Віктор Золотов

Віктор Васильович Золотов (нар. 27.01.1954) входить до найвужчого кола людей, яким довіряє Путін. Золотов як офіцер Головного управління охорони (колишнє 9-те Управління КДБ, а з 1996 року – Федеральна служба охорони (ФСО), в першій половині 90-х років організовував охорону мера Санкт-Петербурга Анатолія Собчака, його сім’ї та першого віце-мера Володимира Путіна. Саме в цей час Золотов дуже близько зійшовся з Путіним. За деякими даними, в цей же період Золотов був неофіційним співзасновником охоронної фірми "Балтік-Ескорт", яка офіційно була заснована нині покійним Романом Цеповим – бізнесменом, що мав широкі зв’язки як в кримінальному світі, так і правоохоронних органах. За деякими даними, через ланцюг Путін-Золотов-Цепов будувалися деякі корупційні схеми мерії Санкт-Петербурга. Після поразки Собчака на виборах мера в 1996 році Золотова звільнили з ФСО і він офіційно працював в "Балтік-Ескорт" до 1999 року. В цей період Золотов також забезпечував охорону деяких бізнесменів в Москві.

В 1999 році Золотов повернувся на службу до ФСО та очолив службу охорони прем'єр-міністра РФ Путіна, а з 2000 року став у званні полковника заступником керівника ФСО – керівником Служби безпеки президента (СБП) Путіна. З цього часу Золотов перетворився на "тінь" Путіна і забезпечував не лише його охорону, а й виконував деякі специфічні завдання із стеження за людьми з оточення Путіна. В 2008 році, коли президентом став Дмитро Медвєдєв, прем’єр Путін залишив Золотова керувати СБП, як стверджують деякі експерти, аби спостерігати за Медвєдєвим. Після повернення президентства до Путіна в 2012 році Золотов продовжив керувати вже його охороною.

Слід зазначити, що зворотній транзит президентства до Путіна відбувався на фоні найпотужніших з початку 90-х років протестів. В цей момент Путін суттєво переглянув своє ставлення до спроможності ФСБ та МВС забезпечити політичну стабільність. В 2013 році Путін починає реформувати силові органи, одним з базових елементів реформи стає створення в 2016 році на базі Внутрішніх військ МВС Росгвардії на чолі з Золотовим.

Росгвардія налічує щонайменше 340 тис. військовослужбовців (в основному "контрактників"), а також має в своєму складі всі загони спецпризначення (ОМОН та СОБР – приблизно 50 тис. бійців), які були виведені зі складу МВС. В розпорядженні Росгвардії — авіазагони та військові морські частини, а на озброєнні — бронетехніка. Крім того, Росгвардії підвідомче державне підприємство "Охорона" (понад 125 тис. працівників, з 2017 по 2019 рік "Охорона" поглинула низку структур, які були відомчої охороною в деяких міністерствах з загальною чисельністю персоналу понад 50 тис.), що фактично стала монополістом на ринку охоронних послуг та у сфері позавідомчої охорони. Росгвардія здійснює регулювання у сфері обігу зброї, у сфері приватної охоронної діяльності (зокрема, ліцензування приватних детективів) та у сфері позавідомчої охорони. Тобто Росгвардія є водночас і поліцейською, і військовою структурою, яка займається не лише громадським правопорядком, а брала та бере участь у бойових діях, зокрема, в Сирії, а тепер і в Україні. Путін створив Росгвардію, "урізавши" МВС, і перетворивши її на противагу іншим "силовикам", насамперед, Міноборони.

Однак повноцінною "спецслужбою" з функціями слідства Росгвардія не стала, оскільки Путін уникає надмірної концентрації повноважень в одному силовому органі, навіть такому, що очолює людина, якій він безмежно довіряє. Робить це Путін також і для того, щоб не викликати "фронду" в середовищі інших силовиків.

Додатково Золотов посилився після "бунту" та ліквідації Євгена Пригожина в 2023 році – Росгвардія отримала право мати важке озброєння та танки, а також створювати власні добровольчі формування. Іншими словами, Золотов взяв участь у поділі "спадку Пригожина": частина бійців ПВК "Вагнер" вливається саме в добровольчі формування Росгвардії. За деякими даними, важка техніка ПВК "Вагнер" також передається на баланс Росгвардії. Утім, Золотов став не єдиним та далеко не головним "бенефіціаром" ліквідації Пригожина, хоча на це й претендував. Але Путін продовжує підтримувати систему "стримувань та противаг" в середовищі "силовиків". 

Однак серед "силовиків" Золотов для Путіна має виняткове значення, оскільки знає, що Золотов виконає будь-який його наказ. За рівнем довіри Путіна Золотов може змагатися з Патрушевим. При цьому Золотов, користуючись близькістю, не намагається нав’язати Путіну свого порядку денного (це не означає, що Золотов не впливає на рішення Путіна, але робить це дуже обережно і переважно в формі підтримки чи заперечення тої чи іншої ініціативи, якщо його думкою цікавляться). Цінним для Путіна є і те, що Золотов рівновіддалений від усіх центрів впливу. Утім, ця рівновіддаленість не означає, що Золотов не має власних тісних зв’язків у найближчому оточенні Путіна і не реалізує власних інтересів. 

Віктор Золотов, як один з найдавніших членів найближчого оточення Путіна, має доволі різноманітні зв’язки. За деякими даними, Золотова пов’язують родинні стосунки з Антоном Вайно і є думка, що, зокрема, і глава Росгвардії сприяв просуванню нагору нинішнього керівника АП. Відповідно, у Золотова через Вайно є підхід до ще двох найвпливовіших "членів "Синдикату Двадцяти" — Сергія Чемезова та Миколи Патрушева. 

