Європа переходить на нові правила. Чому бізнесу не обійтися без соціальної відповідальності

Цієї весни всі великі компанії, що діють у Франції, повинні представити свої плани пильності для запобігання порушень прав людини та безпеки навколишнього середовища. Так вимагає прийнятий рік тому закон, що став першим у світі спеціальним законом про корпоративної соціальної відповідальності (КСВ). Прикладом Франції можуть наслідувати й інші європейські країни, а також весь Євросоюз. Тому через євроінтеграційного курсу України саме час звернути увагу на світові тенденції в сфері КСВ.

Внутрішньокорпоративна гармонія

Концепція соціально відповідального бізнесу з'явилася ще в 1950-х. За минулий з тих пір час вона значно розрослася, охоплюючи все нові і нові сфери взаємовідносин бізнесу і суспільства. Однак при всьому різноманітті проявів КСВ слід розрізняти три основні рівні, на яких працює ця концепція: внутрішньокорпоративний (тобто рівень виробництва), територіальний (рівень місцевої громади) та національний (рівень споживання), що переростає в глобальний. На кожному з них концепція КСВ має свою специфіку.

Внутрішньокорпоративний рівень історично був першим і залишається одним з найважливіших. Власне, саме на ньому бізнес і переконався в тому, що соціальна відповідальність може бути не тільки статтею витрат, але і джерелом прибутку.

Після Другої світової війни у багатьох західних країнах були сильні лівацькі ідеї. Щоб послабити популярність гасел типу "Відібрати і поділити!", корпорації змушені були йти на поступки проф-спілкам, розуміючи, що соціальне партнерство краще класової війни. І ось в ході колективних переговорів з профспілками, традиційно вимагали підвищення зарплат, менеджери корпорацій почали застосовувати тактику зустрічних пропозицій. "Добре, ми піднімемо зарплати, - говорили вони. - Правда, підвищення буде не таким, як ви вимагаєте, а вдвічі меншим. Але ще точно таку ж суму ми направимо на внутрішньокорпоративні соціальні програми: побудуємо працівникам спортзал, створимо для них курси підвищення кваліфікації, оплатимо їх дітям навчання в коледжах і т. п.".

Профспілки виявляли невдоволення, але погоджувалися, адже їм теж не хотілося класової війни. А компанії, ладу спорт-зали, зменшували тягу працівників до пияцтва і сприяли підтримання їх працездатності, скорочуючи при цьому свої втрати від прогулів, аварій і виробничого травматизму. Підвищуючи кваліфікацію працівників, тим самим стимулювали їх до підвищення продуктивності праці. А відправляючи їх дітей у коледжі, прив'язували до себе самих працівників і заодно забезпечували приплив кваліфікованих кадрів у майбутньому.

Симбіоз з територіальною громадою

У 1970-х рівень життя в західних країнах виріс вже достатньо, щоб лівацька загроза зійшла на немає. Однак у власників підприємств не поменшало головного болю, оскільки політичну нішу "червоних" успішно зайняли "зелені". Ті замість "Відняти і поділити!" пропонували рішення типу "Закрити, зрівняти з землею і засадити деревами!", що для бізнесу було не менш убивчим. Повсюдно поширювалися протести проти "екологічно шкідливих виробництв, навіть якщо шкоду цей був тільки потенційним і гіпотетичним. А відкрити новий завод стало справжньою проблемою.

Корпорації змушені були шукати способи задобрити місцеві громади, щоб ті не перешкоджали будівництву нових виробництв. На переговорах з муніципальною владою знадобився досвід соціальної відповідальності, що добре зарекомендував себе в діалозі з профспілками. Вислухавши місцевих мерів і депутатів, менеджери корпорацій намагалися по можливості розвіяти їхні побоювання, але одне-тимчасово висували привабливі зустрічні пропозиції, обіцяючи направляти частину доходів на розвиток інфраструктури, вирішення соціальних проблем, поліпшення екологічної ситуації в навколишньої місцевості. Перетворюючи робочі селища в привабливі місця проживання, компанії тим самим зміцнювали свою забезпеченість трудовими ресурсами, а вкладаючись у дороги, мости, залізничні станції - поліпшували логістику свого бізнесу.

