Олександр Бортников

Олександр Васильович Бортников (нар. 15.11.1951) очолює ФСБ з 2008 року, перетворившись на своєрідний символ "епохи Путіна" та її стабільності. Бортников входить до орбіти Патрушева, має особисті стосунки з Путіним, однак мінімально впливає на рішення президента. Бортников – "топ-виконавець", тому його роль – "кандидат в члени "Синдикату Двадцяти". Заміна Бортникова на чолі ФСБ можлива, але малоймовірна.

Бортников працює в Управлінні КДБ по Ленінградській області з 1975 року, але блискучої кар’єри в радянські часи не зробив, перебуваючи на другорядних посадах. Очевидно, в цей період Бортников міг познайомитися з людьми з оточення Путіна, які працювали в КДБ по Ленінградській області. В офіційній біографії Бортникова не вказуються його посади до 2003 року, але відомо, що в 2001 році він став першим заступником начальника управлінні ФСБ по Санкт-Петербургу та Ленінградській області Сергія Смірнова. Смірнов був людиною, дуже близькою до Миколи Патрушева – він його однокласник і вони разом вчилися на курсах КДБ в Мінську. Власне, Патрушев, коли став директором ФСБ, просував Смірнова. За деякими даними, Смірнов та Бортников були не просто співробітниками, а й друзями. Бортников рухався услід за Смірновим.

В 2003 році Смірнов став першим заступником директора ФСБ, а Бортников посів його місце і став начальником управління ФСБ по Санкт-Петербургу та Ленінградській області. В 2004 році Бортников переходить на роботу в центральний апарат ФСБ і стає заступником директора — керівником Служби економічної безпеки. Деякі експерти звертають увагу, що Бортников в 2006 році отримав два нових звання — спершу генерал-полковника, а за кілька місяців – генерала армії, що свідчить про особливу прихильність Патрушева та Путіна. Присвоєння звання генерала армії відбулося фактично після отруєння у Британії "перебіжчика" Олександра Литвиненка. В лютому 2007 року західні ЗМІ писали з посиланням на свої джерела в ФСБ, що саме Бортников був куратором операції з ліквідації Литвиненка.

В травні 2008 році, коли Путін став прем’єром, а Дмитро Медвєдєв – президентом, Патрушев стає секретарем Радбезу РФ, а Бортников очолює ФСБ. Призначення Бортникова, а не першого заступника директора ФСБ Смірнова, який до того ж був ближчим до Патрушева, викликало певні питання. Можна не сумніватися, що вирішальне слово в цьому призначенні було за Путіним, цілком ймовірно, що він не хотів, аби ФСБ очолювала аж надто близька до Патрушева людина, якою був Смірнов. Як вже згадувалося, Смірнов був близьким з Бортниковим і залишався першим заступником директора ФСБ до 2021 року, коли був звільнений у зв’язку з досягненням крайнього пенсійного віку в 70 років. Подовжувати термін перебування Смірнову на держслужбі не стали. Слід зазначити, що звільнення Смірнова стало своєрідною фіналізацією певних процесів, які вже тривалий час відбувалися в ФСБ.

Є підстави припускати, що в момент призначення директором ФСБ винятково функціонального Бортникова Путін почав дивитися на ФСБ дещо під іншим кутом. Патрушев —близький радник та однодумець Путіна, а Бортников – наближений підлеглий, якому дозволяється висловлювати думку лише в межах своєї компетенції. Сама заміна на Бортникова свідчила про зміну ролі ФСБ в державі. До цього моменту Путін і Патрушев бачили в співробітниках ФСБ "неодворянство", головне джерело державних кадрів та коло однодумців, де виробляється "державна ідеологія". Однак ФСБ, вочевидь, почало розчаровувати Путіна, зокрема, через участь у "війнах силовиків" за фінансові потоки. Можна припустити, що й Патрушев в ролі секретаря Радбезу оцінював ФСБ як один із інструментів державного управління, тож службу починають розглядати не як "неодворянство", а в її класичній ролі часів СРСР – підлеглий вищому керівництву репресивний орган (як казали в СРСР — "передовий загін партії"), але аж ніяк не керівний орган. Не на користь ФСБ зіграли й протести в Росії в 2011-2013 роках, коли служба виявила певну розгубленість. Після цих протестів Путін з однодумцями, до яких слід зарахувати топових "силовиків" Патрушева та главу АП Сергія Іванова, починають трансформувати систему в бік неототалітаризму. В цьому процесі переформатовуються і "силовики", між різними спецслужбами стимулюється конкуренція. Применшувати значення ФСБ в Росії в 2008-2022 роках теж не слід, але й такої значної ролі, як до цього, вона вже не відіграє. 

