Сергій Чемезов

Сергій Вікторович Чемезов (нар. 20.08.1952) — один з найстаріших товаришів Путіна по службі в КДБ. Чемезов беззаперечний лідер одної з найвпливовіших та найструктурованіших "башт Кремля" — так званої "групи ВПК". Чемезова можна назвати "тіньовим міністром промисловості" та своєрідним "завгоспом війни".

Чемезов служив в КДБ з 1976 року, хоча ще студентом міг бути й позаштатним співробітником. З 1980 року Чемезов офіційно працює на НПО "Луч", що спеціалізувалося на ядерній енергетиці, а з 1983 року стає представником НПО "Луч" в Дрездені (НДР). Основним завданням Чемезова було добування технічних і технологічних секретів західних країн на користь Управління "T" 1-го Головного управління (розвідка) КДБ. В резидентурі КДБ в Дрездені Чемезов і здружився близько з Путіним. В 1988 році Чемезов повертається до Москви і стає заступником гендиректора зовнішньоторговельного об'єднання "Совінтерспорт" (колишнього "Совспортзабезпечення"), яке курувало КДБ. "Совінтерспорт" на поч. 90-х активно займалося продажом радянських зірок спорту за кордон, а також імпортом спортивного обладнання. Є чимало свідчень, що Чемезов підтримував тісні стосунки з Путіним, коли той працював в мерії Санкт-Петербурга. Путін та Чемезов регулярно зустрічалися в Москві та Санкт-Петербурзі.

Коли в 1996 році Путін став заступником керівника Управління справами президента РФ, де курував закордонну нерухомість, то одним з перших запросив на роботу саме Чемезова. Чемезов працював під керівництвом Путіна начальником відділу зовнішніх економічних зв'язків Управління справами президента, а пізніше, коли Путін почав просуватися по кар’єрній драбині, Чемезов став начальником Управління зовнішньоекономічних зв'язків АП. В серпні 1999 року Путін став прем’єром, а вже у вересні 1999 року Чемезова призначено керівником держпідприємства "Промекспорт", яке займалося експортом зброї за кордон, хоча й не було найбільшим в цій сфері. Є підстави вважати, що вже тоді у Путіна та Чемезова був план взяти під свій контроль та монополізувати експорт озброєнь. В квітні 2000 року президент Путін своїм указом приєднує до "Промекспорту" Чемезова держкомпанію "Російські технології", а в листопаді 2000 року Путін об’єднує "Промекспорт" з найбільшим експортером зброї "Росозброєнням", яке контролювала "сім’я Єльцина". Таким чином створюється "Рособоронекспорт", фактично підконтрольний Чемезову. Спершу той був першим заступником директора нової структури, формально же Чемезов очолив "Рособоронекспорт" в 2004 році. Створення "Рособоронекспорта" була одною з перших операцій Путіна з вичавлювання "сім’ї Єльцина" з прибуткової і важливої сфери та підпорядкування собі всієї галузі.

"Рособоронекспорт" в 2007 році указом Путіна став монополістом в експорті російського озброєння. В липні 2019 року Чемезов на зустрічі з Путіним доповів, що в 2018 році "Рособоронекспорт" експортував продукції "на рекордну суму, найбільшу за весь період свого існування — $13,7 млрд", а "твердий портфель замовлень на військову техніку досяг $55 млрд". З початком повномасштабного вторгнення в Україну Росія починає втрачати деякі ринки, однак отримує нові перспективи через посилення російської геополітичної експансії в Африці.

В той же час Чемезов будує з експортера зброї багатопрофільну компанію та збирає у власність "Рособоронекспорта" профільні та непрофільні активи. В 2007-2008 роках на базі "Рособоронекспорту" створено системоутворюючу в галузі ВПК держкорпорацію "Ростехнології" (в 2012 році відбувся ребрендинг і компанія стала називатися "Ростех"), до складу якої увійшло 443 підприємства з держучастю. Також до корпорації увійшли підконтрольні "Рособоронекспорту" частки у приватних компаніях – "ВСМПО-Авісма", КАМАЗ, АвтоВАЗ. Сам "Рособоронекспорт" теж увійшов до складу "Ростех". Як мету діяльності "Ростех" зазначає сприяння у розробці, виробництві та експорті високотехнологічної промислової продукції цивільного та військового призначення.

На даний момент в "Ростех" входить понад 800 виробничих та наукових організацій, які займаються розробкою, виробництвом та експортом високотехнологічної промислової продукції цивільного та військового призначення. Консолідована кількість працівників "Ростех" на 2020 рік складала 589 200 чоловік. В структурі "Ростех" працює корпоративна Академія для підвищення кваліфікації працівників – навчання в ній пройшло 77 тис. співробітників. Опорним банком "Ростех" є його власний "Новікомбанк". Іншими словами, "Ростех" є справжньою економічною "імперією". Крім того, через близький до Чемезова менеджмент в орбіту його впливу входять такі державні концерни, як "Роскосмос", "Роснано", "Тактичне ракетне озброєння" та ВКО "Алмаз-Антей".