Результатом став взаємовигідний симбіоз територіальної громади і заводу. І це не якась ідеальна утопія, а досить типова реальність. В якості яскравої ілюстрації, до якої міри може дійти досконалість, наведемо сміттєспалювальний завод, побудований у самому центрі Відня у 1988-1992 рр. за проектом геніального австрійського архітектора Фріденсрайха Хундертвассера. Завод не псує ні повітря, ні грунтові води, ні міські види. Щорічно він переробляє 250 тис. т побутових відходів і виробляє 120 ГВт•год електро-енергії плюс 500 ГВт•год теплової енергії для центрального опалення, що достатньо для обігріву понад 60 тис. домогосподарств. Район, де розташований завод, вважається дуже престижним: по‑перше, будівля заводу є визначною архітектурною пам'яткою, а по‑друге, опалення в тутешніх будинках безкоштовне.

Група "Метінвест": новий формат соціального партнерства з місцевими громадами

Одним з пріоритетних напрямків розвитку місцевих громад для групи "Метінвест" є створення сприятливих умов для життя і бізнес-середовища в містах присутності.

У 2016 р. компанія ініціювала новий формат співпраці з місцевими громадами. Першим проектом в цьому форматі стало підписання угоди про партнерство з Фондом розвитку Маріуполя (ФРМ). Ця громадська організація об'єднує представників промислових підприємств, бізнесу, громадських організацій та громадських активістів з метою реалізації перспективних ідей і проектів, спрямованих на підвищення якості життя в місті.

Основне завдання ФРМ - створення довгострокової стратегії інфраструктурного розвитку міста. По суті, фонд є агентством муніципального розвитку. Його проекти мають стратегічний, комплексний і довготривалий характер. Фонд - це майданчик для конструктивного діалогу між малим і середнім бізнесом, потенційними інвесторами, донорськими організаціями та органами місцевого самоврядування.

За словами генерального директора групи "Метінвест" Юрія Риженкова, ФРМ покликаний стати своєрідним think tank, а саме центром розробки стратегічних програм, які значно поліпшать життя маріупольців і зроблять місто більш комфортним. "Ми впевнені, що саме співпраця групи "Метінвест" з Фондом розвитку Маріуполя стане проривом у вирішенні головних міських проблем", - говорить топ-менеджер.

Досягнення фонду, який, по суті, виконує функцію агентства з розвитку Маріуполя, на очах у городян. Вже відкрито центр надання адміністративних послуг, який надає 150 видів послуг населенню. Бюджет цього проекту становить 10,5 млн грн.

Упорядковані двори, відремонтовані лікарні, дитячі сади. В рамках реалізації проекту по релокації Донецького національного медичного університету було придбано будівлю під адміністративний корпус вузу, проведено його ремонт, приведена в порядок територія. Завдяки цьому на початку навчального року факультет зможе прийняти близько 200 студентів першого курсу.

На одній хвилі зі споживачами

Нарешті, на національному рівні бізнес використовує концепцію КСВ у спілкуванні зі споживачами продукції. На відміну від грошей, що викидаються на рекламу, тобто, по суті, на інформаційний сміття, кошти, що спрямовуються компаніями на соціальну відповідальність, приносять відчутну користь суспільству. Для багатьох споживачів це важливий аргумент, коли вони вибирають, чию продукцію купувати. І багато компаній намагаються підкреслювати, що вони з споживачами на одній хвилі, тобто у них з ними спільні цінності.

У США є спеціальний журнал Corporate Responsibility Magazine, який щорічно, починаючи з 2000 р., визначає сотню найбільш соціально відповідальних корпорацій, грунтуючись на показниках по семи критеріям. У 2017 р. лідером рейтингу став популярний виробник іграшок Hasbro, який зумів обігнати корпорації Intel і Microsoft. Як бачимо, необов'язково бути найбільшою компанією, щоб вразити Америку своїми досягненнями в сфері КСВ. Головні складові успіху Hasbro: перше місце за внеском у запобігання кліматичній катастрофі, третє місце - за філантропії, четверте - за прихильності прав людини, п'яте - за турботу про природне довкілля і восьме місце - за гармонійності внутрішньокорпоративних відносин.

У Hasbro є власний дитячий фонд, а крім того, щорічно, починаючи з 2013 р., компанія влаштовує в грудні Global Day of Joy - Глобальний день радості. 14 грудня 2017 р. в організації цього всесвітнього свята були зайняті 5,4 тис. співробітників і волонтерів Hasbro (у тому числі глава компанії Брайан Голднер і його дружина Барбара), які роздали 1,5 млн іграшок і ігор дітям в 40 країнах.

