У чому причина нової хвилі криміналу

Економічні показники держави і загальний рівень достатку громадян завжди перебувають у числі основних аргументів, коли мова заходить про рівень злочинності. І вітчизняна статистика підтверджує, що матеріальні мотиви, як правило, стають головною причиною зростання кількості правопорушень. Але в Україні економічна криза співпала ще й з початком війни, сприяє радикалізації суспільства і відкрила багатьом вільний доступ до нелегального зброї. Крім того, неповноцінна реформа МВС і недостатнє фінансування запущених перетворень спровокували ще й зниження ефективності роботи правоохоронних органів.

Тобто, згідно з наведеною формулою, близько половини нових правопорушень, швидше за все, вчинили ті, хто нещодавно залишився без засобів до існування (копійчане допомога по безробіттю до таких віднести важко). Підтверджує такий висновок і статистика злочинів проти власності - вона показує особливо бурхливе зростання. Зокрема, у першому кварталі нинішнього року було скоєно на 34% більше особливо тяжких подібних злочинів порівняно з першим кварталом 2015 р.

Не менш значущою причиною зростання злочинності багато експертів називають триваючу на сході України АТО. Мовляв, з початку військових дій на Донбасі близько 1 млн наших співгромадян довелося покинути свої будинки, і далеко не всім вдалося облаштуватися на новому місці. В результаті частина переселенців почала заробляти на хліб крадіжками та розбоєм. Крім того, протягом цих двох років із зони АТО нелегально ввозився зброю, і скільки його зараз на руках у громадян, не знає ніхто. Різкий сплеск кількості злочинів із застосуванням вогнепальної зброї відбувся у 2014 р. до 2,5 тис. порівняно з 0,76 тис. у 2013-м. В минулому році було зафіксовано 1,5 тис. таких випадків, що все одно вдвічі більше, ніж в довоєнний час. Що ж стосується незаконного поводження зі зброєю та боєприпасами в цілому, то в 2014 р. кількість таких правопорушень зросла на 4,5%, а в 2015-му - ще на 2,5%.

Серед причин зростання рівня злочинності - незавершеність реформи органів внутрішніх справ та кадровий голод. А ще - розчарування деяких працівників міліції, яким через пресу було сказано, що їх не хочуть бачити на роботі, і небажання працювати до проведення переатестації. Великий вплив робить наявність неконтрольованих районів Донецької та Луганської областей - вони додають злочинцям впевненості в тому, що можна буде сховатися від покарання там, куди немає доступу нашій правоохоронній системі.

Є і зарплатна проблематика. Зараз зарплату підняли працівникам патрульної служби, але в системі органів внутрішніх справ є оперативні працівники і слідчі, які працюють з ризиком, важко, але отримують старі зарплати. Тобто ті, хто виписує штрафи, отримують більше, ніж ті, хто бореться зі злочинністю.

Не менш серйозний вплив на зростання злочинності чинили дії, а в багатьох випадках і бездіяльність правоохоронців. З одного боку, почала працювати в 2015 р. нова патрульна поліція стала більш уважною до звернень громадян, що відбилося на зростанні кількості зареєстрованих правопорушень. Адже раніше на багато злочину просто закривали очі, щоб не псувати відомчу статистику. У той же час в останні півроку прискорилося зростання кількості незавершених розслідувань. Це означає, що все більше вбивць і злодіїв уникають заслуженої відплати, що в підсумку зміцнює в них впевненість у безкарності, а з нею і готовність до здійснення нових злочинів.

Підживлює таку безкарність і надто повільна реформа системи МВС. В першу чергу - тривала переатестація співробітників внутрішніх органів. На сьогодні вже зрозуміло, що ідея була невдалою і якість кадрів вона не підвищить. Нарешті, є проблема фінансової мотивації. Підвищену заробітну плату в районі 6 тис. грн. отримують тільки нові патрульні. Офіційний оклад слідчих і оперативних працівників становить, в кращому випадку, 3,5 тис. грн., а в цілому в системі МВС є оклади і в розмірі 1,5 тис. грн.

У органів прокуратури дуже широкі повноваження. Якщо брати юридично, то хто відповідає за якість розслідування?

По-хорошому, це процесуальний прокурор. У той же час тут є проблема: прокурори - це молоді хлопці, які мають один-три роки стажу роботи. Найчастіше справи пускаються на самоплив, також немає командної роботи з представниками МВС. Замість неї йде перетягування канату, пошук відповіді на питання, хто крайній. Або інший момент - прокуратура закриває справи, які ведуться слідчими. Без будь-яких пояснень. Мало того, слідчі потім тижнями не можуть отримати рішення про закриття справи. Тобто неможливо підвищити якість роботи поліції, якщо одночасно його не підвищити в органах прокуратури і в судах.

