До Азії через Канаду. Як Україна може заробити на новому торговому союзі

Торгова еволюція: від коника до зебри

Перезавантаження світових економічних циклів за допомогою глобальних криз — це не лише виклик для зростання світового ВВП, а й стратегічні шанси для низки країн покращити своє становище у ієрархії глобальних технологічних ланцюжків доданої вартості. На зрілій стадії економічного циклу вбудуватися у глобальні ланцюжки для країн-новачків досить складно – місця у партері зайняті. Підвищити свій рівень у світовому розподілі праці можна лише за рахунок видавлювання держав-конкурентів з уже зайнятих ринків. Тут свій сегмент ринку легше втратити, ніж придбати. І Україна ці ринки значною мірою втратила — за останні кілька десятків років через зниження показника економічної складності ми пропустили вперед близько двадцяти країн, у яких цей індикатор збільшився, включаючи регіональних конкурентів.

Саму структуру глобальних технологічних ланцюжків можна порівняти з харчовими ланцюжками в екосистемах. Чим вище ти в ієрархії, тим більше в тебе шансів вижити у світі міжвидової конкуренції за життєвий простір. Сировинні держави стосовно даного порівняння — це свого роду коники, які масово втрачають свої позиції під час кожної кризи. Країни, які роблять ставку на прості товари та напівфабрикати, — образно зебри. Ну а ті, хто виготовляє складну продукцію та контролює нематеріальні активи та авторські права, — хижаки, які харчуються усіма іншими.

Звичайно, не варто світову торгівлю представляти як якусь "техаську різанину бензопилою". Тут швидше ідилічна пастораль у стилі "Короля лева": зебри їдять траву, леви їдять зебр, лев помирає, і його тіло служить ґрунтом для зростання трави, так обертається велике коло життя. У глобальній торгівлі все приблизно так само, з однією істотною відмінністю: поганий той коник, який не мріє стати зеброю, і погана та зебра, яка не мріє стати левом. Або хоча б леопардом.

Україна в цьому контексті — поки що сировинний коник, хоча 20 років тому була "майже зеброю". Так ось, будь-яка криза — це період, коли потрібно переставати мріяти, і переходити до дій, спрямованих на посилення своїх позицій у тих самих глобальних ланцюжках доданої вартості.

Азіатські інтереси

Чому все це важливо в контексті нашої теми? Для канадців вихід на ринки країн Південно-Східної Азії – це не лише пошук нових майданчиків для збуту своїх товарів, а й диверсифікація імпортних постачань. Ще в 2017 р., здійснюючи підготовку до торгової лібералізації, міністр міжнародної торгівлі Канади Франсуа-Філіп Шампань говорив: "Канада є тихоокеанською державою і прагне всеосяжного, стратегічного і прогресивного порядку денного в регіоні. Покращене економічне партнерство з Асоціацією держав Південно-Східної Азії створить хороші робочі місця для середнього класу і надасть переваги малим та середнім підприємствам, запровадивши зрозумілі, стабільні та прогресивні правила, щоб бізнес міг зростати на одному з найбільш динамічних світових ринків". Нагадаємо, що АСЕАН сьогодні утворюють 10 країн: Бруней, В'єтнам, Індонезія, Камбоджа, Лаос, Малайзія, М'янма, Сінгапур, Таїланд, Філіппіни.

Проте зараз, у контексті кризи 2020-2021 рр., важливіше диверсифікувати імпорт Канади з Азії у світлі наростання протиріч між найбільшими гравцями Індо-Тихоокеанського регіону (Китай, Австралія, США). Простими словами, — знизити питому вагу товарів з Піднебесної. А для цього необхідно створювати митні та квотні стимули для інших країн, здатних запропонувати гідну альтернативу.

Почалося все з "Троянської війни XXI століття", але не за Олену, а за Мен. Канадці в 2018-му заарештували фінансового директора Huawei Мен Ваньчжоу, доньку засновника компанії Жень Чженфея, а китайці у відповідь схопили двох канадських бізнесменів, які перебували на території КНР, — Майкла Спейвора і Майкла Ковріга, яких звинуватили в шпигунстві. Конфлікт вдалося зам'яти, лише провівши обмін затриманих за посередництва США, але осад залишився. Оттава звинуватила Пекін в захопленні заручників.

Отже, зараз АСЕАН — це майже вся Південно-Східна Азія за винятком Східного Тимору. АСЕАН — один із найбільших світових блоків, в рамках якого формується і зона вільної торгівлі АФТА (ASEAN Free Trade Agreement). Її параметри: населення — 625 млн осіб, територія — 4,48 млн кв. км, сукупний ВВП — $2,4 трлн.

Країни товарної структури зовнішньої торгівлі України, січень-вересень 2021 р.