Власне, Чемезов та "Ростех" разом з Міністерством оборони та іншими "силовиками" є головним "бенефіціаром" переведення економіки на "військові рейки". Те, що у наступні роки саме ВПК буде одними з головних системоутворючих структур російської економіки, підтверджують бюджетні плани на 2024-2026 роки. У 2023 році на оборону було виділено 6,4 трлн руб, а вже на 2024 рік – понад 10 трлн руб, фактично третина бюджету. Це втричі більше, ніж в 2021 році. В 2025 та 2026 роках витрати плануються дещо нижчі, ніж в 2024 році – відповідно, 8,5 трлн руб та 7,4 трлн руб.

За словами Чемезова станом на грудень 2023 року обсяг оборонного замовлення, який виконують підприємства "Ростеха", порівняно з початком повномасштабного вторгнення в Україну зріс у 10 разів. Оскільки основою російського ВПК є саме "Ростех", то до нього прив’язані і багато супутніх виробництв, а відтак чимало підприємств є залежними від замовлення "Ростеху", що збільшує вплив Чемезова.

Фактично Чемезов вже понад 10 років грає в Росії роль "тіньового міністра промисловості та технологій", а тепер ще й є своєрідним "завгоспом війни". Його піднесення та вплив базуються на винятковій довірі Путіна. Чемезов виглядає незмінним членом найвужчого кола Путіна, а його позиції не можуть похитнути навіть провали. Наприклад, в лютому 2024 року Чемезов заявив, що серійне виробництво пасажирського лайнера МС-21, покликаного замінити в Росії іноземні літаки, удруге відкладається — тепер вже на 2025-2026 роки. І це нічим не загрожує Чемезову. Більше того, очевидно, Чемезов стане одним з виконавців чергового "мегапроекту" Путіна – в березні 2024 року він поставив уряду завдання приділити особливу увагу та знайти фінансування для проекту ядерної енергетичної установки для роботи в космосі. Задача була поставлена Путіним під час доповіді глави Мінпромторгу Дениса Мантурова, який розповідав про перспективні напрямки роботи. Мантуров, до речі, креатура Чемезова. Головними "бенефіціарами" проекту будуть "Росатом" (входить в орбіту першого заступника глави АП Сергія Кирієнка), "Курчатовський інститут" на чолі з Михайлом Ковальчуком, "Роскосмос" (входить в орбіти Чемезова), а також "Ростех". Можна не сумніватися, що практично всі головні особи, причетні до реалізації проекту, долучаться не лише до розподілу фінансів, а й отримають в оточенні Путіна додатковий "імунітет". Хоча становище Чемезова і так виглядає непохитним.

Чемезов та "група ВПК" має дуже тісні стосунки з "групою силовиків" та з її неформальним лідером — секретарем Радбезу РФ Миколою Патрушевим. З Патрушевим тісно пов'язані голова ради директорів корпорації "Тактичне ракетне озброєння" Борис Гризлов, який, умовно кажучи, представляє в "групі ВПК" інтереси "силовиків". В свою чергу, таку саму роль в "групі силовиків" — представлення інтересів "групи ВПК" — грає Антон Вайно, який пов'язаний з Чемезовим. Гризлов і Вайно відіграють роль комунікаторів. Водночас їхня діяльність спрямована на відстоювання інтересів груп, до яких вони делеговані. Це завдання спрощується тим, що глобальних суперечностей між інтересами силовиків та ВПК немає. Патрушев та Чемезов є однодумцями щодо напрямку розвитку системи та природніми союзниками, особливо з урахуванням того, що обидва служили в КДБ, а ця структура завжди була тісно інтегрована з ВПК. Крім того, Вайно виступає зв’язковою ланкою між Чемезовим та главою "Росгвардії" Віктором Золотовим. 

На додачу відзначимо, що є підстави вважати, що з Патрушевим пов'язаний індустріальний директор авіаційного комплексу "Ростех" та екс-міністр оборони Анатолій Сердюков. В свою чергу, з Сердюковим пов'язаний перший заступник директора ФСБ Сергій Корольов, якого експерти також часто називають "людиною Чемезова". Раніше Корольов очолював Службу економічної безпеки ФСБ та, за деякими даними, за посадою продовжує курувати цю службу. Крім того, хороші стосунки у Чемезова і з керівником Першої служби (контррозвідка) ФСБ Владиславом Меньщиковим, який з 2003 по 2014 роки працював гендиректором оборонного концерну "Алмаз-Антей". Експерти відзначають й інші напрямки впливи Чемезова в ФСБ. Ці зв’язки зайвий раз підкреслюють тісні стосунки "силовиків" та "групи ВПК", Чемезова та Патрушева, який "патронує" ФСБ.

