Приречені на сварки. Чи укладуть українці і поляки вічний мир без згадок про "Віслу" і Волинь
Заява про відставку глави МЗС Кулеби прямо не пов’язана з реакцією польських політиків на його недавні висловлювання, проте саме репліка міністра про операцію "Вісла" та гнів на неї із Варшави підтвердили, що історія і далі розділяє українців і поляків
Як Дмитро Кулеба зачепив за живе польських політиків
Подія, яка наробила багато галасу, сталася в останні дні серпня під час панельної дискусії "Польща майбутнього". В розмові порушили тему дозволу на ексгумацію тіл поляків, загиблих під час Волинської трагедії 1943 року. Кулеба зауважив: із цим немає жодних проблем, але Україна просить вшанувати пам’ять українців, депортованих з українських земель під час операції "Вісла" у квітні 1947 року. Згадавши про це, він зробив ремарку — копатися в історії мають історики, а не політики. Колега Кулеби Радослав Сікорський під час цієї дискусії також вів до того, що складні питання минулого не на часі, потрібно думати, як боротися зі спільним ворогом.
Слова Кулеби обурили частину польського політикуму, переважно представників партії "Право і справедливість". Особливо їх зачепило, що території, звідки виселяли українців, було названо українськими. Рефлексувати довелося й самому прем’єру Дональду Туску. Зробив він це неочікувано жорстко: Україна повинна "відповідати польським очікуванням, що стосуються не копання в історії, а побудови відносин на основі правди про цю історію", наша країна не стане членом ЄС без урегулювання спірних історичних питань з Польщею. Зауважимо важливу деталь у заяві Туска: "українці повинні розуміти — вступ до ЄС означає приєднання до стандартів, котрі стосуються політичної та історичної культури".
Наш МЗС спробував згладити скандал постфактум коментарем із рубрики "краще було промовчати": міністр не висловлював територіальних претензій до сусідки, а мав на увазі операцію комуністів "Вісла" — тоді тисячі українців виселили з територій Польщі, де ті проживали компактною громадою. А в усьому винні "деякі сили", які намагаються вписати слова міністра в контекст територіальних претензій.
Що Кулеба піде з МЗС, стало зрозуміло після переведення в міністерство колишнього заступника Андрія Єрмака в Офісі президента Андрія Сибіги. Однак заява про відставку за короткий проміжок після гучного скандалу у Польщі нагадує легендарну історію про екс-секретаря РНБОУ Олексія Данілова, котрого попросили на вихід буцімто після непристойного прочитання прізвища відомого китайського дипломата. Принаймні, хтось може думати, що польська сторона оцінить втрату міністром крісла як принесення його в жертву за дипломатичний ляпсус. Та далеко не факт, що і за каденції наступника Кулеби між Україною і Польщею не ставатимуться подібні прикрі епізоди.
Через що українці сварилися з поляками за останній рік
Сварок між Києвом і Варшавою вистачало, всіх і не пригадаєш. Та й не має сенсу згадувати старе, адже Польща стала для України найближчим партнером із першого дня російського повномасштабного вторгнення. Нещодавно президент Анджей Дуда озвучив суму: за час війни українців з російськими терористами його країна загалом надала нам допомогу на $25 млрд. То ж і зрозуміло, чому слова Кулеби польські політики назвали проявом невдячності. До речі, роблять вони це не вперше. Трохи більше року тому спалахнув дипломатичний скандал через заяву керівника офісу з питань міжнародної підтримки в адміністрації Анджея Дуди Марчина Пшидача. Той порадив Україні "цінувати ту роль, яку Польща відіграє протягом останніх місяців і років". Результатом став виклик до нашого МЗС посла Бартоша Ціхоцького. Зрештою сторони порозумілися, а Пшидач навіть отримав від України "особисте запрошення" на переговори в Саудівській Аравії. Проте порозуміння протривало менше місяця.
9 вересня 2023-го президент Володимир Зеленський, виступаючи на засіданні Генеральної асамблеї ООН, згадав про суперечку з деякими країнами ЄС щодо українського зерна. Ті, за його словами, "влаштовують політичний театр" і "допомагають підготувати сцену для московського актора". Поляки так перейнялися заявою Зеленського, що їхнє МЗС викликало нашого посла і передало йому рішучий протест. Напруга у відносинах через блокування поляками експорту нашого зерна наростала з наближенням дати парламентських виборів у Польщі. На той час вистачало порад нашим можновладцям прикусити язика і не створювати приводи для окремих польських політиків здобувати підтримку на антиукраїнській риториці. Тоді прогнозувалося, що заміна уряду націонал-консервативної партії "ПіС" командою ліберала Туска дозволить вирішити проблему з експортом зерна через Польщу. Однак щойно було сформовано новий уряд, звідти заявили: ембарго на українське збіжжя збережеться.
Протягом року суперечки через зерно тривали, хоча спроби знайти спільний знаменник українська і польська сторони шукали. Станом на тепер масштабних блокувань кордону з боку Польщі немає, проте як довго триватиме затишшя — невідомо. По-перше, скандали на кшталт згаданого з Кулебою грають на руку антиукраїнським силам у Польщі. Це сили хоч і маргінальні, проте шкодять добросусідським взаєминам чимало. Як тут не згадати достатньо недавні історії з нападами на транспорт з українським зерном. По-друге, у відносинах між Україною та Польщею сторони проявляють надмірно суб’єктну дипломатію. Щойно стається суперечка — викликають посла, своє обурення виплескують в медіа, а найчастіше прагнуть боляче задіти одна одну згадками про минуле.
Що важливіше — геополітичний статус чи старі образи
Тобто Київ і Варшава приречені час від часу сваритися? Так, ми один для одного — не прості сусіди. Тому слід із холодним розумом ставитися до цього. Неодноразово звучали заклики до обох країн не політизувати складні моменти історії. Гарна ідея, але важливо, хто першим викреслить цю проблематику з політичного порядку денного. З огляду на слова Туска, у Варшаві не просто чекають на перший крок України, а дають зрозуміти, що без правди про Волинську трагедію (правди у польському розумінні) наш поступ до ЄС заблокують.
То ж визнавати провину і посипати голову попелом, чи у відповідь щоразу нагадувати про операцію "Вісла"? Ні так, ні так. По-перше, ситуація не вимагає ні поспіху, ні створення нової конфронтації. Дійде до набуття членства в Євросоюзі, тоді час підкаже правильне рішення. По-друге, хоча поляки нервово реагують на наше історичне бачення, тамтешні владні еліти між посиленням геополітичної ролі Польщі на тлі російського вторгнення в Україну та образами на українців за старе, оберуть перший варіант. Вони — раціонально мислячі європейці, які добре розуміють, у чому їхній інтерес. Крайній приклад: Анджей Дуда під час зустрічі з литовським колегою Гітінасом Науседою домовився запропонувати українським військовим навчатися на розташованій у Польщі базі ЛитПолУкрбригу. Така пропозиція демонструє гонористість Польщі в Європі яскравіше, аніж емоції, викликані необачним висловлюванням українського урядовця.
