Юрій Ушаков

Ушаков Юрій Вікторович (нар. 13.03.1947) віддавна є одним з головних радників Путіна із зовнішньополітичних питань та одним з головних натхненників "антизахідної" політики РФ. Зараз Ушаков фактично відіграє роль "тіньового міністра закордонних справ". Ушаков дипломат радянського гарту, в 90-их був протеже покійного керівника Служби зовнішньої розвідки (СЗР), екс-глави МЗС та екс-прем’єр Євгена Примакова, який в сучасній Росії шанується як "предтеча" антизахідної політики Путіна. Ушаков з 1998 по 2008 роки обіймав посаду посла РФ в США — в період 2000-2008 років Путін шість разів відвідував США і Ушаков у цих візитах грав "першу скрипку". За цей час російсько-американські стосунки з майже дружніх перетворилися на антагоністичні. За деякими даними, саме Ушаков є автором концепції "нової Ялти" — ідеї розподілу сфер інтересів у світі та визнання за Росією домінуючої ролі на пострадянському просторі.

В 2008 році Путін став прем’єром і запросив Ушакова на посаду заступника керівника апарату уряду. Ушаков в уряді Путіна неформально курував зовнішньополітичний напрямок, оскільки формально в 2008-2012 роках головним провідником зовнішньої політики РФ був президент Дмитро Медвєдєв. При цьому у Ушакова в уряді склалися рівні робочі стосунки з міністром закордонних справ Сергієм Лавровим, з яким він був добре знайомий ще по роботі в США – Лавров в 1994-2004 роках був представником РФ при ООН. Високий рівень довіри до Ушакова з боку Путіна було підтверджено тим, що в 2012 році Путін запросив Ушакова помічником президента в АП. Ушаков є ідеологічним однодумцем таких "яструбів", як Микола Патрушев та інших силовиків. 

За деякими даними, у Ушакова налагоджені дуже тісні контакти з американськими республіканцями. В 2017-2018 роках Ушаков фактично перетворився на "тіньового міністра закордонних справ", тоді як Лавров, схоже, цілком добровільно починає виконувати "технічну роль", а також залишається "обличчям" та символом російської дипломатії. Усі концептуальні зовнішньополітичні рішення ухвалюються в АП, а Ушаков все більше виходить з "тіні", курує та публічно коментує найважливіші зовнішньополітичні дії Росії. 

За деякими даними, низка послів в західних країнах, призначених в 2017-2019 роках — Сергій Нечаєв у Німеччині, Олексій Мєшков у Франції, Андрій Келін у Великій Британії, Анатолій Антонов у США, а також представник при ООН Василь Небензя — орієнтуються саме на Ушакова. 

Очевидно, саме Ушаков був одним з головних авторів російського фактичного ультиматуму США в грудні 2021 року, який передував повномасштабному вторгненню в Україну. Після цього Ушаков продовжив курувати стосунки з Заходом, але займався й іншими напрямками. Він був головою оргкомітету саміту Росія-Африка в липні 2023 році. В полі уваги Ушакова також БРІКС. Він супроводжував Путіна в Китай в жовтні 2023 року, а також готував та анонсував візит Путіна до Туреччини в лютому 2024 року, який, щоправда, не відбувся. Іншими словами, жоден щонайменше значимий зовнішньополітичний крок РФ не відбувається без відома Ушакова. Ушаков має регулярний особистий контакт з Путіним, а його вплив у зовнішній політиці практично дорівнює впливу Патрушева. 

Юрій Ушаков, як радянський дипломат та людина близька до Примакова, тісно взаємодіяв з спецслужбами, і це його зближує з групою "силовиків" взагалі та, зокрема, Патрушевим. Деякі експерти вважають, що між Ушаковим та Патрушевим може бути конкуренція за вплив на зовнішню політику стосовно США, а також взагалі щодо країн Північної та Південної Америки. Це мали би підтверджувати і доволі часті зарубіжні візити Патрушева, зокрема, в Гавану. Однак більш ймовірним видається те, що Патрушев та Ушаков, будучи "яструбами"-однодумцями, конструктивно співпрацюють на цьому напрямку. Так, під час відвідин Москви в листопаді 2021 року шеф ЦРУ Вільям Бернс зустрічався спочатку з Ушаковим, а потім з Патрушевим.

Є підстави вважати, що Ушаков тісно взаємодіє з керівником АП Антоном Вайно – колишнім дипломатом, з яким він має добрі стосунки з часів роботи в апараті уряду Путіна в 2008-2012 рр. За деякими даними, люди в АП з орбіти Вайно, колишні дипломати – його заступник Володимир Островенко та керівник протоколу президента Владислав Китаєв — також мають зв’язки з Ушаковим. Китаєв навіть працював в США з Ушаковим. Зв'язок Ушакова з Вайно дає йому важливі неформальні додаткові контакти з іншими членами "Синдикату Двадцяти" — Сергієм Чемезовим та Віктором Золотовим. 

Крім того, що Ушаков має загальний величезний вплив на МЗС РФ, безпосередньо з ним пов’язаний заступник міністра закордонних справ Сергій Рябков, який займається питаннями відносин з країнами Північної та Південної Америки, а також безпеки і роззброєння. Є підстави вважати, що одночасно на Лаврова та Ушакова орієнтується і заступник міністра закордонних справ Олександр Грушко, який курує питання взаємин з європейськими країнами, ЄС, ОБСЄ та НАТО. За деякими даними, у Грушка добрі стосунки з Рябковим і вони конструктивно взаємодіють. В 2018 році Ушаков просунув на посаду начальника Управління з зовнішньої політики АП Ігоря Неверова, який працював з ним в США. Серед названих осіб натепер немає "кандидатів в члени "Синдикату Двадцяти", але усі троє мають шанси на підвищення свого статусу.

Ушаков фактично досягнув максимуму свого впливу і тепер його завдання — підтримувати цей рівень. Якщо Лавров залишить посаду глави МЗС, про що багато вже говорили, то, найімовірніше, відомство очолить креатура Ушакова.

Утім, справжньою метою життя Ушакова, як і його однодумця Патрушева, є завдання відновити "історичну справедливість", повернути Росії колишню "велич" СРСР та статус "супердержави". Тому зовнішня політика Росії буде, з одного боку, зберігати агресивний стиль, а з іншого будуть спроби знайти порозуміння із США, і балансувати між Вашингтоном та Пекіном, витискаючи для Росії роль "третього полюсу". Як вже говорилося вище, Ушаков має контакти з американськими республіканцями, і за умови перемоги Дональда Трампа він буде намагатися активно просувати в російсько-американських стосунках ідею "нової Ялти".

В найближчому оточенні Путіна та оформлюваному "Синдикаті Двадцяти" немає альтернатив як зовнішньополітичній концепції Ушакова-Патрушева, так і самому Ушакову. Однак слід враховувати, що Ушаков, поряд із Михайлом Ковальчуком, є найстарішим членом "Синдикату Двадцяти" і може залишити його "природнім шляхом". Це буде сильний моральний удар для Путіна, але навряд чи це призведе до зміни зовнішньополітичного курсу. Щодо "спадкоємця" Ушакова, то на це місце за посадою міг би претендувати Неверов, але багато буде залежати від позиції Патрушева та Вайно.