Чемезов з часів служби в Дрездені дружить з президентом компанії "Транснафта" Миколою Токарєвим. За деякими даними, у Чемезова давно склалися близькі стосунки з міністром закордонних справ Сергієм Лавровим, з яким вони дружать сім’ями. Крім того, "Ростех" має бізнес-зв’язки з родиною Лаврова. У Чемезова простежуються певні зв’язки з помічником президента та "тіньовим міністром закордонних справ" Юрієм Ушаковим – у відкритих джерелах зустрічається інформація, що його радник, офіцер ФСБ Ігор Мешков, працює директором з особливих доручень корпорації "Уралвагонзавод" (входить до "Ростеху").

Є підстави вважати, що Чемезова давно має добрі контакти з впливовим "кандидатом в члени "Синдикату Двадцяти", секретарем Генради "Єдиної Росії" та першим віце-головою Ради Федерації Андрієм Турчаком, який, до речі, активно просував на виборах губернатора Хакасії в 2023 році креатуру Чемезова — депутата Держдуми Сергія Сокола. Щоправда, Сокол знявся з виборів "за станом здоров’я", хоча виглядає на те, що він програвав діючому губернатору-комуністу Валентину Коновалову і саме тому "зійшов з дистанції". Сокол після виборів очолив Закзбори Хакасії.

У Чемезова може бути контакт з "кандидатом в члени "Синдикату Двадцяти", заступником міністра оборони та куратором так званого "Африканського корпусу" Юнус-Беком Євкуровим через індустріального директора "Ростех" та голову ради директорів концерну "Калашников" Бекхана Оздоєва, який тривалий час працював в Інгушетії під керівництвом Євкурова.

Історично склалося так, що у Чемезова прохолодні відносини з заступником голови Радбезу РФ Дмитром Медвєдєвим. І хоча вплив Медвєдєва сильно обмежений, однак саме він в грудні 2022 року став першим заступником Військово-промислової комісії, яку очолює сам Путін. Очевидно, це слід розглядати в контексті того, що Путін продовжує традиційно вибудовувати баланси і при всій своїй довірі до Чемезова вважає, що не зайвим буде "смотрящій" у вигляді Медвєдєва. Однак поки що помітних конфліктних ситуацій між Чемезовим та Медвєдєвим не відзначено.

У Чемезова є стосунки й з великим бізнесом. Зокрема, "друзі Путіна" брати Ротенберги донедавна мали спільний бізнес зі структурами "Ростех" в системі зі стягування плати з вантажівок "Платон". А президентом та співвласником разом з "Ростех" концерну "Калашніков" є бізнесмен Алан Лушніков, якого пов’язують з ще одним "другом Путіна" Геннадієм Тимченко.

Тісна інтеграція Чемезова з групою "силовиків", а також зв’язки з іншими впливовими людьми роблять його одним з найбільш потужних членів "Синдикату Двадцяти" поруч із Патрушевим та Вайно.

Одною з ключових персон другого плану "групи ВПК" є пряма креатура Чемезова — віце-прем’єр та міністр промисловості і торгівлі Денис Мантуров. На Чемезова орієнтується і глава "Роскосмоса" Юрій Борисов, який є і сам достатньо впливовою особою в сфері ВПК та в середовищі групи "силовиків". В 2020 році, після відставки Анатолія Чубайса з посади директора "Роснано", у якої виявилися суттєві фінансові проблеми, корпорацію очолила креатура Чемезова Сергій Куліков, який до цього працював на різних посадах в "Ростех", а також був першим заступником Борисова, коли той очолював Військово-промислову колегію уряду РФ. Куліков залишається головою ради директорів холдингу "Роселектроніка" (входить в "Ростех").

В Міноборони cеред заступників міністра є дві персони, пов’язані з Чемезовим: Олексій Криворучко (займається контролем виконання оборонного держзамовлення, організації військово-технічного забезпечення та планування розвитку озброєння ЗС РФ, раніше працював в "Рособоронекспорті", був співвласником концерну "Калашніков") та Олександр Фомін (відповідає за міжнародне військове та військово-технічне співробітництво, раніше працював в "Промекспорті" та "Рособоронекпорті", може бути пов'язаний з ГУ(ГРУ) ГШ).

