратегічної ПРО, здатну забезпечити надійну оборону об'єктів на території площею в десятки тисяч квадратних кілометрів з управлінням з єдиного центру.

"Укроборонпром", контрабанда і навар чиновників

Чинний президент теж виявився пов'язаний зі скандалами, щоправда, не безпосередньо, а через свого партнера по бізнесу. Журналіст-розслідувач Денис Бігус і його команда звинуватили в причетності до незаконних схем в оборонці заступник секретаря РНБО Олега Гладковського (бізнес-партнера Петра Порошенка на протязі більше 20 років) і його 22-річного сина Ігоря Гладковського. Одним з організаторів схеми вони також називали гендиректора "Укроборонпрому" Павла Букіна, але фігурують у скандалі практично всі силові відомства.

У розслідуванні йдеться, що журналістам вдалося зібрати докази "багаторічної схеми відмивання сотень мільйонів гривень" в українському оборонному комплексі. "Найвищі чини оборонної сфери отримували відкати за постачання контрабандних деталей для військової техніки, переплачуючи за них в три-чотири рази", - кажуть автори розслідування.

Публікація матеріалу викликала скандал: сам Гладковський змушений був відсторонитися від виконання обов'язків першого заступника секретаря РНБО. Це рішення підтримав у тому числі і президент. Пізніше Гладковський назвав звинувачення на свою адресу дурницями, а себе - жертвою передвиборної провокації.

22-річний син Олега Гладковського, Ігор Гладковський, який також фігурує у розслідуванні, заявив, що подасть на журналістів в суд за розповсюдження недостовірної, за його словами, інформації. В "Укроборонпромі" ж кажуть, що журналісти Bihus.Info не вказали джерела отримання оприлюдненої ними інформації і маніпулятивно виклали розрізнені дані. Національне антикорупційне бюро вже пообіцяв, що його детективи "проаналізують інформацію про факти корупції в оборонній сфері" і дадуть їй належну оцінку, при цьому на звинувачення в адресу самого відомства у зв'язку зі скандалом там, по суті, так і не відповіли.

"Комічний" бізнес Зеленського в Росії

Найрейтинговіший кандидат у президенти, шоумен Володимир Зеленський, який заявив про свій намір брати участь у виборах президента України, теж має "гріхи" - працює кінобізнес на території Росії, хоча він запевняв, що закрив його ще в 2014 році.

За інформацією ЗМІ, три російські компанії "Вайсберг Пікчерс", "Платинумфильм" і "Грін Филмс" займаються виробництвом кіно-, відеофільмів і телевізійних програм. "Засновником всіх трьох є кіпрська компанія Green Family Ltd. Ця ж компанія є співзасновником ТОВ "Квартал 95" в Україні, а її кінцевими бенефіціарами вказані Володимир Зеленський, його бізнес-партнери Андрій Яковлєв, Борис і Сергій Шефіри і соратник Ігоря Коломойського Тимур Миндич", - сказано в розслідуванні.

Згідно фінансової звітності цих російських компаній всі вони продовжують свою господарську діяльність. Так, за даними Федеральної служби державної статистики Росії, в 2014 р. розмір грошових надходжень на рахунки "Грін Филмс" склав понад 340 млн руб., в 2015 р. - близько 208 млн руб., в 2016-му - трохи більше 123 млн руб. В 2017 р. розмір надходжень "Грін Филмс" зріс майже до 180 млн руб., в тому числі від оренди, роялті, ліцензійних платежів - близько 143 млн руб. Всього надходження на рахунки цієї кінокомпанії Зеленського та партнерів в Росії з 2014 до 2017 року склали близько $13 млн (або понад 350 млн грн за поточним курсом).

У розслідуванні вказується, що, за даними реєстру прокатних посвідчень кінострічок в Росії, компанія "Грін Филмс" продовжила продюсувати фільми в Росії після початку військової агресії в 2014 р. Мова йде про фільми "8 нових побачень" (2014 р.), "Між нами, дівчатами" (2015 р.), "Петля Нестерова" (2015 р.), "8 кращих побачень" (2016 р.). При цьому "Грін Филмс", якій через кіпрську компанію володіє Зеленський, виграла конкурс на отримання часткового фінансування виробництва кінострічки з бюджету Росії.

Зеленський спробував згладити ефект "інформаційної бомби", пообіцявши вийти з кіпрською структури, що володіє іноземними фірмами. Втім, для його потенційних виборців ніякої особливої крамоли в виявленої інформації немає. На жаль, це ж можна віднести до виборців Тимошенко і Бойка, а в якійсь мірі і до симпатиків Гриценко і Порошенка.

Українців вже практично неможливо здивувати черговим компроматом на політика, особливо високопоставленого. Всі вже звикли - високе положення гарантовано означає, що рано чи пізно дізнаються про великих і малих "гріхах" політика, особливо це актуально перед виборами, тому жоден скандал вже нездатний кардинально вплинути на результат гонки, як би їх авторам цього не хотілося.