Міфічний адмінресурс. Чому військові на Донбасі полюбили Зеленського

Незважаючи на те що дані надійшли з 60 спецділянок з 79 утворених ООС, розрив між кандидатами становить всього 188 голосів: Порошенко отримав 9957 голосів, тоді як Зеленський — 9769.

Заступник голови ЦВК Євген Радченко підтвердив, що на спецділянках для військових є "два безумовних лідера": "Нічого екстраординарного на цих ділянках немає... Тому розповіді про адмінресурс, тиск на військовослужбовців безпідставні". Іншими словами, військові на Донбасі проголосували приблизно так само, як і їх колеги в тилу, так і вся Україна в цілому, що явно йде в противагу неписаною української політичної традиції. Раніше армія завжди і майже в повному складі голосувала за чинну владу, як і інші ізольовані установи на зразок в'язниць, лікарень і т. д. Крім того, здавалося цілком логічним, що військовослужбовці у зоні ООВ, які не з чуток знають про небезпеку російської окупації і здатні оцінити все, що зробив для армії чинний президент, підтримають свого Верховного Головнокомандувача.

Чому ж у 2019 р. ця традиція була порушена?

По-перше, потрібно згадати, що за попередні п'ять років в армії відбулися кардинальні зміни. Це включає і поліпшення живлення, і нове обмундирування, постачання нових зразків зброї і заміну застарілого — армія, по суті, перетворилася на очах. Але при цьому змінилися не лише умови, що змінилися люди, які служать.

П'ять років тому це більшою мірою були мотивовані захищати Батьківщину від ворога добровольці, які воювали в екстремальних умовах. Зараз же в зоні ООС служать в основному контрактники, служба яких добре оплачується, які знайшли гарну альтернативу животіння в рідній провінції та поїздку на будівництво в умовну Польщу.

Ці люди більшою мірою не спостерігали, як армія змінювалася на очах, тому приймають нормальні умови як даність, а не результат цілеспрямованих зусиль керівництва держави та її військової верхівки.

По-друге, скандал навколо корупції в "Укроборонпромі", відомий як "Бигусгейт", все-таки зробив свою справу, відібравши голоси у Порошенка саме в середовищі, яка має безпосередній стосунок до нього. Що ж, цілком очікувано.

По-третє, горезвісний адмінресурс, у використанні якого противники звинувачували Порошенко буквально з кожного "праски" і робили це одним з основних акцентів своєї кампанії, як виявилося, насправді не працює.

За словами обізнаних джерел "ДС" в збройних силах, звичайної в таких випадках команди голосувати за "правильного кандидата", тобто за владу, у військові частини не прийшло, більше того, вищі офіцери не раз доводили до особового складу позицію, що "армія поза політикою" і ніякої агітації за будь-якого з кандидатів в ній бути не повинно. В Україні все вийшло швидше за "турецького варіанту", де армія ніколи слухняно не голосувала за того, на кого вкаже її начальство.

Тут зіграло свою роль непорозуміння між керівництвом Міноборони в особі міністра Степана Полторака і головою Генерального штабу Віктором Муженко, конструктивні робочі стосунки у яких не склалися чи не з самого початку. Саме тому потрібного посилу про голосування від невдалого тандему головкому і військового міністра армія так і не почула.

Добре, що армія настільки "аполітична", або погано в умовах триваючої війни на Донбасі, сказати складно. З упевненістю на сьогоднішній день можна говорити лише про те, що у другому турі чолі держави розраховувати на одностайну і беззастережну підтримку 255 тис. військовослужбовців не доводиться.