Що ж стосується екології, то компанія за останні роки переглянула кожен елемент свого бізнесу - від дизайну продукції та упаковки до виробничих потужностей, логістики, використовуваних будівель - у пошуках можливостей для скорочення споживання енергії та зменшення викидів парникових газів. Для цього Hasbro впроваджує більш ефективні процеси по всій технологічному ланцюжку. У 2016 р. американський журнал Fast Company включив Hasbro в топ-50 кращих інноваційних компаній світу - непоганий результат для виробника іграшок.

Багато хто помилково вважають, що мета існування будь-якої компанії - робити гроші. Однак, незважаючи на те, що гроші - важливий результат роботи, ми прийшли до висновку: група людей стає тим, що ми називаємо компанією, щоб отримувати можливість колективно робити те, що не під силу одиначкам, - зробити внесок в життя суспільства.

Вступаючи на шлях соціальної відповідальності, компаніям важливо грамотно розрахувати свої сили і наявні ресурси. Можливо, спочатку не варто замахуватися на багато чого, а краще вибрати кілька пріоритетних напрямків і досягти максимальної ефективності в них.

Згодом, нарощуючи досвід в області відповідальної поведінки і соціального розвитку, компаніям буде легше розширити перелік тем і напрямків своєї соціальної відповідальності. Не варто забувати, що з плином часу та зміною зовнішніх і внутрішніх умов пріоритети можуть змінюватися.

Не просто піар

Однак не можна сказати, що КСВ стала загальною і повсякденною практикою компаній. Багато великі корпорації вважають, що для впливу на споживачів цілком достатньо рекламувати свою продукцію. Інші на додаток до реклами намагаються піарити свої технологічні досягнення, хвалитися своєю часткою на ринку і зростанням курсу акцій. Мовляв, "ми самі передові, найбільш популярні та успішні", з чого споживач повинен зробити висновок про те, що купувати потрібно техніку, вироблену саме цією компанією.

Чимало й таких компаній, які декларують прихильність КСВ, але на практиці відводять їй третьорядну роль. Для них КСВ лише різновид піару, причому далеко не головна. Мовляв, захоплюючий розповідь про впровадження технології нового покоління вразить покупців набагато більше, ніж нудні подробиці про внесок компанії в розвиток міста, де розташоване виробництво, або свідоцтва турботи про персонал, якими нікого не здивуєш.

Тим не менш подібні теми, здаються банальними, можуть бути досить важливими для покупців. І не тільки для них самих, але і для їхніх кумирів. Приміром, багато рок-зірки стежать за тим, щоб футболки з їх портретом мали на ярлику вказівку, свідчить, що при виробництві даного виробу не використовувався дитячий або примусову працю, а працівники отримували гідну зарплату. Якщо це вважає важливим кумир, то і його прихильники не будуть до цього байдужі.

Міністерство праці США має у своєму складі спеціальний підрозділ - бюро міжнародних трудових відносин, яке веде List of Goods Produced by Child Labor or Forced Labor (список товарів, при виробництві яких використовується дитячий або примусова праця). В цьому списку, що охоплює всю планету, зараз 379 позицій.

Між іншим, дві з них займає Україна: виявляється, у нас використовується дитяча праця у вуглевидобутку (цією славою ми зобов'язані горезвісним "копанок" на Донбасі) і порнографії (таке ж звинувачення висунуто на адресу Росії). А найбільше позицій - 23 - займають індійські товари, в тому числі шовк, бавовна, текстиль, килими і т. д.

Бюро видає буклети про своєму списку, на ту ж тему з'являються публікації у провідних світових ЗМІ (зокрема, при спонсорстві UNICEF - Дитячого фонду ООН). І, звичайно ж, цю тему постійно піднімають профспілки, третируючи ті західні компанії, які перенесли виробництво в азіатські країни і користуються там дешевою і безправною робочою силою.

COMFY: корпоративно-соціальна відповідальність
як внутрішня культура

Вести соціально відповідальний бізнес означає генерувати щось більше, ніж просто прибуток. Компанії, які розуміють цінність корпоративно-соціальної відповідальності (КСВ), орієнтовані не тільки на фінансові показники. Сьогоднішнім споживачам важливо, який внесок у суспільство робить бізнес, і вони вибирають бренди, продукти, компанії, чиї цінності поділяють.