На сьогодні залежність працівника поліції від прокуратури - це проблема. Фактично працівники поліції безправні. Прокурори роблять що хочуть. Кримінально-процесуальний кодекс не дає права слідчому не погодитися, оскаржити постанову прокурора про закриття справи. У підсумку справи просто ховаються. Як вирішувати цю проблему? Замінити тих, хто не хоче працювати, на нових людей.

Що стосується того, як розвантажити роботу слідчого. Потрібно прийняти закон про кримінальні проступки, тому що на сьогодні будь-яка заява про крадіжку курки розглядається в рамках кримінального процесу, проводяться різноманітні слідчі дії, накопичується величезна кількість паперів і т. д. Такий законопроект є, він повинен бути прийнятий в цьому році, і він полегшить процедуру закриття кримінальних справ, за якими немає перспективи доказування.
Ще один важливий момент. У нас дуже розпливчасто визначено в законодавстві поняття організованої злочинності. Зокрема, поняття злодіїв у законі, які нікуди не поділися. На сьогодні в Україні перебувають від 30 до 40 злодіїв в законі, багато переїхали з Росії, звідки їх вичавлюють. Але цих людей притягнути до відповідальності складно, тому що вони не беруть безпосередньої участі у злочинах. Тому потрібен закон, який дозволить чітко визначити, хто такий злодій в законі і на яких підставах його можна вислати з країни.

Великою проблемою для якості розслідувань є суддівські рішення. Суддя бачить, що людина - бандит, негідник, але Кримінально-процесуальний кодекс дає йому можливість встановити мізерну суму застави, якщо у людини невеликий офіційний дохід. Скажімо, чоловік підозрюється у викраденні автомобіля вартістю 2 млн грн. і виходить під заставу 80 тис. грн., тому що має офіційну зарплату 4 тис. грн.

Додатковим фактором, який може дати новий поштовх зростанню злочинності вже в найближчі місяці, є сумнозвісний "закон Савченко" ("Про вдосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення в строк покарання"). Нагадаємо, що, згідно з цим документом, один день, проведений підозрюваним у слідчому ізоляторі, прирівнюється до двох днях, проведених у в'язниці. Цей закон вже сьогодні дозволяє достроково вийти на свободу приблизно 6 тис. засуджених, кожен шостий з яких відбував покарання за вбивство. А в цілому "закон Савченко" зменшить термін відбування покарання приблизно 50 тис. злочинцям.

Крім того, в Україні досі буксує проект встановлення системного відеоспостереження на автострадах і вулицях міст. Згідно з планами влади відповідні роботи повинні сплатити інвестори, але конкретних пропозицій, які могли б залучити інвесторів, поки немає. Немає в Україні і повноцінної програми заохочення громадян, які надають допомогу правоохоронцям у затриманні злочинців.

Дійсно, є збільшення кількості нерозкритих злочинів, але також зросла і кількість звернень громадян. Крім того, раніше існувала тенденція приховувати певні види злочинів. Наприклад, збройні розбої кваліфікувалися як грабежі. Грабежі могли кваліфікуватися як заподіяння легких тілесних ушкоджень і т. д. Зараз такого немає. Замість боротьби за статистичні показники йде боротьба за якість розслідувань.

Також важливо відзначити, що в Україні істотно збільшилася кількість групових грабежів. Це пов'язано з тим, що у людей на руках багато зброї. Власне, саме цей момент і впливає на погіршення криміногенної обстановки. З іншого боку, важко працювати якісно, з урахуванням нинішньої навантаження. Наприклад, у Києві на одного слідчого доводиться до 500 кримінальних проваджень. Нам слід спростити порядок досудового розслідування, і ми сподіваємося, що законодавчі ініціативи, запропоновані фахівцями Головного слідчого управління Національної поліції, будуть підтримані парламентаріями. Їх основною метою є рівномірний розподіл навантаження по розслідуванню нетяжких та злочинів середньої тяжкості між працівниками оперативного блоку та дільничними інспекторами. В такому випадку слідчі зможуть приділяти належну кількість часу розслідування тяжких і резонансних злочинів.

У той же час всі розуміють, що риба гниє з голови і очищення системи варто було б починати звідти. Проте політичної волі поширити цей процес на міліцейських генералів як не було, так і немає.

Про те, кому невигідна вільний продаж зброї, читайте тут