10 кроків в нікуди. Кого вирішив розвеселити Зеленський своїм планом
Перші 10 рішень потенційного президента Зеленського стосуються практично всіх аспектів життя держави. Навіть тих, які за Конституцією до компетенції президента точно не входять - цього Зеленському його радники, мабуть, так і не пояснили.
По-перше, комік вирішив почати "рішучий наступ" на закордонному фронті, але тут його ідеї викликають враження суміші планів попередників з нерозумінням самого сенсу передбачуваних дій.
Зеленський хоче розширити "нормандський формат" за рахунок Великобританії і США - ідея, багато разів звучала під назвою "Будапешт плюс" у Юлії Тимошенко і гарно виписана, але не має абсолютно ніяких перспектив з-за опору Росії - учасниці обох конфігурацій. До того ж США воліють приєднання до "нормандскому формату" переговори у складі Волкер-Сурков, і гіпотетична поїздка Зеленського до Трампу навряд чи змінила б це. Що стосується поїздки до Меркель і Макрону, то в Берліні і Парижі теж навряд чи прагнуть змінювати формат і учасників переговорів
Проведення ж "прямих переговорів" з Росією за участю міжнародних партнерів - взагалі оксюморон, адже прямі переговори на то і прямі, що не припускають ніяких інших учасників і посередників, крім двох договірних сторін.
Ситуація з поінформованістю Зеленського про те, що відбувається в державі та поза його, так і не покращилася, і про це свідчить ще один підпункт його міжнародної програми - виведення з переговорного процесу екс-глави АП Віктора Медведчука, який вже давно не представляє Україну в Мінську.
По-друге, у коміка хочуть "усунути конкуренцію" між Міноборони і Генштабом. Не заперечуючи, що в якомусь вигляді вона присутня, тут потрібно врахувати, яким же способом хочуть її перемогти. Що з'явилася в ЗМІ інформацію про можливе призначення міністром оборони Анатолія Гриценка, якщо вона правдива, говорить про те, що сподівання на плідну співпрацю з Генштабом померла, не народившись, адже про легендарну недоговороздатності Анатолія Степановича знають всі, хто хоч скільки-небудь цікавиться політикою.
По-третє, президент Зеленський збирається призначити суддів Вищого антикорупційного суду за результатами конкурсу. Тут, в принципі, і коментувати нічого, можна тільки попросити штабістів Зе-команди розповісти шефові, що конкурс вже проведено і судді будуть призначені ще до інавгурації нового глави держави. Якщо ж мався на увазі новий конкурс - це взагалі пахне грандіозним міжнародним скандалом, адже в доборі суддів за наполяганням Заходу брали участь іноземні експерти, які стверджують, що конкурс пройшов максимально прозоро і повністю згідно з процедурою.
По-четверте, у "президента" Зеленського чомусь вважають одним з першочергових завдань внесення до Верховної Ради закону про медіацію. Про те, що такий проект закону вже існує, спільно внесений в Раду представниками кількох фракцій і навіть проголосований у першому читанні, знову-таки в Зе-команді нічого не знають.
По-п'яте, у блоці економічних законопроектів ми бачимо просто "фонтан" ідей, які або реалізовані чинним главою держави, або аргументовано відкинуті як нездійсненні в даний момент.
До таких належить ідея про заміну податку на прибуток податком на виведений капітал, бурхливо обговорювалася експертами і політиками на різних майданчиках. Впроваджений лише в Грузії, Естонії та Литві - країнах, не сумірних за масштабом у Україною, він до того ж викликав різку критику МВФ з-за можливого падіння доходів бюджету, яке неможливо буде компенсувати. Варто було б прислухатися до представників структури, завдяки якій українська економіка все ще на плаву...
Що стосується Служби фінансових розслідувань та ратифікації Міжнародної конвенції про обмін податковою інформацією - ці кроки вже на 99% підготовлені нинішнім урядом, тому тут Зеленський явно хоче привласнити чужі заслуги.
П'ятивідсоткова податкова амністія з 2020 р., деталей якої в штабі розкривати не захотіли, - це, по суті, "прекрасне далеко", якого всі на словах хочуть, але конкретних дій не роблять. Головна умова для здійснення цієї ідеї - згода ключових політичних сил і гравців, пов'язаних з впливовими бізнесменами, які не поспішають давати амністії капіталів зелене світло.
По-шосте, у Зеленського пообіцяли внести кандидатури глав Міноборони, МЗС, СБУ і ГПУ. Відкриваємо Конституцію і бачимо, що внесення президентом кандидатур на ці посади - це його пряма функціональна обов'язок. Крім того, зробити це можна тільки після відставки попереднього уряду, за який має проголосувати парламент.
По-сьоме, у команді Зе турбувалися врегулюванням загальнонаціональних і місцевих референдумів та узаконенням народних петицій, а також процедурами відкликання нардепів та імпічменту глави держави. Ця "збірна солянка" об'єднана одним - у своїх передвиборних обіцянках її використовують уже багато років популісти самого різного штибу, а прийшовши до влади якось дуже швидко про це забувають.
По-восьме, в команді Зеленського турбувалися таємничим "аудитом держави протягом трьох-чотирьох місяців". Про що тут йде мова - складно зрозуміти. Провести можна аудит окремих структур, органів влади, компаній - наприклад, "Укрзалізниці", "Нафтогазу", або того ж НАБУ. Але, по-перше, на це потрібно дуже багато грошей - про джерела такого фінансування нічого не говориться, а в бюджеті зайвих грошей, як відомо, немає. По-друге, про успішних випадках аудиту вищезазначених структур досі говорити не доводиться.
В-дев'ятих, анонсований якийсь "секретний план" для Ради та налагодження співпраці Зеленського з депутатами. Тут вбачається явне протиріччя з політикою "прозорості", яку всіляко декларує Зеленський. Крім того, у "налагодженні співпраці" без конкретики чується явний корупційний мотив, а в інших варіантах, які обіцяють впровадити в разі провалу співпраці, - і зовсім загроза, яку актор явно поспішив озвучити одразу після обіцянки "пряника".
По-десяте, радники конкурента Порошенко вирішили реанімувати стару тему реформи Адміністрації президента. Закріплення за відомством функцій канцелярії органу, який напрацьовує нові ідеї і дає поштовх" - ідея, яка прийшла в голову ще Віктору Ющенку в 2004 р. Як ми пам'ятаємо, крім зміни вивіски президентської канцелярії, це ні до чого не призвело, але Зеленському все це знати ні до чого - головне яскрава ідея в красивій обгортці, яка сподобається народу, все інше - незначні деталі. За таким принципом побудовані всі його "10 кроків", про яких, до речі, теж вперше заговорив Ющенко - що ж, недалеких історія нічому не вчить.
В принципі, всі ці 10 кроків розраховані не на електорат Зеленського, який просто голосує "проти всіх", а в першу чергу на виборців Юлії Тимошенко, Анатолія Гриценка, Ігоря Смєшка та Олега Ляшка. Мабуть, тому ми зустрічаємо там і їх ідеї. Весь цей план нагадує "10 кроків на зустріч людям" Віктора Ющенка - мовляв, коротко і ясно, і щоб не говорили, що ясності в майбутніх діях немає. Все є. І команда є. Ось, будь ласка, вчора представлено ряд радників по всьому напрямку - від діджитал до зовнішньої політики. Таким чином, "обов'язкова програма" кандидата виконана.