В Україні за останні кілька років у зоні видимості соціально активного ведення бізнесу сформувався пул компаній, які своїм прикладом демонструють, що означає КСВ на практиці. Сьогодні у фокусі уваги - один з найбільших рітейлерів на ринку техніки і електроніки України, компанія COMFY. Про те, як вести прозорий бізнес в законодавчому полі, нести відповідальність за дотримання загальнолюдських норм взаємовідносин і при цьому бути ефективної, прибуткової комерційної організацією, в спеціальному матеріалі для видання "Власть денег".

В COMFY корпоративно-соціальна відповідальність є частиною стратегії компанії. На системному рівні це формує унікальну корпоративну культуру взаємин між внутрішніми і зовнішніми клієнтами. За майже тринадцятирічну історію роботи на ринку культура COMFY набула чітких форм виразу цінностей, які зрозумілі співробітникам, поділяються партнерами і об'єднують клієнтів.

Освітні проекти. Партнерство з зовнішніми проектами, які підтримують інвестиції у розвиток і навчання товариства. Це проекти для підлітків - наприклад, всеукраїнська конференція унікальних тінейджерів "Завтра_2037". Партнерство з такими проектами як "Життєлюб", в яких освітня ініціатива спрямована на людей поважного віку, які прагнуть бути сучасними.

Екологічні ініціативи. Виключно вибір спільноти людей, що працюють в бізнесі. Співробітників сьогодні неможливо змусити або зобов'язати. Люди об'єднуються навколо того, що для них дійсно важливо. Внутрішні процедури та комунікації, побудовані на економний підхід до природних ресурсів, еко-ініціативи по прибиранню локальних територій поблизу офісів і магазинів, висадка парку кленів і ландшафтне озеленення територій - все це має сенс, тільки якщо дійсно відгукується.

Благодійність. Практично з моменту заснування COMFY співпрацює з благодійним фондом Kiddo, підтримуючи різні проекти. Вже другий рік поспіль у травні проходить масштабний проект, в якому 10 грн з кожного проданого смартфона COMFY перераховує в Kiddo. В минулому році за підсумками подібної акції придбано та передано в експлуатацію дитячої лікарні ім. Руднєва (р. Дніпро) обладнання на суму 252 000 грн. В цьому році акція називається "ДОБРОфон". Долучитися до неї може будь-який планує покупку смартфона. Не переплативши ні гривні і купивши "ДОБРОфон", покупці COMFY об'єднуються довкола великої мети.

На думку засновника і власника COMFY Станіслава Роніса, право на благодійність треба заробити. Цією тезою генеральний директор Ігор Хижняк завжди супроводжує свої виступи на конференціях, самітах, коли говорить про корпоративної культурі та мотивації команди до соціальних ініціатив компанії. Бізнес повинен бути економічно стійким, ефективним і прибутковим, щоб мати можливість надавати допомогу і привносити в суспільство цінність.

При цьому вибір форматів КСВ - завжди демократичний шлях і визначається він виключно цінностями всередині команди. Будь-який бізнес, незалежно від розміру та виду діяльності, може вибрати тему, важливу для себе, своєї команди. Зробити посильний внесок у те, що хвилює і привносить нові смисли. Головне - щоб цей вибір був усвідомленим.

На глобальному рівні

Не дивно, що дискусії про КСВ давно вийшли на глобальний рівень. А за деякими напрямками суперечки вже призвели до консенсусу. Зокрема, 16 червня 2011 р. Рада з прав людини ООН схвалив Керівні принципи по бізнесу і прав людини "Захищати, поважати і відновлювати" (Protect, Respect and Remedy), які задають стандарти дотримання бізнесом прав людини і основних свобод. Звичайно, не варто перебільшувати значення цього документа. Про нього можна сказати те ж, що і про інших документах ООН: їх будуть ігнорувати всі, кого вони не влаштовують.

Але все ж таки не варто применшувати значення цього документа. Хоча б тому, що сприйняла його як керівництво до дії IOE - Міжнародна організація роботодавців, яка об'єднує 150 національних федерацій, в тому числі Федерацію роботодавців України. У лютому 2012 р. IOE видала посібник для роботодавців, який роз'яснює, як імплементувати Керівні принципи Ради з прав людини ООН у своєму бізнесі.

Загалом нинішню ситуацію можна описати так. Вплив компаній, що дотримуються КСВ, все більш посилюється, а їхні ряди зростають, особливо в західних країнах. Власники цих компаній не надто схильні до альтруїзму, але вони бачать необхідність інвестицій у створення сприятливого середовища для розвитку свого бізнесу.

