Великі амбіції маленького острова. Як Кіпр "сів на газ" і виховує Росію з Європою

У вересні під час обговорення в Брюсселі представник Кіпру двічі наклав вето на проєкт санкцій Євросоюзу проти Мінська. Причина — національні інтереси без будь-якої прив'язки до Білорусі. Нікосія пояснює свою протидію санкціям проти Білорусі прагненням домогтися введення штрафних заходів ЄС проти Туреччини, яка веде розвідку газу в спірних водах східного Середземного моря.

Париж-приятель

У цій своїй логіці Кіпр не виявився на самоті. Держсекретар Франції у справах Європи Клеман Бон підтримав позицію Кіпру в питанні про санкції проти Анкари. Санкції повинні бути серед варіантів, які розгляне ЄС, якщо Туреччина продовжить "загрожувати безпеці та суверенітету" Кіпру, заявив Бон після переговорів з главою кіпрського МЗС Нікосом Хрістодулідісом.

Втім, інтерес Франції в цій комбінації цілком конкретний — це зовсім не звичайний тролінг Ердогана. Справа в тому, що 1 серпня набула чинності підписана три роки тому кіпро-французька Угода про оборонну співпрацю, і Париж вирішив скористатися шансом продемонструвати свою рішучість її дотримуватися. Що цікаво — договір окреслює досить велике поле кооперації. Тут і протидія терористичній діяльності, і морська безпека, і кризовий менеджмент. І енергетика (до неї ми ще повернемося).

У повній відповідності з договором, хоч і поза ним, Франція зміцнює оборонне співробітництво і з головною кіпрською союзницею — Грецією. Афіни мають намір придбати у Парижа 18 багатоцільових винищувачів Dassault Rafale, вертольоти і чотири нових фрегати. Міністр збройних сил Франції Флоранс Парлі привітала намір Афін: крім того, що ці замовлення дають завантаження французькому ВПК під час кризи, Греція стане першою європейською країною, що купила Rafale.

Тим часом грецький прем'єр Кіріакос Міцотакіс заявив, що поведінка Туреччини "загрожує" східним кордонам Європи і "підриває" безпеку в регіоні. Афіни готові залагодити розбіжності з Анкарою мирним шляхом, підкреслив він. Однак прем'єр Греції допустив залучення Міжнародного суду ООН, якщо сторонам не вдасться прийти до єдиної позиції. У свою чергу, президент Туреччини Реджеп Тайїп Ердоган закликав грецьку владу утриматися від "помилкових дій". Турецький лідер також застеріг від "сварки" з Туреччиною президента Франції, який 10 вересня закликав Анкару не перетинати червоні лінії в конфлікті з Афінами.

При чому тут Кіпр? А при тому, що ініціатором оборонної угоди виступила, очевидно, Нікосія. І вона, крім іншого, передбачає можливість передачі оборонних технологій і навчання особового складу, тобто в цілком осяжному майбутньому сучасна французька зброя надійде і в його армію. Питання в тому, що за це обіцяно Парижу.

Тут варто зазначити наступне. Конфлікт між Туреччиною, з одного боку, і Грецією і Кіпром — з іншого, розгорівся влітку, коли Анкара відправила дослідницьке судно Oruc Reis проводити геологорозвідувальні роботи поблизу грецького острова Кастелорізо в супроводі бойових кораблів. В результаті турецькі та грецькі збройні сили були приведені в стан підвищеної боєготовності.

Химерний альянс

Суперечка розгорілася через спірні районів на сході Середземного моря, включаючи кіпрський шельф. І Греція з Кіпром, і Туреччина заявили претензії на території з можливими родовищами нафти і газу. Євросоюз закликав Туреччину зупинити геологорозвідувальне буріння в спірних районах, погрожуючи санкціями. І хоча Анкара відкликала Oruc Reis і кораблі ескорту, конфлікт, очевидно, далеко не вичерпаний.

Кіпрське керівництво це, звичайно, розуміє. І тому з поправкою на свої реалії помалу освоює манеру поведінки "карликової супердержави" Катару, використовуючи як геополітичний інструмент енергоресурси. Добре що тепер вони у Кіпру є. Причому потенційно — і свої, і транзитні.

Спільно з Грецією і Ізраїлем Кіпр бере участь в проєкті будівництва нового газопроводу EastMed, який може стати альтернативою російському "Північному потоку-2" щодо поставок газу в Європу.

