Ігор Костюков

Ігор Олегович Костюков (нар. 21.02.1961) має регулярні особисті контакти з Путіним, хоча й не можна сказати, що входить до його найближчого кола. Однак Костюков очолює ГУ (ГРУ) ГШ – військову розвідку, яка під його керівництвом на даному етапі однозначно виграє змагання з усіма іншими спецслужбами за провідну роль в формуванні бачення Путіна військово-політичної ситуації в світі.

На думку Путіна, на міжнародну політику та безпекову ситуацію найбільше впливають троє осіб: Ушаков, Патрушев та Костюков. Але останній відіграє ексклюзивну роль для Путіна як головний радник саме з військового аспекту міжнародної ситуації.

Набуттю такої ролі Костюковим сприяло повномасштабне вторгнення в Україну. Відповідальність за провал "бліц-кригу" в Україні було покладено на П’яту службу ФСБ, яка курувала "українське питання". ГУ (ГРУ) ГШ відігравало в цьому допоміжну роль. А несподівано жорстка для Путіна реакція Заходу на агресію Росії у вигляді санкцій та підтримки України стала "вироком" професійності Служби зовнішньої розвідки (СЗР), яка не спрогнозувала такий перебіг подій. Єдиною спецслужбою, яка в очах Путіна не припустилася масштабних помилок, стала ГУ (ГРУ) ГШ на чолі з Костюковим.

Слід відзначити, що Путін попри те, що є виходцем з КДБ, яке традиційно конкурувало з ГРУ, завжди ставився до військових розвідників з пієтетом. "Відродження ГРУ" почалося саме за Путіна, коли міністерство оборони в 2001 році очолив його найближчий соратник Сергій Іванов. Щоправда, ГРУ потім пережило "важкі часи" скорочення та реорганізації — так звану "реформу Сердюкова" (Анатолій Сердюков, міністр оборони в 2007-2012 роках). Зокрема, тоді з назви структури вилучили слово "розвідувальне", але вже за Сергія Шойгу структура знову починає набирати впливовості та завойовує велику повагу Путіна. 

З 2011 по 2018 роки ГУ (ГРУ) ГШ здійснило низку гучних та зухвалих спецоперацій в країнах ЄС (зокрема, організація вибухів на складах боєприпасів та отруєння Сергія Скрипаля та його доньки), добре себе зарекомендувало в анексії Криму, у війнах на Донбасі та в Сирії. Незважаючи на викриття на Заході спецоперацій ГУ (ГРУ) ГШ після 2018 року Путін був задоволений цією структурою, яка повернула собі славу радянської попередниці. Головним для Путіна було, аби Захід відчував його міць та боявся. Власне, на піку свого визнання заслуг ГРУ з боку Путіна в 2018 році і був призначений Ігор Костюков.

Костюков – військово-морський офіцер – фактично все життя служить в ГРУ. Деталі його трудової біографії офіційно не розкриваються, але відомо, що він закінчив базовий виш ГРУ – Воєнно-дипломатичну академію, був військовим аташе посольства РФ в Греції в 2004 році, а потім працював в центральному апараті ГРУ. За непідтвердженими даними, з 2012 року Костюков був заступником начальника ГУ (ГРУ) ГУ Ігоря Сергуна, який помер в 2016 році за загадкових обставин. Достеменно відомо, що Костюков був першим заступником у наступника Сергуна Ігоря Коробова, який помер від хвороби в 2018 році.

В серпні 2021 року Костюков написав статтю для журналу "Военная мысль" під назвою "Стан та перспективи Північноатлантичного союзу", де сформулював небезпеки, які несе НАТО для Росії. Він відзначив, що, по-перше, НАТО, де провідну роль грає США, "означило перспективи членства Грузії та України", по-друге, блок зайняв "деструктивну позицію щодо конфлікту на південному сході України. Дипломатичне, економічне та військове сприяння Києву з боку провідних держав НАТО провокує українську владу на продовження бойових дій на Донбасі", до того ж, можливе "створення великого наступального угруповання НАТО під виглядом навчань або у рамках підготовки операції кризового врегулювання у прикордонній з РФ державі". Фактично це все звучить як обґрунтування необхідності превентивної "спеціальної військової операції" в Україні. Костюков є послідовним противником зближення з США та НАТО, виступає за альянс Москви та Китаю, однак лише до певної межі – рівно настільки, щоб Росія перетворилася на "третій полюс".

І для Путіна, і для Костюкова війна з Україною лише етап та елемент протистояння з НАТО. По суті, Костюков для Путіна однодумець, який цілком поділяє його світогляд та допомагає обґрунтувати таке світосприйняття. Можна прогнозувати, що чим довше буде тривати протистояння з Заходом в тій чи іншій формі, тим впливовішим буде ставати Костюков в оточенні Путіна. Костюков вже перетворився на важковаговика рівня Шойгу. 

Додатковим підтвердженням особливої довіри Путіна до Костюкова є те, що при розподілі "спадку Пригожина" ГУ (ГРУ) ГШ отримала велику частку контролю над закордонними проектами Пригожина в Африці та Сирії. Куратором так званого "Африканського корпусу" (російські збройні формування в країнах Африки, зокрема, й на базі ПВК "Вагнер", які перебирають на себе контроль над політичними та економічними проектами, які раніше курував Пригожин) став заступник міністра оборони генерал-полковник Юнус-Бек Євкуров, який тісно пов'язаний з ГРУ. Разом з Євкуровим "Африканський корпус" та стосунки з політичними елітами відповідних країн Африки (Лівія, Буркіна-Фасо, Малі, ЦАР) курує і заступник Костюкова генерал-майор Андрій Авер’янов.