На рівні підприємств це інвестиції в трудові ресурси, на територіальному рівні - інвестиції в місцеву громаду, на національному рівні - інвестиції у зміцнення тих цінностей, які об'єднують суспільство своєї країни, а на глобальному - у формування цінностей, здатних стати загальними для всієї планети.

Іншими словами, ці компанії вкладаються в те, щоб зробити навколишній світ більш зручним для себе, і бачать в цьому перспективу довгострокової вигоди. Тут їх союзниками виявляються і профспілки, і екологічні рухи, при всій відмінності їх інтересів і цілей.

І це не якісь абстракції або благі побажання. Можна навести цілком конкретні результати, і один з найбільш вражаючих - це те, як за лічені роки домоглася тріумфу ідея електромобілів, перш высмеиваемая й гнана. Зараз над власними моделями електромобілів працюють вже близько 20 найбільших автовиробників в США, Європі, Японії, Кореї, Китаї. Аналогічним чином нафтові гіганти стали вкладатися в розвиток альтернативної енергетики. Норвегія, найбільша нафтова країна Європи, має намір повністю перейти на відновлювані джерела енергії (і на електромобілі) до 2025 р. Здавалося б, автомобільні і нафтові компанії повинні були б усіма силами тиснути конкуруючі технології.

Так воно, власне, і було до тих пір, поки ці компанії не вирішили, що дешевше буде не боротися з "екологічною революцією", а очолити її і заробляти на ній гроші, замість того щоб нести великі витрати на опір суспільної думки.

В умовах жорсткої конкуренції сам продукт і його характеристики важливі. Але на шляху до більш сильної позиції на ринку компанія повинна фокусуватися на інших аспектах і цінностях, оточуючих продукт.

Якість - не самодостатня мета. У якості повинна бути душа. Навіть компанії, які блискуче обходяться одним унікальним продуктом, стикаються з конкуренцією. Так що і тут виникає питання, для чого компанія існує. Чому хоче зробити унікальний і прекрасний продукт? Які потреби споживачів хоче задовольнити? Іншими словами: у чому місія компанії?

Споживачів реально тягне до компаній з місіями, з реальними цінностями і високим рівнем відповідальності. Компанія може висловити свою місію по відношенню до споживачів мовою, одночасно точному і легкому для розуміння. Якщо ж опис місії буде складатися з інформації про обіг, прибутки і ринкових частках компанії, рано чи пізно вона зійде з дистанції.

Урок катастрофи Rana Plaza

Увагу західного громадської думки до проблеми КСВ різко посилилося після 24 квітня 2013 р. У той день у Бангладеш в місті Саваре обрушилося восьмиповерховий будинок Rana Plaza, загинули 1135 осіб, близько 2500 постраждалих були врятовані. У сучасній історії це найбільша за кількістю жертв обвалення будівлі через техногенної катастрофи. Чотири верхніх поверхи були надбудовані незаконно, в них розмістилися п'ять швейних майстерень, були субпідрядниками канадських, британських, іспанських і французьких брендів. Напередодні трагедії інспектори виявили на фасаді будинку великі тріщини і зажадали евакуювати людей і закрити всі приміщення. Наказом підкорилися банк і магазини, які перебували на нижніх поверхах, але одежні підприємства продовжили роботу. Вранці робітниці швейних майстерень відмовлялися входити в будівлю, бачачи тріщини, проте роботодавці змусили їх зайняти робочі місця, погрожуючи невиплатою зарплати і звільненням. А незабаром протягом двох хвилин будівля повністю обвалилося, уцілів лише перший поверх.

Ця трагедія викликала низку масових заворушень у Бангладеш. У західних країнах теж пройшли акції протесту і повторилися в річницю катастрофи. Крім того, щорічно 24 квітня проводиться інтернет-акція "Хто виготовив мій одяг?", яка з кожним роком охоплює всі більше число користувачів (у минулому році у ній взяли участь жителі більше 90 країн світу).

Одночасно на Заході розгорнулися широкі дискусії про корпоративної соціальної відповідальності в глобальних ланцюгах поставок. Аналітики вказували, що транснаціональним корпораціям необхідно проводити аудит субпідрядників і постачальників по всій ланцюжку, не обмежуючись першим ланкою.