Відповідна угода була підписана 2 січня поточного року міністрами енергетики в присутності прем'єрів трьох країн. В рамках проєкту EastMed планується прокласти трубопровід через Середземне море від Ізраїлю через Кіпр і Крит на материкову Грецію і далі в Італію. Будівництво — до кризи на ринку енергоносіїв і удару епідемії — оцінювалося в 6 млрд євро. Потужність 1900-кілометрової труби повинна скласти 10 млрд кубометрів газу в рік з можливим збільшенням удвічі.

Угоді передувало виявлення ще в 2010 р. неподалік родовища Тамар в ізраїльських водах Середземного моря, яке на той час уже розроблялося, найбільшого родовища газу в історії Ізраїлю — Левіафан, ресурси якого оцінюються в 620 млрд кубометрів.

Туреччина, у свою чергу, теж намагається не відставати у цій гонці. Але поки вона дотримується конфронтаційного курсу у відносинах як з ЄС і його окремими членами, так і з Ізраїлем, це дозволяє тому ж Кіпру качати права. Втім, подібно до ряду країн півдня Європи турки також позбавляються від токсичних відносин з РФ у сфері енергетики, причому з аналогічних причин.

Так, заявлено, що завдяки відкриттю в Чорному морі нового газового родовища Сакарья Туреччина в найближчому майбутньому істотно знизить свою залежність від імпорту з Азербайджану і Ірану (поставки російського газу по "Турецькому потоку" впали цього року до зовсім смішних обсягів) і навіть може почати його експортувати. Однак у Туреччини немає досвіду видобутку газу в відкритому морі, і хоча Анкара планує освоювати родовище самостійно, вона не виключає можливості оголошення міжнародного тендеру на будівництво трубопроводу для доставки газу до суші. А поки Туреччина прагне перешкодити добувати і транспортувати газ своїм і без того нелюбом сусідам.

Химерний альянс Кіпру, Франції, Греції та Ізраїлю (адже тамтешні праві не втомлюються звинувачувати як французький мейнстрім, так і православних греків в зростаючому антисемітизмі), випадковою жертвою якого стали білоруські протестувальники, розфарбований і іншими несподіваними нюансами. Зокрема, російською та ліванською проблемою в архітектурі цієї головоломки. З одного боку, русофільство Парижа і Берліна (який теж відзначився у відштовхуванні Туреччини від Європи) недавно дещо зів'яло після отруєння Олексія Навального, а також чергового пов'язаного з Росією шпигунського скандалу у Франції. З іншого боку, Росія, яка раніше посварилася з Грецією щодо українського питання (а також зриву проєкту "Південний потік"), раптово примудрилася побити горщики і з Кіпром.

Список знедолених

Справа в тому, що 25 березня, прагнучи поставити під контроль шосту колону — системних лібералів і таємних глобалістів, а також підтримати своє оточення, яке потрапило під санкції, Путін оголосив про скасування пільгових податкових ставок "для тих, хто виводить свої доходи у вигляді дивідендів на зарубіжні рахунки". Він доручив переглянути податкові угоди з "транзитними" країнами і розірвати домовленості з тими, хто не піде на перегляд. За останніми доступними даними ЦБ РФ, за 2019 р. Росія вклала в Кіпр понад $14,5 млрд, а отримала $8,1 млрд прямих інвестицій. Якби денонсація угоди з Кіпром усе-таки сталася, податки зросли б більше: крім 15% на дивіденди, до 20% могла вирости ставка на відсотки і роялті. Крім того, розрив угоди створив би ризики подвійного оподаткування для бізнесу і фізосіб.

Уже в квітні мінфін РФ запропонував Кіпру скасувати всі пільги з податку на дивіденди і відсотки — найбільш жорсткий варіант зміни угоди. Переговори не увінчалися успіхом, і 3 серпня мінфін оголосив про початок денонсації угоди. Аналогічну пропозицію підняти податки на капітал з Росії отримали Люксембург, Мальта та Нідерланди. Якщо вони погодяться вести переговори, то їм будуть запропоновані ті ж умови, що і Кіпру. Так чи інакше, 8 вересня Росія і Кіпр підписали протокол про внесення змін до угоди про уникнення подвійного оподаткування. Церемонія пройшла в будівлі кіпрського МЗС.

Угода про уникнення подвійного оподаткування з Кіпром діяла понад 20 років. Однак вся ця історія виглядає як явний самостріл Москви. І наслідки не забарилися.

