Поліфонічна Сакартвело. Як заробити на співі, кіно і моді

Грузинський десант, що висадився в українські органи влади протягом останніх років, неабияк зіпсував імідж Грузії в очах українських обивателів. У той же час зв'язки між нашими країнами давні та глибокі
Фото: lenkassa.ru

У Миргороді, на Полтавщині, в кінці XVIII ст. понад 30 років прожив поет Давид Гурамішвілі, один з класиків грузинської літератури. В київських театрах в 1930-х відточував свою майстерність Іліко Сухішвілі, який створив знаменитий на весь світ ансамбль народного танцю, що носить нині його ім'я. Саме в Грузії на початку ХХ ст. працювала над своїм "Камінним господарем" Леся Українка.

Та й дипломатичні відносини між незалежними Грузією і Україною вперше встановилися після розпаду Російської імперії - ще в 1918-м. В новітній історії Грузія, як і Україна, змушена оборонятися від колишнього "гегемона". Може бути, саме тому всіх українців грузини сьогодні називають братами, а з початком російсько-українського конфлікту на Донбасі в українські добробаты почали масово записуватися грузини.

Мова престижу

Державна мова в Грузії - грузинська. Мова своєрідний - в ньому немає рядкових і заголовних літер, немає наголосів, зате є слова, що повністю складаються з приголосних. У кожному регіоні - свій діалект. Державним грузинський був і за радянської влади - спроби в 1978 р. скасувати цей статус призвели до численних протестів у Тбілісі. Між тим російська теж широко використовувався в першу чергу в держустановах. До того ж саме з російською пов'язували кар'єрні перспективи в той час багато грузинів. Після розпаду СРСР ситуація змінилася кардинально: більшість етнічних росіян з країни виїхало, а грузини більше не бачили сенсу віддавати дітей в російські школи, так що до 2011 р. їх в країні залишилося всього дві. Місце для універсального Союзу російського зайняв універсальний для всього світу англійська.

При уряді Саакашвілі англійська стали активно впроваджувати в школах - у країні запустили масштабну програму на запрошення англомовних волонтерів. Сьогодні англійську в школах вчать з першого класу, з п'ятого - другу іноземну. Найчастіше - німецький або французький. Вже десять років тому молодь в Грузії практично не говорила російською. До того ж Європа ввела для Грузії безвізовий режим, тоді як отримати візу в Росію грузинам дуже складно. Тобто, навіть знаючи російську, використовувати його особливо ніде.

Але свої корективи внесло розвиток туризму. Щорічно турпотік з РФ зростає на третину - після того, як для росіян "закрили" Туреччину і Єгипет, вони почали освоювати інші країни. До того ж, незважаючи на складності у відносинах, Росія все ще залишається головним ринком для грузинських товарів. А це означає, що країні все більше потрібні люди, які говорять російською. У підсумку в Грузії зростає попит на мовні курси - для роботи у сфері туризму сьогодні вибирають кандидатів, які володіють і англійською, і російською. Так російська знову повернувся в Грузію, але тепер як іноземна.
До речі, в Грузії можна вивчити і українську, причому не тільки на курсах - українську мову та літературу вивчають у Тбіліському державному університеті ім. В. Джавахішвілі. З 2007-го тут діє Інститут україністики. Спеціальність "українська мова та література" також можна отримати в Сухумському держуніверситеті (Тбілісі).

Таємниці "Суліко"

Вважається, що всі грузини люблять і вміють співати. До того ж спів і тости перетворюють звичайне застілля в ціле культурний захід. Традиції унікального грузинського поліфонічного (багатоголосого) співу налічують вже кілька тисяч років, причому в кожному регіоні країни досі зберігається свій власний "музична мова". У 1977-му пісню "Чакруло" NASA вибрало для послання інопланетянам - композицію у виконанні Рустама Сагинашвили та ансамблю "Эрисиони" записали на платівку, а потім помістили в капсулу разом з іншими 26 музичними шедеврами з усього світу. І відправили разом з "Вояджером" в космос. У СРСР цей факт приховували - прикро було, що в космічні дали разом з Бахом і "Бітлз" вирушила українська, а не російська пісня.

