В Європу нас не пустять. Українців лякають обманом з боку Брюсселя
"Ділова столиця" продовжує цикл матеріалів про "страшилки", якими лякали українців у цьому році в надії викликати Майдан-3.
Деякі страшилки, які звучали у нинішньому році, виявилися довгограючими: на даний момент їх можна ще назвати нездійсненими. Дві найпопулярніші з них стосуються євроінтеграції. Це зовсім не дивно, зважаючи на черепашачих темпів зближення України і ЄС. Євробюрократи і європарламентарі поспішають виконувати взаємні домовленості нітрохи не більше, ніж українські чиновники і депутати.
Нідерландський капкан
Перша така страшилка лякає тим, що Угода про асоціацію між Україною та Євросоюзом взагалі залишиться в підвішеному стані, тобто не подолає всі необхідні ратифікаційні процедури. Головною перешкодою став "консультативний коригуючий референдум", який відбувся в Королівстві Нідерландів 6 квітня. У ньому взяло участь 32,3% нідерландців, які мають право голосу. 38,5% тих, хто прийшов, проголосували за ратифікацію угоди з Україною, а 61,5% — проти.
Ініціаторами референдуму були нідерландські євроскептики. Вони зізнавалися, що їм немає діла до України, що для них референдум про угоду з Україною — це лише спосіб висловити негативне ставлення до євробюрократії. І той факт, що більше двох третин нідерландців, які мають право голосу, не прийшли на референдум, красномовно підтверджує, що українське питання взагалі не цікавив переважна більшість підданих нідерландського короля.
Тим не менш референдум дійсно створив чималу проблему у відносинах між Україною і ЄС. І знайшлося чимало охочих оголосити це провалом Києва. Уїдливими коментарями були виконані московські ЗМІ. Наприклад, російський прем'єр Медведєв заявив, що "підсумки голландського референдуму про асоціацію України з ЄС — індикатор ставлення європейців до української політичної системи".
В Україні ще до голосування в Нідерландах подібну інтерпретацію очікуваних результатів давав депутат Сергій Лещенко. "Євроскептикам легко пояснити голландцям, чому потрібно голосувати проти. Набагато складніше знайти слова, переконуючи жителя Нідерландів сказати та країні, що знаходиться в 3 тис. км на схід, де довгий час не можуть провести реформи, а місцева корупція стала міжнародним брендом". Тому результати референдуму мають стати уроком не тільки для голландських політиків, але і для "печерського трикутника". А можливу поразку в Нідерландах — поштовхом для кадрових змін в українській політиці", — стверджував Лещенко за тиждень до референдуму. І потім цей свій теза про "поразку в Нідерландах" він активно використовував як аргумент, чому потрібно змінювати нинішню владу.
Втім, хоча процедура ратифікації угоди з боку ЄС не завершена, але в Брюсселі шукають вирішення цієї проблеми. А сама угода продовжує застосовуватися на тимчасовій основі, а у його текст не буде внесено ніяких змін.
Морквина безвиза
Друга страшилка стосується безвиза. Запровадження Євросоюзом безвізового режиму для українців затягнувся настільки, що стало нагадувати морквину, повішену перед осликом: він іде до неї, йде і все не може дотягнутися. Безвиз дійсно використовувався Брюсселем як стимул, щоб Київ йшов по шляху реформ. Кремлівські ЗМІ зловтішно пророкували, що українцям не бачити безвиза з ЄС як своїх вух.
Але такі ж прогнози видавали й українські діячі, які називають себе (може, це така самоіронія) єврооптимістами. Причому вони не просто лякали гальмуванням безвиза, а ще й самі були гальмами. Найгучніший приклад — стаття "Імітатори реформ. Чому Захід повинен відмовити Порошенко в фіндопомоги та безвізовий режим", яка висловила одностайну позицію редакції "Європейської правди", підтриману редколегією "Української правди". З тієї ж позиції виступали депутати Сергій Лещенко, Мустафа Найєм, Єгор Соболєв, борець з корупцією Віталій Шабунін. Втім, не всі гальма безвиза діяли відкрито. 16 листопада на засіданні Верховної Ради віце-спікер Ірина Геращенко пообіцяла: "Коли Україна отримає безвізовий режим, ми розповімо українському суспільству, що робили деякі з цього залу і деякі так звані громадські активісти, як вони бігали по посольствах і просили не давати Україні безвізовий режим".
По-людськи гальм безвиза можна зрозуміти. Їх тішило почуття, що тепер вони можуть впливати на керівництво держави, що від них залежать рейтинги провідних політиків і партій. А дехто, як Сергій Лещенко, вже бачив себе в ролі президента і навіть заявляв про це на повному серйозі.
Проблема гальм в тому, що вони не вміють бути прискорювачами. Коли темп руху дуже повільний, загальмувати простіше простого, мізки для цього взагалі не потрібні. Але ось потім відновити рух, зрушити процес з мертвої точки може виявитися дуже складно. Для цього можуть знадобитися колосальні витрати часу, мізків і зусиль.
Читайте також:
