Підвищення мінімалки. Економіка стала заручницею Гонтарєвої (ІНФОГРАФІКА)

Перш ніж говорити про наслідки підвищення мінімальної зарплати, потрібно розібратися в мотивах цієї ініціативи. Президент і прем'єр цілком могли реалізувати свою ідею поетапно. Тобто, замість того щоб підвищувати мінімалку відразу на 1600 грн з 1 січня, можна було збільшувати її кожен квартал наступного року на 400 грн. Підприємства зараз не були б в шоці. Малий бізнес не стояв би перед вибором: закриватися або йти в тінь. А бабусі-пенсіонерки не лякали б один одного чутками про те, на що і на скільки зростуть ціни.

Але Петро Порошенко та Володимир Гройсман вибрали саме шоковий варіант. І це значить, що їх турбувала в першу чергу не економіка, а політика. Їм потрібно було рішення, здатне дати негайний політичний ефект. І вони його знайшли.

Те, чого хотіли добитися президент і прем'єр, можна виразити в двох словах: перехопити ініціативу. А це не робиться поетапно, тут потрібна саме раптовість. До того ж були фактори, що змушують поспішити. Ще з літа було відомо, що на листопад у столиці та інших містах готуються акції протесту. Можна було очікувати, що електронні декларації чиновників та депутатів посилять протестний потенціал у суспільстві. Але гасити пожежу завжди коштує набагато дорожче, ніж його попередити. Тому Гройсмана і Порошенко цілком можна зрозуміти: вони вирішили не спізнюватися.

Економічний ефект, на відміну від політичного, почне проявлятися тільки в наступному році. Можна спрогнозувати два сценарії: оптимістичний і реалістичний. Перший з них вимагає, щоб влада вжила термінових заходів для стимулювання ділової активності. Перш за все необхідно забезпечити доступ підприємств до недорогих кредитів. Раз вже бізнесу доведеться оплачувати весь цей бенкет з підвищенням мінімалки, розпочатий в політичних цілях, то владі варто подбати хоча б про те, щоб бізнес мав можливість десь позичити під невисокий відсоток. Для цього потрібні цілеспрямовані зусилля Нацбанку, у т. ч. зниження облікової ставки до рівня нижче 10% і тотальна реструктуризація кредитних боргів підприємств на максимально лояльних умовах.

Тоді підвищення мінімалки може посприяти виходу економіки на траєкторію прискореного зростання. Отримані додаткові гроші населення витратить на придбання товарів. Зростання попиту стане стимулом для нарощування обсягів випуску продукції, залучення нових працівників і підвищення зарплат по всьому виробничому ланцюжку. Збільшення фонду оплати праці на підприємствах і зростання виробництва, в свою чергу, призведуть до збільшення податкових надходжень, що дозволить піднімати зарплати в бюджетному секторі і підвищувати пенсії. Це викличе подальше зростання попиту, і так далі.

Другий сценарій припускає, що керівництво НБУ необхідних зусиль не зробить, бо він і реалістичний. Не отримавши доступу до недорогих кредитів, підприємства, щоб компенсувати свої витрати у зв'язку з підвищенням мінімалки, почнуть скорочувати персонал і піднімати ціни. Випуск продукції при цьому зростати не буде, тобто економіка потрапить у ситуацію стагфляції – стагнації виробництва, високої інфляції та зростання безробіття.

Але в умовах високої інфляції підприємства тим більше не зможуть розраховувати на дешеві кредити. Це вже багато разів доводилося українським досвідом і отримало зайве підтвердження після революції. У нинішньому році Україна тільки почала виходити з інфляційної спіралі. У січні річна інфляція (тобто рівень споживчих цін по відношенню до аналогічного місяця попереднього року) склала 40,3%, у червні вона скоротилася до 6,9%, після чого знову почала підвищуватися. За підсумком року Нацбанк прогнозує 12%, в наступному році — 8%.

По суті, перші місяці нового року будуть вирішальними. Якщо знову почне розкручуватися інфляція, НБУ знову буде підвищувати облікову ставку, кредити для підприємств стануть недоступними і економіка отримає ще кілька років стагнації або взагалі падіння.

Бізнес поки не визначився, як йому чинити: підвищувати ціни або нарощувати виробництво. Економіка ще тільки на роздоріжжі між прискореним зростанням та стагфляцією. Вибір буде залежати від того, які сигнали бізнес отримає від Нацбанку в останні місяці нинішнього року, тобто в останні місяці перед дворазовим підвищенням мінімальної зарплати.

При негативному розвитку подій не забаряться і політичні наслідки. Якщо весь приріст доходів населення від підвищення мінімалки буде з'їдений зростанням цін, то вже навесні можуть розпочатися нові акції протесту. Тільки на цей раз у влади не буде рятівного способу зіграти на випередження.

Звичайно, все це не означає, що взагалі не потрібно було вплутуватися в цю затію з підвищенням мінімальної зарплати. Але влада повинна дуже постаратися, щоб мінімізувати всі ризики і максимально використовувати можливості, які виникли внаслідок цього рішення. Саме зараз, не чекаючи весни.

Аргументи на користь підвищення МЗП

Про необхідність підвищення мінімальної зарплати говорить хоча б те, що в останні два роки цей соціальний стандарт значно знецінився. У серпні 2014-го співвідношення мінімальної та середньої зарплат становила 36,1%, а в серпні 2016-го — лише 29%. Згідно з рекомендаціями Міжнародної організації праці, таке співвідношення має становити не менше 50%, в країнах ЄС досягає в середньому 60%.

З 1 грудня 2013 р. був встановлений розмір МЗП 1218 грн. Таке підвищення відбулося лише через рік і дев'ять місяців: до 1378 грн з 1 вересня 2015 р. В нинішньому році встановлена МЗП в розмірі 1450 грн з 1 травня і 1600 грн з 1 грудня. Але навіть 1600 грн мало, щоб надолужити відставання, допущене за останні два роки. І тим більше цього недостатньо, щоб кардинально змінити ситуацію.

Зараз МЗП, будучи дуже низькою, фактично не виконує свою функцію. Найматися на таку зарплату майже немає бажаючих. За даними Держстату, до 1450 грн отримують лише 2,6% штатних працівників юридичних осіб з кількістю найманих працівників 10 і вище. Тобто зараз МЗП — це скоріше мінімальна офіційна зарплата для тієї частини економіки, де поширена зарплата "в конвертах".

У червні–серпні середня заробітна плата коливалася близько 5300 грн. Мінімалка в розмірі 3200 грн — це якраз 60% від цього рівня, то є хоч по одному соціальним показником (співвідношення мінімальної та середньої зарплат) ми сравняемся з Європою. Важливо і те, що українці вперше за багато років отримають соціальні стандарти не нижче, ніж у росіян (мінімальний розмір оплати праці в РФ становить зараз 7500 руб., що еквівалентно 3000 грн).