Але дискусіями справа не обмежилася. Катастрофа Rana Plaza спонукала Францію ухвалити спеціальний закон про КСВ. Подібні законопроекти зареєстровані або готуються в парламентах Європейського Союзу, Великобританії, Нідерландів, Швейцарії. Схоже, це тільки початок процесу, який з часом захопить всю Європу (не замикаючись у рамках ЄС). І з цими новими загальноєвропейськими правилами, безсумнівно, доведеться рахуватися українському бізнесу.

На ОККО з речами

Як мережа АЗК організувала допомогу для малозабезпечених українців

Якщо ви провели чергову ревізію у себе в шафі і тепер не знаєте, що робити з цілком придатними, але вже приевшимися або вийшли з моди речами, є хороша ідея - заїхати на ОККО. Одна з найбільших автозаправних мереж країни вже п'ятий рік збирає одяг, взуття, постільна білизна, книги і передає все це нужденним. У квітні поточного року проект ОККО по збору вживаних речей для малозабезпечених українців визнаний переможцем ІХ Національного конкурсу з КСВ-кейсів "Бізнес, який змінює країну" в номінації "Зменшення нерівності всередині країн та між самими країнами".

Для збору речей мережа ОККО вже встановила спеціальні контейнери на 18 АЗК в шести містах країни - Києві, Львові, Дніпропетровську, Одесі, Харкові і Вінниці. Їх кількість постійно зростає, як і обсяги допомоги. Так, за роки роботи програма вже допомогла зібрати понад 250 т одягу та взуття для малозабезпечених, з них майже 140 т тільки за минулий рік. У цьому проекті ОККО активно співпрацює з волонтерськими організаціями, які займаються вивезенням речей з контейнерів, їх сортуванням та розподілом серед одержувачів. Ключова умова - всі речі повинні передаватися людям абсолютно безкоштовно. За таким принципом сьогодні компанія співпрацює з сімома громадськими організаціями. За їх підрахунками вже кілька тисяч осіб скористалися речами, зібраними мережею.

Основними одержувачами допомоги є безпритульні, сироти, люди з інвалідністю, підопічні інтернатів та геріатричних установ, вимушені переселенці і жителі населених пунктів поблизу лінії розмежування на Донбасі. За різними оцінками, від 8 до 24% людей в Україні живуть за межею бідності, тобто їм не вистачає навіть самих необхідних для життя речей. А окрім матеріальної підтримки, не менш важливий і фактор співчуття, участі, щоб опинилися в складних обставинах українці не відчували себе кинутими напризволяще. Ініційований компанією проект якраз і допомагає клієнтам мережі ОККО проявити небайдужість. Для багатьох це входить у звичку - заїхати на АЗК заправитися, випити кави, передати пакет з речами для нужденних.

Першою з партнерів ОККО в програмі по збору речей для малозабезпечених ще з 2014 р. і досі є львівська громадська організація "Эмаус-Оселя", основний вектор діяльності якої - облаштування проживання, побуту, зайнятості бездомних. Все починалося з того, що співробітники ОККО приносили в центральний офіс у Львові свої використані речі і передавали представникам "Осіли". З цієї волонтерської ініціативи і народилася ідея налагодити такий збір системно по всій Україні. Тим більше, що динаміка заповнення першого контейнера перевищила всі очікування. Контейнер ємністю 150 кг менше ніж за два тижні наповнювався на 100%.

"До того ж даний проект бере на себе не тільки соціальну, але й екологічне навантаження, - зазначає соціальний працівник "Эмаус-Осіли" Ольга Биянская. - Речі, які вже не потрібні первинним власникам, отримують друге життя і можуть ще послужити іншим людям. Все зібране ретельно сортується і повторно використовується.

Крім того, для нас важливо, щоб контейнери перебували на територіях, де їм забезпечений постійний нагляд, як, наприклад, на АЗК". Крім "Эмаус-Осіли", в коло громадських організацій, з якими співпрацює ОККО по збору речей, сьогодні входять "Україна без кордонів" (Київ), "Карітас" (Київ, Харків) "Добрий самаритянин" (Одеса), "Допомагаємо" (Дніпро), "Українське волонтерський рух" (Вінниця).

Таким чином, будь-який житель великих міст, заїжджаючи на ОККО, отримує можливість стати благодійником, внести свій особистий внесок у подолання бідності в країні. Для цього треба всього лише поділитися речами з іншими. Адреса найближчої заправки з контейнером для збору використаних речей можна знайти на сайті компанії. Робити добро просто. І приємно.

