Андрій Гриненко: Ми заходимо на пустельну рівнину Марса, а вже через рік там зеленіє трава

- Clear Energy робить акцент на біоенергетиці, а не на популярних сонце і вітер. Чому?

- Свого часу ми вирішили займатися енергетикою з біомаси та біогазу, так як саме цей вид зеленої енергетики дає можливість забезпечити стабільність і безперебійність видачі електроенергії в мережу.

За рахунок біоенергетики Україна має можливість відмовитися від імпортного газу. Потенціал становить в еквіваленті близько 37 млрд куб. м. Зокрема, вирощування енергокультур дозволяє замістити до 20 млрд куб. м в рік, використання хоча б третини агроотходов — до 10 млрд куб. м в рік, а виробництво биометана — це ще 8 млрд куб. м газу в рік.

- В Україну нарешті дійшов тренд виробництва біогазу зі сміття?

- В Україні зараз близько 6000 полігонів, і якщо налагодити енергетичну утилізацію відходів, то це дозволило б замістити від 700 млн до 1 млрд кубометрів газу. Полігонних станцій на звалищному газі ми побудували вже 14. В тому числі в Харкові, Білій Церкві, Кривому Розі, Херсоні, Івано-Франківську, Кременчуці, Луцьку, Чернігові, Полтаві, Тернополі. На сьогодні в Україні ми лідер цього напрямку. Потужність наших біогазових станцій 15,1 МВт, а це 75% всього ринку виробництва електроенергії зі звалищного газу в країні.

- Але виробництво електроенергії зі звалищного газу — лише перший крок до перебудови системи поводження з відходами?

- Так, головним є підвищення культури поводження з відходами. У Швеції лише 1% відходів йде на поховання на полігоні, у нас — 96%. Завдяки біогазовим станціям любий полігон, куди ми заходимо, за рік просідає на 1,5 м, а головне — оздоровлюється довкілля. Це видно неозброєним оком: ми заходимо на пустельну рівнину, схожу на поверхню Марса, а вже через рік там зеленіє трава.

Україна поки на дитсадівському рівні розвитку в сфері поводження з полігонами ТПВ. Але якщо українці не хочуть потонути в смітті, то альтернативи немає. Для розвитку національного waste-management потрібні термінові зміни в законодавстві: в чинному законі "Про альтернативні види палива" відсутні навіть поняття про RDF (паливо з відходів) і SRF (тверде відновлене паливо). При цьому сміттєпереробні заводи в сусідній Польщі вже 15 років виготовляють паливо з ТПВ, і обсяг виробництва складає більше 4 млн т палива на рік.

- Чи готові споживачі платити адекватні тарифи за збір, вивезення та утилізацію сміття?

- Приклад Львова, де встановлено найбільший в Україні тариф за збір, вивезення та захоронення відходів, демонструє, що готовність платити за адекватними тарифами у населення є.

Але, на жаль, у нас здебільшого тарифи диктуються не економікою, а політикою. Тому їх не поспішають підвищувати до належного рівня.

В Одесі, де ми взяли полігон в управління, — найнижчий тариф. Але і за цих умов нам вдалося оновити автопарк підприємства-попередника, де машини не закуповувалися багато років. Тут ми змонтували систему дегазації полігону в період неплатежів 2020 р. — адже ми взяли на себе такі зобов'язання перед містом. І виконали їх!

- Які ваші плани щодо розвитку бізнесу?

- На жаль, після неплатежів 2020 р. банки перевели "зелені" проекти в розряд високоризикових. Тому ми плануємо розвивати проекти насамперед за власні ресурси. Будемо розвивати напрямок waste-management, будувати ТЕС в Чернігові та Житомирі, другу чергу Корюківської ТЕС. Є також плани на проекти в вітро- і сонцегенераціі.

Також ми розробляємо ряд нових ринків. До нас звертаються за консультацією колеги з багатьох країн пострадянського простору як до фахівців по дегазації полігонів. Тому ми продовжуємо також інвестувати в розвиток власних співробітників. Тільки завдяки їх ідеям, знанням і досвіду наша компанія досягає фінансової успішності.

Сподіваюся, що 2021 рік стане роком повернення до стабільної політики в зеленій генерації. Іншого шляху в України немає.