Приниження Росії триває
Погані новини для Росії приходять і з газового, і з нафтового фронту. Крім нового обвалу цін, російським компаніям доведеться випробувати загострення конкурентної боротьби, включаючи демпінгову гонку, а також продовження політики, націленої на витиснення їх з європейського ринку.
Витіснення "Газпрому"
На початку серпня стало відомо про намір США обвалити ціни на газ в Європі. Ці плани розкрив в інтерв'ю EurActiv Slovakia спецпредставник держсекретаря США з міжнародних енергетичних питань Амос Хохштайн. За його словами, американські компанії готові безкоштовно побудувати в Європі плавучі установки для прийому зрідженого природного газу заради того, щоб укласти довгострокові контракти і потіснити "Газпром" на європейському ринку. На відміну від берегового СПГ-терміналу, який може коштувати кілька мільярдів доларів, FSRU (Floating Storage Regasification Unit), тобто плавуча установка для зберігання та регазифікації, коштує на порядок менше - кілька сотень мільйонів. І в цьому році, як стверджує Хохштайн, американські компанії будуть говорити європейським країнам-покупцям: "Ми дамо вам плавучу установку безкоштовно, якщо ви згодні купувати у нас газ протягом п'яти років". Вже йде будівництво FSRU біля північно-східного узбережжя Греції. Звідти газ буде поставлятися в Болгарії і далі в Румунію та Сербію. Ще одну установку спорудять на хорватському острові Крк. Через неї будуть забезпечуватися Словенія, Угорщина і Україна.
Хохштайн переконаний, що американський СПГ стане революцією для газового ринку Європи, оскільки радикально змінить правила гри, що склалися в результаті холодної війни. "Половина Європи охоплена інтегрованим і вільним ринком газу, а інша її частина пов'язана трубопроводом з Росією. Виходить нерівна енергетична картина Європи. Подивіться на різницю в ціні, яку платять споживачі в Болгарії, Угорщини порівняно з німецькими", - пояснює американський спецпосланець. Він нагадав про успіх Литви, яка на 100% залежала від "Газпрому", але, коли був побудований СПГ-термінал в Клайпеді, змогла домогтися зниження ціни на російський газ на 20%. У жовтні минулого року був відкритий СПГ-термінал в польському місті Свіноуйсьце. Через ці два балтійських терміналу, литовський і польський, і FSRU на Балканах американський газ зможе дійти до всіх країн тієї половини Європи (включає Україну), яка раніше повністю залежала від російських поставок.
Цікаво, чи скористається Україна заокеанським пропозицією і попросить безкоштовно побудувати FSRU де-небудь під Одесою. Газу в американців вистачить на всіх, запевняє Хохштайн. "Ми дали ліцензії на експорт понад 100 млрд куб. м. Це величезна кількість. Загальна річна потреба всієї Європи становить близько 400 млрд куб. м. В цьому році ми почали експорт з першого терміналу в Луїзіані. І до 2020 року будемо другим за величиною експортером у світі", - говорить він.
З американським спецпосланцем згодні аналітики Fitch. Вони прогнозують, що в найближчі три-чотири роки на європейський ринок хлине рекордний потік СПГ - більш 180 млрд куб. м в рік. Нові заводи по його виробництву відкриються не тільки в США, але і в Австралії та Катарі. Тому, вважають в Fitch, "Газпром" стоїть перед вибором: знижувати ціни або втрачати частку ринку. Аналітики Bank of America Merrill Lynch теж вважають, що спотові ціни на газ в Європі приречені на падіння. За прогнозами цього банку, вартість блакитного палива знизиться до ціни вугілля - $3,8 за мільйон БТЕ (британських теплових одиниць), що приблизно відповідає позначці в $120 за тисячу кубометрів. Це на 20% нижче вартості російського газу на початку літа, опустилася до мінімального рівня за 12 років.
12 серпня стало відомо про ще однієї невдачі "Газпрому".