Однак куди більшою популярністю в СРСР не користувалася "Чакруло", а "Суліко". У січні 1937-го грузинську народну пісню виконали в Москві в рамках Декади грузинської культури. Пісня сподобалася Сталіну - з цього часу "Суліко" почала крокувати по Союзу. Хто її тільки не виконував - від Леоніда Утьосова до групи "Балаган Лімітед". Але "Суліко" - зовсім не народна пісня. Слова до неї написав відомий грузинський поет і просвітитель Акакій Церетелі у 1895 р. Композитором і першою виконавицею "Суліко" стала його родичка Варинка Церетелі.
Сьогодні грузинський спів і музична гордість країни, і елемент для залучення туристів. У більшості грузинських ресторанів відвідувачам неодмінно пропонують розважальну програму з піснями і танцями.

Кіно і грузини

Крім унікального співу грузини прославилися і унікальними кинотрадициями. Феномен грузинського кіно - це не комерційне поняття, адже тут створені фільми в переважній більшості були і залишаються авторськими. Знімати художнє кіно в Грузії почали тільки з приходом СРСР - до цього створювали лише кінохроніку. З 1921-го на "Грузія-фільм" було знято понад 1200 фільмів - республіка займала третє місце по кількості випускаються щорічно картин після Росії і України. Але після розпаду Союзу в кіногалузі запанувала глибока тиша. Лише з 2001-го розпочав роботу Національний центр кінематографії Грузії. У країні знову стали виходити фільми. Щоправда, значну частину з них сьогодні знімають у копродукції - країні важко встигнути за технічними нововведеннями і бюджетами західних колег. Так, картина Зази Урушадзе "Мандарини" про грузино-абхазькій війні, в 2015-му номінована на "Оскар", створювалася при спільному фінансуванні з Естонією. Є загальні кінопроекти з Грузією і в України. Восени минулого року в Одесі завершили зйомки художнього фільму "Антон", присвяченого подіям 1919-го на півдні України. Режисером-постановником фільму став згаданий Заза Урушадзе. Україна ж виділила на проект понад 20 млн грн - половину бюджету.

У цьому році Національний центр кінематографії Грузії має намір профінансувати три повнометражні картини - на ці цілі витратять близько $450 тис. Ще близько $200 тис. піде на виробництво художніх короткометражок. Але скромні бюджети не заважають грузинським кінематографістам регулярно займати призові місця на киноконкурсах, включаючи Канни й Берлінале.

Допомогти грузинського кіно має програма "Знімай в Грузії", запущена в 2016-м У її рамках знятим в Грузії кінострічкам компенсують 25% кваліфікованих витрат від бюджету, витраченого в країні. Вже створено дев'ять кінопроектів, а сума інвестицій, що надійшли в країну, наближається до $6 млн. Нещодавно Грузію навіть визнали найкращою країною для зйомок фільмів в ході кінофестивалю Indywood Film Carnival в Індії.

Мода як візитка країни

"Грузинські дизайнери завойовують світ" - ось уже кілька років матеріали з такими заголовками з'являються в модних журналах по всьому світу. Колекції грузинських дизайнерів можна побачити на тижнях моди у Франції, Іспанії, США, в їх вбранні хизуються зірки світового шоу-бізнесу - супермодель Адріана Ліма, співачки Ріанна і Леді Гага, актриса Анджеліна Джолі.

Речі, створені грузинами, продаються в магазинах по всьому світу - від Америки до Китаю. У самій Грузії кажуть, що мода стала елементом культурної дипломатії. У свій час саме фешн-індустрія допомогла Великобританії змінити образ милої бабусі і перетворитися в кузню авангардних талантів.

Сьогодні роль такої кузні перебирає на себе Грузія - колекції грузинських дизайнерів яскраві, незвичайні і створені як предмети мистецтва. Недарма будинок моди Balenciaga, креативним директором якого кілька років тому став Демна Гвасалия, в минулому році став найбільш обговорюваним брендом у сфері моди, затьмаривши навіть Chanel і Guccі.