З огляду на вище сказане, в ФСБ відбуваються певні процеси "омолодження" та входження до її керівництва представників інших груп, зокрема, "групи ВПК" Сергія Чемезова. З великою долею впевненості можна сказати, що все це відбувається за погодженням з Патрушевим, а Бортникова фактично ставлять лише до відома. Такі процеси стимулювали чутки про те, що на Бортникова також чекає заміна, особливо активно про це заговорили, коли в 2021 році Смірнова на посаді першого заступника директора ФСБ змінив молодший Сергій Корольов. Останнього відразу стали називати "спадкоємцем" Бортникова, але, схоже, передчасно.

За кілька днів до теракту в "Крокус Сіті Холлі" в інформпросторі з’явилися чутки, що Бортникова може змінити помічник Президента – начальник Контрольного управління АП Дмитро Шальков, який в 2015-2018 роках був статс-секретарем-заступником директора ФСБ і вважається близьким до Патрушева. Річ у тім, що в інформпросторі пройшла інформація про призначення заступником Шалькова в АП сина друга Путіна Юрія Ковальчука Бориса Ковальчука. Відразу з’явилася версія, що Ковальчук скоро посяде місце Шалькова, а той піде на підвищення. Як варіанти називалися позиції директора ФСБ, керівника СК та глави МВС. Утім, особливо, після теракту в "Крокус Сіті Холлі", заміна Бортникова чи Бастрикіна, принаймні, найближчим часом, виглядає дуже малоймовірною. Когось з них звільнити в цій ситуації для Путіна означає виявити слабкість та визнати, що система дала збій.  

Бортников вже став "символом епохи", і Путін та Патрушев йому довіряють. Події навколо теракту в "Крокус Сіті Холл" навпаки показують, що позиції Бортникова міцні, які б "ляпи" не допускала ФСБ. Зрештою, це стосується всіх "силовиків". В сучасній Росії вони поза критикою. Більше того, Бортников разом з СК отримав важливе завдання – за будь-яку ціну показати "слід України" в теракті. Надалі роль ФСБ як репресивного інструмента на шляху до неототалітаризму буде лише зростати. Це Путін чітко продемонстрував, коли через день після свого переобрання першу робочу зустріч провів з ФСБ, відвідавши її колегію та відзначивши роль саме спецслужби у війні з Україною. ФСБ буде "батогом" не лише для дисидентів, але й для "своїх". І з великою часткою впевненості можна стверджувати, що найближчим часом заміна Бортникову не загрожує. Тому з огляду на свій функціонал та статус Бортников є щонайменше "кандидатом в члени "Синдикату Двадцяти".

Бортников однозначно входить в орбіту впливу Патрушева, який є неформальним лідером строкатої групи "силовиків". Однак в межах цієї групи у Бортникова склалися конкурентні стосунки з керівниками СЗР Сергієм Наришкіним та начальником ГУ (ГРУ) ГШ Ігорем Костюковим. Та є підстави вважати, що після провалу розвідки ФСБ на початку повномасштабного вторгнення в Україну зовнішня активність спецслужби була обмежена, ФСБ скерували на боротьбу з "внутрішнім ворогом", а тому можна прогнозувати зменшення напруги в стосунках з СЗР та ГУ (ГРУ) ГШ.

Вище зазначалося, що в середині ФСБ з 2010-х років тривав процес "омолодження" кадрів, який, можна припустити, відбувався за погодженням з Патрушевим. Так в керівництві ФСБ з’явилися люди, яких пов’язують з "групою ВПК" Сергія Чемезова – перший заступник директора ФСБ Сергій Корольов (він раніше очолював та продовжує курувати Четверту службу (економічна безпека) ФСБ), а також начальник Першої служби (контррозвідки) ФСБ Владислав Меньщиков. Корольов, до речі, до "групи ВПК" належить через зв’язки з екс-міністром оборони Анатолієм Сердюковим, який, своєю чергою, має зв’язки з Патрушевим. Таке нарощення впливу "групи ВПК" в ФСБ зайвий раз свідчить про стратегічний альянс Патрушева та Чемезова. Бортников виявляв в кадрових питаннях лояльність та безконфліктність, його перебування на посаді директора ФСБ цілком задовольняє того ж Чемезова. 