Є підстави вважати, що з Чемезовим пов'язана ще низка чиновників: директор Федеральної служби з військово-технічного співробітництва Дмитро Шугаєв, директор "Ростехнагляду" Олександр Трембицький та керівник "Роструда" Михайло Іванков. Експерти також вважають близькими до "групи ВПК" міністра енергетики Миколу Шульгінова (він також пов'язаний з "групою Ковальчуків"), гендиректора ПАО "Росмережі" Андрія Рюміна та керівника "Роснадр" Євгена Петрова.  

До "політичного пулу" Чемезова належать депутат Держдуми від "ЄР", голова Комітету з промисловості та торгівлі Володимир Гутєньов. Також є певні підстави вважати, що в орбіту Чемезова можуть входити щонайменше два сенатора — Андрій Шевченко від Оренбурзької області та Олександр Трембицький (син голови "Ростехнагляду" Олександра Трембицького) від Краснодарського краю, а також два губернатора — Магаданської області Сергій Носов та Самарської області Дмитро Азаров. Також деякі експерти пов’язують з Чемезовим губернатора Калінінградської області Антона Аліханова. Крім того, до Чемезова безпосередньо близький представник президента в Приволзькому ФО Ігор Комаров, а через зв’язки з Вайно можливо і представник президента в Центральному ФО Ігор Щоголєв. Деякі експерти говорять, що насправді політичні впливи Чемезова в центрі та регіонах ще більші.

"Опорними" людьми Чемезова також є його перший заступник в "Ростех" Володимир Артяков та директор "Рособоронекспорту" Олександр Міхєєв.

За піар та медійну складову структур Чемезова відповідають директор з особливих доручень "Ростех" Василь Бровко та його дружина — заступник гендиректора холдингу "Газпром-медіа" Тіна Канделакі. Слід відзначити, що "Ростех" вже давно працює над тим, щоб посилити контроль над ТГ-каналами. За даними російських ЗМІ, Бровко у контролі над ТГ-каналами тісно взаємодіє з АП, зокрема, з Тимуром Прокопенко — заступником начальника Управління президента РФ із внутрішньої політики Андрія Яріна.

Це далеко не повний список зв’язків Чемезова, через які він впливає на найрізноманітніші сфери. Серед усіх персон другого плану з орбіти Чемезова найперспективнішими виглядають Мантуров та Куліков. Мантуров може в найближчому майбутньому претендувати на статус "кандидата в члени Синдикату Двадцяти".

Для Чемезова очевидно, що він перебуває на піку своєї впливовості і для Путіна до кінця залишатиметься "незамінним". Однак Чемезов також бачить і можливості для свого зростання: насамперед, йдеться про реприватизацію, в якій обов’язково візьме участь "Ростех", а також збільшення своєї квоти в системі державного управління, зокрема, в уряді та регіонах. Тим більше, що "група ВПК" має достатній кадровий резерв менеджерів-"господарників", які можуть претендувати на "політичні" посади. Свої завдання Чемезов реалізовуватиме в союзі з "силовиками". Саме ці дві групи найбільше прагнуть трансформації Росії в напрямку побудови неототалітаризму, а також мають найбільший вплив в "Синдикаті Двадцяти".   

Але реалізація завдань Чемезова та "силовиків" зачіпає сферу діяльності головного куратора всіх політичних процесів Сергія Кирієнка і тут можливі кілька варіантів розвитку подій:

1. "Група ВПК", "силовики" та Кирієнко домовляються про співпрацю в межах "Синдикату Двадцяти" і спільно будують неототалітаризм.
2. "Група ВПК", "силовики" та Кирієнко вступають в конфронтацію, останній втрачає частину своїх повноважень і може навіть залишити "Синдикат Двадцяти". Однак це не позначиться на загальному векторі розвитку Росії в бік неототалітаризму.

Утім, обидва варіанти – це "ідеальні" сценарії без урахування активної позиції Путіна, яка і стане визначальною. Можна прогнозувати, що Путін продовжить одночасно стимулювати та стримувати конкуренцію, але рівно настільки, щоб жодна з груп не "з’їла" іншу та надмірно не посилилася. Тому, швидше за все, з двох "варіантів" Путін зробить один "гібридний": стимулюватиме конфронтацію "групи ВПК" та "силовиків" з Кирієнком і водночас змушуватиме їх "дружити". В цьому контексті для Чемезова найважливіше не перейти межу в намаганні розширити свої впливи настільки, щоб Путін побачив в цьому загрозу балансу системи. Слід віддати належне Чемезову — дотепер він завжди виявляв такт та стриманість.

Чемезов є економічним "китом" системи Путіна, і має в цій сфері ту саму роль, що Патрушев в галузі безпеки. Обидва гратимуть цю роль до кінця – свого, чи Путіна. Саме союз Чемезова та Патрушева визначає рух Росії в бік неототалітаризму і робить його фактично незворотнім.