Збір використаних речей на заправках є прикладом ефективної співпраці відповідального бізнесу, волонтерських організацій та небайдужих українців, чиї спільні зусилля допомагають полегшити життя багатьом малозабезпеченим. Ми усвідомлюємо актуальність цієї ініціативи і продовжуємо вести діалог з громадськими активістами по всій Україні, постійно збільшуючи кількість контейнерів на АЗК, де можна залишити речі. Така співпраця краще всяких слів просуває в українському суспільстві ідеї солідарності та взаємодопомоги, а значить, робить його більш гуманним.

Французький експеримент

Кілька французьких політиків почали розробляти законопроект про КСВ ще в 2012 р. Можливо, їх ініціатива не мала б успіху, але трагедія в Бангладеш все змінила. До підготовки, лобіювання та піару проекту підключилися профспілкові, екологічні, правозахисні організації. Проект був внесений у лютому 2015 р., пройшов три читання в обох палатах парламенту, після чого був затверджений Національним зборами 21 лютого 2017 р.

Офіційно цей закон називається "Про пильність материнських і підрядних компаній", неофіційно - законом Rana Plaza. Він охоплює близько 150-200 найбільших компаній, що діють у Франції. Під нього підпадають французькі компанії, які нараховують не менше 5 тис. співробітників, і транснаціональні, які мають не менше 10 тис. співробітників (в самій компанії і її прямих або непрямих "дочках").

Згідно з новим законом материнська компанія встановлює і ефективно реалізує план пильності, що стосується діяльності компанії, всіх дочірніх компаній або компаній, які вона контролює. Цей план включає заходи для виявлення ризиків і запобігання серйозних порушень прав людини та основних свобод, здоров'я людини і безпеки навколишнього середовища в результаті діяльності самої компанії, тих компаній, які вона прямо або опосередковано контролює, а також її субпідрядників і постачальників.

У законі було записано також, що компанія, яка розробила план, буде оштрафована на суму до 10 млн євро. Якщо ж в організації не буде плану і при цьому вона завдасть шкоди довкіллю або порушить права працівників, то розмір штрафу зросте до 30 млн євро. Однак ці норми були виключені з закону рішенням Конституційного суду, прийнятим 23 березня 2017 р. за зверненням депутатів - противників закону. У результаті закон набув чинності 28 березня 2017 р. вже без цих норм.

Тим не менш виключені тільки норми про штраф. Будь-яка зацікавлена особа може подати на компанію-порушницю до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої відсутністю або невиконанням плану пильності. Очікується, що компанії випустять перші плани пильності цієї весни, а про їх виконання розкажуть через рік, наступної весни. Тоді ж можна буде оцінити дієвість нового закону.

Наслідки для України

В Україні чимало компаній мають великий досвід КСВ. Це і ті українські компанії, які працюють на світових ринках і піклуються про свій імідж, і серйозні західні компанії, які придбали активи в Україні і розширюють виробництво. При купівлі підприємств і будівництво нових потужностей компанії майже завжди передбачають статті витрат, що враховують інтереси трудового колективу підприємства і місцевої територіальної громади. І це цілком реальна (не показушна) КСВ, якщо, звичайно, взяті на себе зобов'язання виконуються.

Втім, досі КСВ була в основному добровільною справою. Звичайно, є законодавчо встановлені мінімальні вимоги, але все, що окрім них, - це суто добра воля компаній: поліпшення якості життя працівників, зниження навантаження на навколишнє середовище і т. д. І нерідко компанії дивилися на КСВ як на різновид реклами чи піару.

Однак приклад Франції, яка перетворила КСВ в обов'язок найбільших компаній показує, що такий стан речей може змінитися. І якщо цей приклад наслідуватимуть інші європейські країни, то це неминуче зачепить українські компанії. Дійсно, якщо європейські компанії будуть змушені брати на себе зобов'язання з КСВ, то вони напевно постараються, щоб ці вимоги поширювалися на будь-які компанії, які хочуть працювати на європейському ринку.

З іншого боку, українські компанії, свідомо дотримуються КСВ, точно так само можуть поставити питання про те, щоб зробити КСВ обов'язковою в Україні. Тобто цей процес, розпочатий Францією, може набути характеру ланцюгової реакції. А постраждають від нього ті компанії, які всіляко уникають будь-якої соціальної відповідальності, тому що звикли думати лише про миттєвій вигоді. Те, що КСВ - це вигідна справа, подібні компанії зрозуміють лише тоді, коли вони будуть викинуті з ринку, а їх частку займуть компанії, що дотримуються КСВ.