Слід також відзначити, що син Бортникова Денис Бортников є віце-президентом та членом ради директорів державного банку ВТБ. Вважається, що ВТБ входить до орбіти впливу братів Ковальчуків.

У випадку з Бортниковим говорити про його власну команду в ФСБ не зовсім доречно. Більш точним буде визначення "люди, які є креатурами Патрушева-Бортникова". До таких людей в керівництві ФСБ слід віднести, насамперед, Олексія Седова, який з 2006 року очолює Другу службу ФСБ із захисту конституційного ладу та боротьби з тероризмом. Власне, ця служба буде відігравати ключову роль в діяльності ФСБ у найближчі роки при побудові неототалітаризму. На думку деяких експертів, зокрема, при складанні списків "небажаних організацій", "іноагентів", "терористів та екстремістів" цілі намічає Радбез РФ на чолі з Патрушевим, а "технічну роботу" з обґрунтування виконує Друга служба ФСБ, яка прямо взаємодіє з Радбезом. До креатур тандему Патрушев-Бортников належить Ігор Сіроткін — заступник директора ФСБ-керівник апарату Національного антитерористичного комітету (НАК), призначений в грудні 2015 року. За деякими даними, до цього Сіроткін обіймав посаду першого заступника начальника управління ФСБ по Санкт-Петербургу та Ленінградській області.

Тепер в умовах війни з Україною дуже важливу роль у роботі ФСБ відіграє її Прикордонна служба, яку очолюю ще один перший заступник директора ФСБ генерал армії Володимир Кулішов. Є певні підстави вважати, що це також спільний кадр тандему Патрушев-Бортников – Кулішов раніше спеціалізувався на боротьбі з тероризмом і з 2008 по 2013 рік був заступником голови-ерівником апарату Національного антитерористичного комітету (НАК), який за посадою очолює Бортников. Слід відзначити, що Кулішов на чолі Прикордонної служби в 2013 році змінив ще одного старого соратника Патрушева генерала армії Володимира Пронічева, який вийшов на пенсію. Однак в даному випадку з великою долею ймовірності можна говорити про те, що це відбулося з подачі Патрушева. До креатур Патрушева-Бортникова слід віднести і статс-секретаря-заступника директора ФСБ Олександра Купряжкіна.

Що стосується начальника П’ятої служби ФСБ оперативної інформації та міжнародних зв'язків Сергія Бєсєди, то вважалося, що він, хоча і був близьким до Патрушева-Бортникова, але має прямий вихід на Путіна. Після невдалого початку повномасштабного вторгнення в Україну, яке багато хто оцінив як провал саме П’ятої служби ФСБ, Бєсєду останній раз помітили на публіці ще в квітні 2022 року. В інформпросторі курсували чутки, що Бєсєда заарештований та відсторонений від посади, однак підтверджень цьому немає. 

Головним завданням Бортникова залишається збереження теперішньої позиції та виконання, без перебільшення, мегазавдань, які лягають на ФСБ на шляху побудови неототалітаризму. Це відповідає всім внутрішнім світоглядовим установкам Бортникова. Жодних інших особистих амбіцій, окрім прагнення залишатися "топ-виконавцем", у Бортникова немає. Попри свій вік Бортников, схоже, має бажання активно працювати і надалі, має довіру з боку Путіна та Патрушева, а тому його зміна найближчим часом виглядає малоймовірною. Зміна Бортникова на умовного представника молодшого покоління (серед кандидатів в ЗМІ раніше фігурували перший заступник директора ФСБ Сергій Корольов, начальник контррозвідки ФСБ Владислав Меньщиков, тульський губернатор Олексій Дюмін, а віднедавна ще й помічник Президента – начальник Контрольного управління АП Дмитро Шальков) виглядає дуже ризикованою, оскільки може порушити відлагоджену систему, тоді як Путін та Патрушев намагаються на даному етапі її законсервувати. Утім, зовсім виключати зміни Бортникова не можна, але навіть у такому випадку Патрушев зберігатиме верховний контроль над ФСБ. 

З високою долею вірогідності можна говорити, що Бортников залишатиметься директором ФСБ, але й надалі перебуватиме в тіні Патрушева, а тому його статус "кандидата в члени "Синдикату Двадцяти" не змінюватиметься. Якщо ж Бортникова таки змінять, то його "спадкоємець" майже автоматично отримає той же статус "кандидата в члени "Синдикату Двадцяти", або ж претендуватиме на повноправне членство.