Вже 7 вересня кіпрська газета Politis опублікувала список персон, які отримали "золоті паспорти" Кіпру за інвестиції. Перелік, затверджений з 2008 по 2012 рр., складається з 34 чоловік. Примітно, що більшість із них становлять росіяни і українці. Зокрема, до нього увійшли власники групи компаній ЕСН Григорій Березкін і торгової мережі Spar в Росії Антон Білобрагін; гендиректор компанії "БФА-Девелопмент" і вдова ексвласника банку "Уралсиб" Людмила Коган; перший заступник голови ВЕБ РФ Михайло Кузовлєв, а також український бізнесмен Ігор Коломойський і його сім'я.

Крім того, в списку опинилися президент міжнародної групи компаній "Арета" Ігор Макаров, президент групи компаній "Меркурій" Ігор Кесаєв, колишній член правління Єврофінанс Моснарбанку Володимир Столяренко, співвласник компанії Evraz Олександр Фролов, голова правління групи компаній "ВИД" і ексдепутат Самарської губернської думи Олексій Ушамірський, співвласник групи "Синтез" Леонід Лебедєв, співзасновник і співвласник групи "Приват" Геннадій Боголюбов, перший заступник начальника фінансово-економічного департаменту "Газпрому" Ігор Шаталов та ін. Як повідомляє Politis, перераховані імена містилися в листі лідерам політичних партій країни від президента республіки Нікоса Анастасіадіса. Перелік раніше був засекречений, проте гриф було "несподівано" знято.

Фінансовий погром

Раніше Кіпр прийняв рішення внести зміни в умови програми з отримання громадянства за інвестиції, запровадивши більш жорсткі механізми боротьби з відмиванням грошей. Глави держав і високопоставлені чиновники, депутати, судді, мери міст та інші політично значущі особи (які перестали ними бути рік тому і раніше) повинні будуть довести джерело походження капіталу і надати довідку про відсутність судимості. Крім того, таке нововведення має спростити можливість позбавити громадянства тих, хто залучений або коли-небудь був причетний до скоєння серйозних злочинів. При цьому основні умови залишаються без змін.

Після попереднього посилення програми "золотих паспортів" в 2018 р. за підсумками перевірок в листопаді минулого року влада Кіпру прийняли рішення позбавити громадянства 26 іноземців, які отримали його завдяки інвестиціям в економіку країни. Але тоді інформація про те, чиї саме паспорти анульовані, не розкривалася.

А 20 вересня Міжнародний консорціум журналістів-розслідувачів (ICIJ) опублікував дані з секретного досьє Управління США з протидії фінансовим злочинам (FinCEN). У ньому присутні імена росіян і компаній з РФ. Серед них — близький друг російського президента віолончеліст Сергій Ролдугін і господар "Севергрупп" Олексій Мордашов.

У новому розслідуванні ICIJ згадані радник Володимира Путіна і ексглава адміністрації Бориса Єльцина Валентин Юмашев, а також олігарх Алішер Усманов. І ще багато-багато інших відомих прізвищ. Крім того, в даних FinCEN присутня компанія "Рособоронекспорт", зайнята в сфері військово-технічного співробітництва та входить в держкорпорацію "Ростех". У списку також згаданий російський Газпромбанк. Ще одна російська фірма в досьє FinCEN — телеком-компанія МТС. Очевидно, що без інтимної співпраці американців з Кіпром такий масив даних не з'явився б.

Загалом, це формений погром і подальше охолодження відносин. Схоже, що Кіпр, Греція, а в недалекому майбутньому і Ізраїль з Францією (та й Німеччина, не кажучи вже про Велику Британію, яка все ж опублікувала раніше доповідь про російський вплив у власному політичному істеблішменті) почали поступовий дрейф подалі від брудних російських грошей. Що ж, свіжі енерготранспортні проєкти дозволяють бракувати небажаних інвесторів.

Причому у вигляді пугала ці країни мають перед собою не стільки дріб'язкового отруйника Путіна, скільки більш рельєфного Ердогана. Та й багатостраждальний Ліван, в якому важливі інтереси всіх чотирьох країн збігаються, сам себе теж не відновить, причому для Франції, чого вже там, це, враховуючи її гігантські дефіцити, ще й спосіб трохи заощадити. На жаль, складні переплетіння національних інтересів змушують тимчасово залишити безкарним білоруського диктатора, але при цьому знову знизити потребу Європи в отруйному російському газі і позбавити Москву навіть тих союзників, з якими вона 100 років тому мала намір воювати Константинополь.