Бізнес відіграє важливу роль у розвитку українського суспільства

Компанія Nestlé є одним зі світових лідерів у сфері раціонального харчування та здорового способу життя. Тому Nestlé, будучи експертом в даній галузі, пропонує якісні та смачні продукти харчування та напої, заохочує людей вести здоровий спосіб життя. Розвиваючи попит на корисні продукти харчування, компанія співпрацює з місцевими постачальниками, щоб останні мали можливість пропонувати споживачам якісну сировину міжнародного рівня. Також Nestlé піклується про якість власної продукції від початку створення продукту, контролюючи якість сировини - від збору до зберігання, переробки та відвантаження на фабрики, надає просту для розуміння інформацію про харчування на упаковках продуктів, щоб допомогти кожному зробити ра-зумный вибір. Також 100% продуктів для дітей відповідають критеріям системи оцінки харчових характеристик Nestlé для дітей, які засновані на міжнародних рекомендаціях в області суспільної охорони здоров'я, таких як Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ).

Nestlé постійно працює над поліпшенням харчових профілів своїх продуктів. Поступовий підхід до скорочення солі, цукру, насичених жирів і виключення транс-жирів у продуктах, вироблених компанією, допомагає споживачам адаптувати свої смакові уподобання, що робить їх більш схильними до ведення здорового способу життя в довгостроковій перспективі.

Пріоритет компанії - зробити більш здорові варіанти вибору для наших споживачів, допомогти їм при виборі, приготуванні та споживанні продуктів компанії. З цієї причини Nestlé інформує споживачів на всіх продуктах харчування і напоях про калоріях, сахарах, жирі та інших поживних речовин в порції і добовій нормі.

Ансгар Борнеманн, генеральний директор Nestlé в Україні та Молдові стверджує: "Бізнес відіграє важливу роль в розвитку українського суспільства. Наша компанія має значний досвід роботи в різних країнах світу, і ми розуміємо, наскільки він може бути корисним тут, в Україні. Успіх Nestlé в Україні полягає в еже-денній роботі по досягненню нашої мети - підвищення якості життя та внесок у здорове майбутнє.

Створення загальних цінностей є невід'ємною частиною нашого бізнесу, і ми впевнені, що систематична робота здатна принести позитивні зміни для кожного українця. Саме тому ми розвиваємо бізнес, створюємо нові робочі місця, послідовно втілюємо в Україні освітні проекти і програми з раціонального харчування, а також проекти з охорони навколишнього середовища та енергоефективності".

Створення спільних цінностей - це підхід до ведення бізнесу, спрямований на вирішення глобальних соціальних та економічних проблем, який забезпечує позитивні результати для акціонерів та товариства. Ініціативи компанії спрямовані на наступні сфери: раціональне харчування і здоровий спосіб життя, розвиток сільського господарства, охорона навколишнього середовища, працевлаштування молоді.

В Україні компанія активно підтримує всі напрямки локальними або глобальними ініціативами, серед яких програма підтримки та розвитку сільського господарства, "Господар+", за популяризації раціонального харчування серед школярів "Абетка харчування", працевлаштування молоді, "Nestlé потрібна молодь".

Наприклад, освітня програма "Абетка харчування" є частиною глобальної соціальної ініціативи "Nestlé Здорові діти" і представлена у 84 країнах світу.

В Україні програма "Абетка харчування" створена з урахуванням традицій і потреб українського суспільства і націлена на розвиток культури здорового харчування серед школярів. Науковою базою для її створення стали багаторічний досвід і глибинні дослідження Nestlé у сфері збалансованого харчування. Ця освітня програма створена за ініціативою Nestlé разом з експертами Міністерства освіти та охорони здоров'я, експертами з харчування, нутриціологією, методистами та дитячими психологами. "Абетка харчування" є варіативною частиною програми для учнів перших-четвертих класів у рамках курсу "Основи здоров'я". Головна мета програми - навчити дітей принципам раціонального харчування і виховати звичку дотримуватися цих принципів у життя. У цьому навчальному році у програмі беруть участь близько 1300 шкіл і 330 тисяч дітей по всій Україні.

Завдяки дослідженням, освіти та партнерства компанія допомагає батькам і вчителям, партнерам і співробітникам інформувати дітей і бути обізнаними в галузі харчування.