Engi, OMV, Shell, Uniper, Wintershall і "Газпром" у спільному прес-релізі повідомили, що відкликають повідомлення про створення СП, подана в польське антимонопольне відомство UOKiK. Спочатку передбачалося, що п'ять західних партнерів викуплять за 10% проектної компанії. UOKiK розглядав заявку більше півроку, після чого прийшов до висновку, що "Північний потік 2" призведе до подальшого зміцнення "Газпрому", і без того займає домінуюче становище. Відмова партнерів від викупу акцій означає, що "Газпром" повинен будувати трубопровід самостійно: західні компанії не зможуть уявити фінансування (через купівлю часток) і не стануть брати участь у розподілі майбутніх прибутків. Разом з таким фінансуванням "Газпром" втратить і всіх політичних дивідендів, яких він домагався шляхом залучення великих західних партнерів.
Urals стає зайвою
Російська нафта теж витісняється з європейського ринку. Чергове підтвердження прийшло знову ж таки з Польщі. Агентство Reuters повідомило, що трейдер Mercuria, раніше найбільший продавець нафти марки Urals для польських нафтопереробних заводів, припинив операції з російським сировиною. Бізнес трейдера, який продавав нафту, що імпортується нафтопроводом "Дружба", постраждав за її постачань з Близького Сходу, обсяги яких ростуть. 14 серпня польський НПЗ Lotos повинен отримати першу партію чорного золота з Ірану в обсязі 2 млн барелів. А ще восени 2015 р. постачання нафти в Польщу початку Саудівська Аравія.
Mercuria в даний момент займається тим, що звільняє орендовані ємності для зберігання нафти у Гданську, плануючи перенаправити незатребувані залишки Urals в обсязі 250 тис. т в Азію. Термін оренди берегових резервуарів у компанії закінчується вже в серпні, і вона не збирається його пролонгувати.
НПЗ Lotos в Гданську - другий за величиною нафтопереробний завод в Польщі. Він переробляє близько 10 млн т нафти в рік. Раніше сировина надходила з Росії по нафтопроводу "Дружба". А тепер, говорить гендиректор підприємства Роберт Петришин, "ми хочемо вибрати кілька сортів нафти і створити стійкий, найбільш вигідний для нас мікс". За його словами, технологічно НПЗ готовий до переробки практично будь-якого сорту нафти з країн Близького Сходу, зокрема з Ірану, Саудівської Аравії, Іраку, ОАЕ та Кувейту.
Конкуренція нафтовидобувачів буде тільки посилюватися. 10 серпня сировинний аналітик Morgan Stanley Адам Лонгсон виступив з прогнозом про те, що у США назріває потужний за кілька десятиліть криза перевиробництва бензину, який спровокує новий виток падіння цін на нафту.
Звичайно, від здешевлення нафти страждають всі нафтовидобувні країни. Але у світі вистачає впливових сил, що відводять російської Urals роль сакральної жертви. Близькосхідні держави завдяки більш низькій їх собівартості нафти мають набагато більші можливості демпінгувати, ніж РФ. Якщо ж російські нафтовики вплутаються в демпінгову гонку, то практично втратять прибутків, і без того різко скоротилися, а бюджет країни буде чекати чергової секвестр.
Є ще три фактори, що істотно погіршують перспективи російських нафтовиків. По-перше, корупція: Путін і його оточення навряд чи відмовиться від звички вести наліво левову частку нафтових доходів. По-друге, зростаючі проблеми бюджету РФ (посилюються підвищенням зарплат військово-репресивного апарату), які будуть вирішуватися знову ж за рахунок нафтовиків. По-третє, західні санкції проти російських нафтових компаній, включаючи заборону на експорт в РФ технологій нафтовидобутку і нафтопереробки, відмова від спільних проектів в нафтовій сфері та інвестування перспективних проектів, а також фактичне закриття доступу до закордонних ринків капіталу.
Власне, витіснення росіян з європейського ринку - це теж де-факто санкція. І її дія може стати ще більш помітним після кремлівського вистави з "українськими диверсантами" в Криму, коли Москва вустами Медведєва заговорила про розрив дипломатичних відносин з Києвом. Якщо Росія сама створює загрози для транзиту своїх вуглеводнів, це тільки посилює сумніви Заходу в адекватності Кремля.