Очевидно, що Костюков належить до строкатої групи "силовиків", неформальним лідером якої є секретар Радбезу РФ Микола Патрушев. Костюков поруч із Ушаковим та Патрушевим формує ставлення Путіна до міжнародної ситуації, але при цьому зберігає лояльність до Патрушева, хоча останній і має менший вплив на ГУ (ГРУ) ГШ, ніж на інші спецслужби з розвідувальними функціями — СЗР та ФСБ. У Костюкова конкурентні стосунки з директором СЗР Сергієм Наришкіним та директором ФСБ Олександром Бортниковим, які теж входять до орбіти Патрушева. Останній не допускає гострих конфліктів між ГУ (ГРУ) ГШ, СЗР та ФСБ.

Формально ГУ (ГРУ) ГШ перебуває в структурі ЗС РФ та Міноборони, а Костюков за посадою є заступником начальника Генштабу, однак діє військова розвідка фактично автономно. При цьому Костюков зберігає тісні робочі стосунки з Сергієм Шойгу, а також Генштабом.

Формально до підлеглих Костюкова належить генерал-майор Валерій Флюстиков — заступник начальника ГРУ-командуючий Силами спеціальних операцій (ССО). Однак Флюстиков, який, за деякими даними, в 2000-2008 роках служив в СБП, є протеже близького до Путіна губернатора Тульської області Олексія Дюміна, який раніше сам очолював Сили спеціальних операцій. ССО має певну автономію в межах ГРУ, а її діяльність курує безпосередньо Путін. При цьому Костюков в добрих стосунках і з Дюміним, і з Флюстиковим, що додає начальнику ГУ (ГРУ) ГШ апаратної ваги. Через Дюміна Костюков може вибудовувати стосунки і з директором Росгвардії Віктором Золотовим.

Вже згадуваний заступник міністра оборони Євкуров, який був пов’язаним з ГРУ з 90-х років, тепер, як куратор так званого "Африканського корпусу", теж входить до числа союзників Костюкова.

До "контактів" Костюкова слід віднести і заступника міністра оборони генерал-полковника Олександра Фоміна, який курує Головне управління міжнародного військового співробітництва МО РФ та управління з контролю за виконанням договорів Національного центру щодо зменшення ядерної небезпеки. Є підстави вважати, що раніше Фомін був співробітником ГРУ. В 1992 році закінчив базовий заклад ГРУ — Воєнно-дипломатичну академію і працював на підприємствах, пов’язаних з експортом продукції російського ВПК, зокрема, і в "Рособоронекспорті". В 2012-2017 роках очолював Федеральну службу з військово-технічного співробітництва. Можна припустити, що Фомін пов'язаний з "групою ВПК" Сергія Чемезова, а за специфікою своєї діяльності в Мінооборони тісно контактує з ГРУ і є зв’язковою ланкою між Костюковим та Чемезовим. 

Одною з ключових персон з орібти Костюкова є вже згадуваний вище його заступник генерал-майор Андрій Авер’янов, який, за деякими даними, щонайпізніше з 2013 року був начальником 161-го Центру підготовки спеціалістів ГРУ в Москві. Авер’янов на базі 161-го Центру організував групу, яка здійснила більшість спецоперацій в Європі в 2011-2018 роках включно з отруєнням Скрипалів. Тепер Авер’янов разом з Євкуровим курує "Африканський корпус". Саме Авер’янов має найбільші шанси на подальше збільшення ваги в системі. 

Слід додати, що першим заступником Костюкова в ГУ (ГРУ) ГШ принаймні на червень 2023 року був Володимир Алєксєєв, який курував підрозділи спецпризначення ГУ (ГРУ) ГШ та відповідав за діяльність структури у вторгненні в Україну. Однак після "бунту Пригожина" Алєксєєв зникає з інформпростору — з’явилися чутки, що Алєксєєв був з пов'язаний Пригожиним, тому його усунули з посади. Утім, є підстави вважати, що це не відповідає дійсності, а Алєєксєв залишається в команді Костюкова та є ключовою фігурою ГУ (ГРУ) ГШ у війні проти України.

В системі російських спецслужб Костюков досягнув піку своїх можливостей, посів чільне місце в оточенні Путіна і подальше формальне просування можливе лише поза межами ГРУ. Однак, навряд чи Костюков прагне цього. Саме як начальник ГРУ він має можливості для нарощування своєї апаратної ваги, навіть формально залишаючись підлеглим міністра оборони. Метою Костюкова стане подальше наближення безпосередньо до Путіна, а завданням — увійти до найвужчого кола довірених людей Путіна. Шлях до цього лежить, зокрема, через успіхи в професійній діяльності ГУ (ГРУ) ГШ – в Україні, Африці та на інших напрямках.

Костюков відносно молодий член "Синдикату Двадцяти", якому ще належить закріпитися в найближчому оточенні Путіна. Якщо йому вдасться не випасти з "обойми", то "після Путіна" він буде одним з ключових гравців "Синдикату Двадцяти", але ця роль можлива лише в альянсі з іншими гравцями з "силового" крила – наприклад, з Шойгу, або Золотовим та Дюміним, а також, можливо, Євкуровим. Багато що залежатиме й від позиції Патрушева, якщо він переживе Путіна. Утім, натепер спрогнозувати точну конфігурацію відносин в "Синдикаті Двадцяти" "після Путіна" неможливо.