Почути кожного. Дадуть НАБУ право на прослушку
Україна стоїть на порозі ще однієї мегавойны між силовиками. Всі ми були свідками епічно протистояння, яке триває донині, між ГПУ і НАБУ. Тепер ми ризикуємо спостерігати не менш гарячі розборки між СБУ і Нацполицией з одного боку, і НАБУ - з іншого. Яблуком розбрату може стати отримання НАБУ права на прослуховування. Але по порядку.
На сьогодні правом на прослуховування телефонних розмов (за офіційною термінологією, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж) мають уповноважені підрозділи органів Нацполиции і безпеки. Так визначено в ст. 263 КПК. З перших же днів свого існування цього права домагається Національне антикорупційне бюро України.
25 травня такий проект вніс член фракції БПП Павло Різаненко. Він запропонував ст. 263 КПК включити НАБУ в перелік органів, чиї уповноважені підрозділи мають право на прослушку. А 14 червня з'явився ще один проект з такою ж пропозицією. Його внесли чотири депутати: позафракційна Ганна Гопко та представники "Народного фронту" Віктор Романюк, Леонід Ємець та Ігор Алексєєв. Вони відзначають, що відсутність у НАБУ можливості самостійно здійснювати прослуховування "в окремих випадках призводить до ускладнення отримання інформації або до розголошення відомостей, які мають конфіденційний характер, третім особам і надалі має наслідком те, що інформація втрачає свою актуальність". Пізніше до числа ініціаторів проекту записалися Сергій Соболєв із "Батьківщини" і голова антикорупційного комітету ВР Єгор Соболєв із "Самопомочі".
Головне науково-експертне управління ВР теж дало позитивний висновок, назвавши при цьому, хто може чинити опір надання НАБУ права на прослуховування: "Якщо досудове розслідування здійснюється у відношенні військовослужбовців вищого офіцерського складу Служби безпеки України, керівника або заступника керівника Національної поліції, підозрюваних у вчиненні корупційних злочинів, відсутність у НАБУ відповідних повноважень створює можливість витоку інформації, що негативно вплине на ефективність проведення негласних слідчих (розшукових) дій та повноту досудового розслідування та судового розгляду". Можна назвати ще одну категорію осіб, зацікавлених у провалі даного проекту. Це судді, чиновники, депутати та інші, яких зараз можуть прослуховувати СБУ і Нацполиция. Однак все-таки саме останні втрачають більше всіх, так як, з одного боку, ексклюзивно тримають за матню інших "небожителів" з усіма витікаючими наслідками (саджати чи не саджати, дати відкупитися або не дати), а з іншого - самі володіють імунітетом від втручання НАБУ.
Здавалося б, все вказує на те, що якщо ми хочемо подолати корупцію на найвищому рівні, то надання НАБУ права на прослуховування навіть не обговорюється. Дійсно, все виглядає просто, якщо абстрагуватися від політичних процесів в Україні та заангажованості в них НАБУ. Проте бюро і його керівники мають свою історію залучення в політичні конфлікти і навіть міжнародні відносини України. Слід зазначити, що головним "куратором" НАБУ виступає Захід. "Ми думаємо, що незалежність НАБУ зміцниться, якщо ця організація одержить право на прослуховування телефонних розмов", - заявив в ході свого візиту в Київ 16 вересня єврокомісар Йоханнес Хан. Подібні сигнали виходять з Держдепу США і навіть від МВФ. Неважливо, добре чи погано те, що Захід так глибоко цікавиться антикорупційної боротьбою в Україні. Важливо інше: НАБУ вже давно є "улюбленим" держорганом українських антикорупціонерів - єврооптимістів та інших борців, які відверто підтримують бюро у всіх його конфлікти з іншими силовиками, наприклад з ГПУ. По суті, діяльність НАБУ використовується опозицією як піар-майданчик. Недарма під законопроектом, що розширює права НАБУ, обидва підписалися Соболєва. Всі ці сили виграють і в разі неприйняття закону - можна буде влаштувати скандал на тему небажання влади реально боротися з корупцією. Виграють вони і в разі його прийняття: можна не сумніватися, що НАБУ, діставши нові права, захоче ними скористатися і почне слухати СБУ і Нацполицию, яких, як і ГПУ розглядає як своїх конкурентів на силовому полі.
У серпні ми мали гучний конфлікт між НАБУ і ГПУ, після якого Артему Ситнику та Юрію Луценку довелося пояснюватися перед західними послами. Якщо увійдуть в клінч НАБУ і СБУ, резонанс від цього скандалу буде ще більш дзвінким. А наслідки непередбачувані. Чи потрібна Україні внутрішньовидова війна силовиків, які повинні працювати спільно? Конкуренція між спецслужбами є в багатьох країнах, ось тільки не скрізь вона стає ще й політичним інструментом.
Однак Україна не Росія і не Штати. Так що внутрішньовидова боротьба українських силовиків може дати різні результати - від дестабілізації політичної ситуації до реального очищення від корупції. Сумніватися не доводиться лише в одному - виживе найсильніший. Хоча й не гарантовано, що найменш корумпований.