АСЕАН є значною мірою сировинним сегментом світової економіки, але з істотним рівнем напівфабрикатів і обсягом готових товарів, що постійно зростає. Якщо оцінити питому вагу у загальному світовому виробництві, то отримаємо 81% випуску натурального каучуку, 38% пальмової олії, 53% кокосової олії, 98% абаки (манильської пеньки), 62% олова, 60% мідної руди, 12% хромової руди, а також енергетичні ресурси Брунея.

Рівень взаємної торгівлі країн-учасниць становить 24% від загального товарообігу блоку, що ставить АСЕАН між МЕРКОСУР та ЄАЕС за рівнем блокової торгової гравітації.

Торгівля між учасниками АСЕАН регулюється загальним ефективним преференційним тарифом СЕПТ, який поділяється на чотири групи товарів: дозволена продукція, тимчасові вилучення, постійні вилучення, вилучення за чутливими видами товарів. На першу групу припадає 99% взаємної торгівлі (номенклатура із 53 тис. товарів). Середньозважені ставки мит у країнах АСЕАН після лібералізації взаємної торгівлі знизилися з 20 до 0-5%, що відповідає нинішній моделі лібералізації торгівлі України та ЄС.

Найбільші імпортери блоку щорічно купують продукції на $0,8 трлн, а загальний товарообіг АСЕАН у структурі світової торгівлі сягає $2,5 трлн.

Найбільші імпортери блоку, млрд дол.

Мита в рамках групи АСЕАН обнулені на 65% товарів за 15 групами — це фармацевтична продукція, дерев'яні та ротангові меблі, цемент, рослинні олії, мінеральні добрива, продукція зі скла та кераміки, електроніка, ювелірні вироби, текстиль, пластмаса, целюлоза, шкіряні вироби. Сама структура торгівлі країн АСЕАН нагадує матрьошку. Усередині — торгова угода між учасниками. Потім — участь у зоні вільної торгівлі ВРЕП (ми про нього писали ) за принципом "АСЕАН + 3 (Китай, Японія, Південна Корея) + 2 (Австралія та Нова Зеландія)". У проекті — глобальна Східноазіатська спільнота із включенням Індії (якщо її не переманять ЄС та США — про це ми також писали). Далека перспектива — торгове об'єднання всіх країн Азіатсько-Тихоокеанського Співробітництва (АТЕС), із можливим підключенням РФ. З урахуванням того, що США за Дональда Трампа вийшли з Тихоокеанського торговельного партнерства, після вступу до нього за Барака Обами, очікувати на зближення Америки з цим торговим конгломератом не варто (там зараз сконцентрувалися на вибудовуванні "Нової Атлантиди") .

Крім того, окремі країни АСЕАН укладають також двосторонні угоди з іншими державами поза блоком: рекордсмен тут Сінгапур (37 угод — ось куди б направити нашого торгпреда), потім йдуть Малайзія (26), Таїланд (26) та Індонезія (21).

Зрозуміло, що ловити Канаді в такому торговому котлі в контексті збуту своїх товарів особливо нічого, але тут йдеться не про канадський експорт до країн АСЕАН, а про канадський імпорт. Тобто угода про створення ЗВТ між Канадою та АСЕАН працюватиме зі значною торговою перевагою на користь азіатських держав, що погіршуватиме торговий баланс Країни кленового листя.

Проте міністр малого бізнесу, просування експорту і міжнародної торгівлі Канади Мері Нг наголошує на традиційних цілях: "Наш уряд прагне відкрити і розширити більше ринків для зростання канадських експортерів і підприємств".

До речі, Канада вже отримала доступ до ринків деяких країн АСЕАН за допомогою Всеосяжної та прогресивної угоди про Транстихоокеанське партнерство. Канада, на відміну від США, не боїться втрати робочих місць та збільшення торговельного дефіциту внаслідок лібералізації торгівлі з азіатським ринком: дефіцит рахунку поточних операцій у докризовому 2019 р. становив 2% ВВП.

За складністю експорту Канада не є провідним світовим гравцем: вона продає на зовнішніх ринках переважно сировину (22%), транспортні засоби (14%), електротехніку (3%).

Ринок АСЕАН у частині експорту цікавий канадцям переважно для збуту продукції сільського господарства, дорогоцінного каміння та розвитку сектора послуг (особливо фінансових). І тут знову виникає тінь Китаю: Пекін через технологічну суперечку з Оттавою ввів обмеження на імпорт канадської свинини, ріпаку та яловичини (загальні збитки склали $2 млрд).

