Кошмар Тягнибока. Чому на вибори від "Свободи" іде Кошулинський

На заходах з нагоди головного свята українських націоналістів 14 жовтня Олег Тягнибок оголосив досить несподіване рішення не балотуватися в президенти України відправивши замість себе соратника по партії Руслана Кошулинського.

Своє рішення Тягнибок супроводив пафосною промовою про необхідність "скинути з держави ярмо олігархії", що можуть зробити тільки націоналісти, але для цього вони повинні отримати владу, що можливо лише при наявності єдиного кандидата від націоналістичних сил. Яким, за задумом Тягнибока, і покликаний стати Кошулинський. Тепер справа за союзниками "Свободи" з "Нацкорпуса", "Правого сектору" та інших підтримати объединительною ініціативу Олега Ярославовича

Однак якщо абстрагуватися від пафосу про "ярмо олігархії", то рішення Тягнибока, з одного боку, виглядає емоційним, а з іншого — цілком прагматичним і відкриває певні перспективи як перед Тягнибоком і Кошулинським особисто, так і перед "Свободою" взагалі.

Тут варто нагадати, що Олег Ярославович балотувався в президенти вже двічі — в 2014 і 2010 роках, і обидва рази нікого не вразив результатом. У 2010-му Тягнибок набрав 1,43%, а в 2014-му і того менше — 1,16%. Враховуючи цю тенденцію, а також те, що нинішня українська влада сама націоналістична за всю історію незалежності (і активно залучає на свою сторону електорат тієї ж "Свободи"), на виборах 2019-го у Тягнибока є всі шанси набрати соромітні 0,5% підтримки, що для політика з амбіціями Тягнибока просто кошмар, який до того ж ніяк не сприятиме перспектив його партії на парламентських виборах.

Не висувати в президенти взагалі нікого для "Свободи" як-то зовсім вже несолідно. В цих умовах Кошулинський просто ідеальний кандидат для партії Тягнибока. Руслан Володимирович, по-перше, вельми представницький чоловік, він моложав, підтягнутий і спортивний. По-друге, вміє більш-менш чітко викладати свої думки, а не тільки повторювати націоналістичні гасла. По-третє, Кошулинський не помічений ні в яких ганебних зв'язках і не заплямований ніякими скандалами. По-четверте, він має за плечима досвід роботи віце-спікером у парламенті попереднього скликання, особистої участі в подіях на Майдані у вирішальні дні (особисто виносив поранених) і активної участі у війні на Донбасі. Додавання усіх цих складових створює позитивний імідж Кошулинського як серед симпатизирующего націоналістам електорату, так і серед політиків того ж крила.

На відміну від Тягнибока, у якого досить складні взаємини з конкурентами за праворадикальному полю, Кошулинський може хоча б розраховувати на підтримку своєї кандидатури від того ж "Нацкорпуса". Як мінімум у Андрія Білецького немає формальних причин конкурувати з Кошулинським, крім, зрозуміло, особистих амбіцій. Таким чином, "Свобода" взяла на себе ініціативу щодо об'єднання націоналістичних сил і навіть принесла сакральну жертву у вигляді амбіції свого лідера.

При цьому у "Свободі", і в "Нацкорпусе", і в інших націоналістичних партіях всі прекрасно розуміють, що вони беруть участь у президентських виборах і близько не заради перемоги. Але навіть і в цьому аспекті висувати Кошулинського для "Свободи" корисніше, ніж висувати Тягнибока. Екс-віце-спікер, як відносно нове обличчя в українській політиці, та ще й без негативного бекграунду, Кошулинський майже гарантовано набере більше голосів, ніж Тягнибок, що буде плюсом для партії напередодні парламентських виборів, на які "свободівців" поведе вже останній.

Але найголовніше навіть не це. Після того, як про участь в президентських виборах заявив львівський міський голова Андрій Садовий, участь Кошулинського, а не Тягнибока від "Свободи" придбало принциповий галичанський підтекст. Якщо Садовий йде в президенти, щоб красиво "вийти зі Львова", то Кошулинський рівно навпаки, щоб у Львів увійти. Відносини між "Свободою" і "Самопоміччю" у столиці Галичини, м'яко кажучи, не надто дружні, і саме Кошулинський трохи не відсунув Садового від мерства. На виборах у 2015-му Садовий зміг перемогти "свободівця" нехай і з відчутним відривом, але тільки у другому турі. А нинішня каденція Андрія Івановича після сміттєвого скандалу має всі шанси стати останньою. Участь двох кандидатів у мери Львова в президентських виборах буде по-своєму показовим і надасть нехай і не вирішальне, але відчутний вплив на результати виборів у Львові.

Якщо ж Кошулинський набере на виборах президента більше, ніж Садовий, то його перемога у Львові буде практично вирішена. Від Садового львів'яни вже явно втомилися, а підтримка "Свободи" там носить хвилеподібний характер і на тлі президентських виборів цілком може піти вгору.