Золотов в добрих стосунках з братами Ковальчуками, свідченням чого, є те, що зять Золотова Юрій Чечихін працював топ-менеджером в різних структурах, близьких до братів Ковальчуків. У глави "Росгвардії" є довірчі стосунки з низкою вихідців з Служби безпеки президента (СБП), так званим, "ад’ютантами", більшість з яких починали службу під керівництвом Золотова. В першу чергу, це дуже близький до Путіна губернатор Тульської області Олексій Дюмін, який говорить про Золотова як про свого наставника. Надзвичайно важливим для апаратної ваги Золотова є його прямий зв'язок з главою Чеченської Республіки Рамзаном Кадировим, який є генерал-полковником Росгвардії. Є ознаки, що Золотов має певні стосунки з мером Москви Сергієм Собяніним. На це вказує, зокрема, те, що син Золотова Роман Золотов працював з лютого 2017-го по травень 2018-го заступником керівника Департаменту спорту та туризму Москви-начальником Управління фізкультурно-масової роботи.

Натомість у Золотова можуть бути натягнуті стосунки з главою Міноборони Сергієм Шойгу, оскільки вони є конкурентами на силовому полі і за довіру Путіна. Так, в березні 2024 року Золотов втратив в Міноборони свою креатуру – заступника міністра з матеріально-технічного та тилового забезпечення Олексія Кузьменкова. Кузьменков був на аналогічній посаді в Росгвардії, в квітні 2023 року його призначили заступником глави Міноборони на фоні критики забезпечення та логістики ЗС РФ, що означало апаратну перемогу Золотова над Шойгу. Тепер Кузьменкова повернули до Росгвардії, а його місце посів виходець з армійських кіл Андрій Булига. Однак конкуренція Шойгу та Золотова не заважає їм консолідуватися, коли йдеться про корпоративні інтереси всіх "силовиків". 

Слід відзначити, що прохолодні стосунки у Золотова і з главою МВС Володимиром Колокольцевим. Хоча останній не входить до найближчого кола Путіна, але є важливим елементом балансу в системі "силовиків". Існує також думка, що у Золотова натягнуті відносини з директором ФСБ Олександром Бортниковим та головою Слідкому Олександром Бастрикіним, однак, якщо це і відповідає дійсності, то напруга у відносинах не переростає у відкрите протистояння.

Серед прямих креатур Золотова у вищих ешелонах влади слід відзначити главу МНС Олександра Куренкова, який до призначення міністром в 2022 році був заступником глави Росгвардії, а ще раніше служив в ФСО. До речі, перехід МНС "під Золотова" додав напруження у стосунках з Шойгу, який створював це міністерство з "нуля" і мав на нього вплив навіть перейшовши до Міноборони. Справедливості заради слід відзначити, що вплив на МНС Шойгу почав втрачати ще з 2018 року, коли міністром надзвичайних ситуацій став виходець з ФСО Євген Зінічев. Смерть останнього у вересні 2021 році давала надію Шойгу повернути МНС під свій контроль, але Золотов його переграв.

З Золотовим може бути пов'язаний і керуючий справами президента РФ Олександр Колпаков, який служив в 9-ому управлінні КДБ, а під керівництвом Золотова був начальником управління "В" СБП (у завдання цього підрозділу входить будівництво та управління резиденціями глави держави).

В команді Золотова у Росгвардії наразі практично немає персоналій, які б були відомими поза межами структури. Виняток становить статс-секретар-заступник директора-головнокомандуючого Росгвардії Олег Плохой – до 1999 року служив в ФСБ, з квітня 1999 року працював консультантом в Управлінні кадрів АП, а потім був начальником Департаменту кадрової політики в правоохоронних органах, з 2010 року – заступник начальника Управління президента РФ з питань державної служби та кадрів. В 2013 — 2017 роках Плохой — начальник новоствореного Управління президента РФ з питань протидії корупції, а з вересня 2017-го – перший заступник міністра юстиції. Після президентських виборів 2018 року в інформпросторі з’явились припущення, що Плохой стане головним претендентом на посаду міністра юстиції, однак замість цього він перейшов на роботу в Росгвардію.

Публічним рупором та політичним "асистентом" Золотова є депутат Держдуми від "Єдиної Росії", голова Комітету з інформполітики Олександр Хінштейн.

Серед вище названих осіб немає претендентів на роль "кандидатів в члени "Синдикату Двадцяти", однак не виключено, що подальший розвиток матиме кар’єра глави МНС Олександра Куренкова. 

Головний інтерес Віктора Золотова полягає в тому, щоб зберегти в очах Путіна свій статус найнадійнішого силовика, якому президент може довіряти як самому собі. Однак це суперечить бажанням Золотова розширити свій вплив, оскільки спроби зробити це конфліктують з бажанням Путіна підтримувати баланс як взагалі в системі, так, зокрема, і серед "силовиків". Тож Золотов не вестиме жодної "власної гри" без відома Путіна. Втім, саме так Золотов і отримав свій нинішній статус та вплив – Путін дав йому все сам.

Золотов — один з найвпливовіших членів "Синдикату Двадцяти" завдяки близькості до Путіна та своєму ресурсу у вигляді Росгвардії, що практично перетворилась на "Мінооборони-2". Ресурс Золотова настільки потужний, що й "після Путіна" він збереже свій статус, а інші члени "Синдикату Двадцяти" будуть вимушені з ним рахуватися та шукати його підтримки. Натепер Золотов задовольняється тим, що йому дає Путін, але якщо він переживе свого "боса", то може виявити набагато більші амбіції, ніж зараз.