Тим часом учасники АСЕАН є найбільшими покупцями продукції сільського господарства. Аграрний імпорт В'єтнаму становить $13 млрд на рік (0,9% глобального ринку), у Малайзії – $16 млрд (1,1%), Таїланду – $13 млрд (0,9%), Індонезії – $17 млрд. (1,2% ), Філіппін — $9 млрд. (0,6%), Сінгапуру — $14 млрд (1%). Для порівняння: США імпортують продукції сільського господарства на 130 млрд, ЄС — на $600 млрд, а Китай — на понад $100 млрд. Тобто низка найбільших країн АСЕАН — це сумарно $82 млрд імпортної сільськогосподарської продукції (це можна порівняти з ємністю продовольчого імпортного сегменту в Китаї та США).

Загальне зростання канадського експорту до країн АСЕАН після запуску торгової угоди очікується на рівні 10-15% на рік, але повторимося, що ключова причина — ослаблення імпортної залежності від Китаю. Наприклад, у період пандемії Канада зіштовхнулася з проблемами у закупівлі засобів індивідуального захисту. Країни АСЕАН мають забезпечити канадський ринок дешевшим і доступнішим імпортом.

Торгова кватирка для України

Україна є одним з найбільших експортерів аграрної продукції у світі. Але ми значною мірою продаємо сировину, а не напівфабрикати і тим більше — не готові товари. Тобто торгуємо так званими біржовими товарами, а для цього зовсім не обов'язково укладати угоди про зони вільної торгівлі. Кукурудзу, зерно, насіння соняшника, ріпак, сою та залізну руду можна продавати без підтримки тарифних та квотних пільг ЗВТ. Саме тому торговий партнер номер один для нас — це Китай з показником товарообігу $15 млрд, а номер два, Польща, йде з великим відставанням.

Цим і пояснюється неуспіх нових торгових проектів, які з пафосом ініціювалися в Україні, наприклад — ЗВТ із Канадою.

Так, темпи зростання експорту українських товарів до Канади вражають: за підсумками січня-вересня 2021 р. вони становили 246%. Але база зростання вкрай низька — в абсолютних цифрах експорт за вказаний період становив лише $119 млн. Тобто навіть до одного мільярда йому зростатиме ще не один рік. І структура зростання однобока – темпи збільшення досягнуто за рахунок продажу в Канаду українського металу на $30,6 млн (зростання на 1372%). Тобто один вдалий продаж може перевернути всю статистику. Та й торгове сальдо для нас глибоко негативне: мінус $55 млн, або 19% від загального товарообігу.

Тому це дуже вдало, що канадці образилися на китайців. Тепер ми маємо шанс покращити торговий баланс з Канадою, а у Канади — зменшити мінус з країнами АСЕАН. Тим більше що обнулення мит у рамках ЗВТ відбувається в основному за промисловими товарами (і меншою мірою щодо аграрної продукції).

Створення зони вільної торгівлі Канади та країн АСЕАН відкриває нам нові можливості: українські виробники комплектуючих можуть вийти на цей ринок опосередковано, коли їхні товари будуть виступати елементами готової продукції канадських виробників. Наприклад, влітку 2021 р. з'явилася новина про те, що українська компанія "Антонов" створить у Канаді (провінція Квебек) виробництво літаків АН-74-ТК-200 як військового, так і транспортного призначення.

Періодично виникають і проекти будівництва у Канаді космодрому разом з Україною. Тут, звичайно, перспективи виглядають дещо фантастично, але спільний випуск вантажних літаків для реалізації їх на ринку країн АСЕАН у світлі угоди про ЗВТ — дуже перспективна тема. Якщо тільки Україна залишить за собою виробництво хоч частини комплектуючих, а не просто віддасть Канаді проектно-конструкторську документацію.

Ще більші перспективи відкриваються для нас щодо продажу бутильованої соняшникової олії на ринку країн АСЕАН, коли розлив буде здійснюватися в Канаді, куди Україна поставить олію у великооптових "танках". Так само можна працювати з курятиною: напівфабрикат наш — а бренд канадський.

Крім того, можуть отримати розвиток і нові технологічні ланцюжки, коли Україна постачатиме комплектуючі (у тому числі кабель, дроти) та напівфабрикати (метал) для канадської електротехніки, а Канада — готову продукцію на ринки країн АСЕАН.

Загалом перспективи збільшення українського експорту в цьому контексті можна оцінити у кілька мільярдів доларів. І тут виникають два резонні питання. Перший — чому ми самі не можемо продавати свої літаки та бутильовану олію на азіатському ринку? Тому що для цього нам доведеться самим укласти угоду про ЗВТ із країнами АСЕАН та відкрити свій ринок для їхньої продукції, включаючи легпром та продовольчі товари. Тобто ще більше послабити свій внутрішній ринок. А Канада для нас у цьому випадку грає роль торгового буфера. Другий – навіщо Канаді наші комплектуючі? Це питання до державної промислової політики, адже американцям теж раніше не потрібні були корейські товари. Україна, враховуючи нові потенційні можливості, може включитися до коопераційних ланцюжків із канадськими компаніями, використовуючи історичні та нинішні зв'язки з цією дружньою нам країною.