Від Газенбрукса до Сенцова. Як бельгійці УПА допомагали

Перша в Європі залізниця, іприт, п'ять Нобелівських премій, одностатеві шлюби, Рене Магрітт, комікс про Тінтіна, шоколад і відсутність загальнонаціональних ЗМІ з-за трьох офіційних мов — це все про Бельгії, королівстві, отримав незалежність 200 років тому.

Освіта

Індивідуальний підхід — головна відмінна риса бельгійського освіти. Ще з початкової школи дітей захоплюють різними заняттями та іграми (від акторської майстерності до шиття і рукоділля), роблячи упор на наочності освоюваного матеріалу. Бельгійські діти дуже рано вчаться самостійності, а також роботі в групах. Шестирічна початкова школа, після чого є обов'язковими чотири роки середньої школи. Ті, хто закінчує вищий щабель середньої школи, можуть вступити в університет.

Довгий час у вузах на півночі країни переважала нідерландська модель освіти, на півдні — французька. Однак у 2005-му в країні провели реформу, яка уніфікувала підходи до навчання, і сьогодні в Бельгії діє звична для нас система "бакалавр-магістр". У країні працюють 17 державних університетів (включаючи професійні і католицькі) і широка мережа неуниверситетских установ. Так, наприклад, спеціальностями навчають в академіях мистецтв.

Примітно, що близько 40% бюджетів університетів спрямовуються на наукову роботу. Може, саме це стало запорукою того, що бельгійці отримали вже п'ять Нобелівських премій: три по фізіології і медицині за однією з хімії та фізики.

Найбільш перспективними напрямками навчання в Бельгії вважаються природні науки, а також транспортний менеджмент, логістика, управління. Магістерські програми з менеджменту відразу трьох бельгійських бізнес-шкіл входять до списку кращих у Європі.

Незважаючи на те, що навчання у внз ведеться переважно на голландському або французькою, є безліч програм бакалаврату, магістратури та аспірантури на англійській мові. Мінімальний термін навчання в університеті — чотири роки, проте на деяких спеціальностях доводиться вчитися до 12 років. Квота для іноземних студентів — 2%, для вступу потрібно зібрати пакет документів (серед них — підтвердження володіння англійською, німецькою та французькою). Однак попередити про свій намір вступити в бельгійський вуз іноземна абітурієнт повинен як мінімум за 10 місяців. Навчання платне: від 500 євро (для студентів державних внз) до 15 тис. (недержавних). Крім того, потрібні кошти на проживання (від 300 євро в місяць), харчування, лабораторні роботи. Можна спробувати отримати стипендію: їх надає безліч європейських інституцій, проте і конкуренція висока.

Українських студентів в Бельгії трохи — за даними аналітичного центру CЕDOS, у 2015/2016 навчальному році їх було всього 194 (для порівняння: у Польщі навчається понад 30 тис. українців). Між тим Бельгія та Україна активно співпрацюють у сфері академічних обмінів. Зокрема, йдеться про програму Європейського Союзу "Еразмус" на 2014-2020 рр. В рамках цієї програми ЄС підтримує проекти партнерства, заходи і мобільність у сфері освіти, молоді та спорту. На практиці це означає співробітництво для взаємного обміну студентами і співробітниками вузів. За цією програмою в бельгійських університетах встигла повчитися кілька десятків українських студентів та аспірантів.

Є й інші приклади співпраці. Так, завдяки роботі з Левенским університетом у Дніпровському національному університеті був реалізований проект з реформування економічної освіти у вузі, створенню нових навчальних планів, а в підсумку відкрито новий факультет міжнародної економіки. Бельгійський учений Люк Хенс восени минулого року став членом педколективу Сумського державного університету, а викладачі "Львівської політехніки" читають лекції для бельгійських студентів.

Примітно, що перший посібник з граматики української мови для носіїв голландського створив бельгієць — співробітник Левенского католицького університету Ніл Сміт. Посібник представили в минулому році, до 26-ї річниці незалежності України.

Брюссельський хлопчик в шароварах

У 2007 р. 24 серпня знаменитий брюссельський пісяючий хлопчик одягнув вишиванку і шаровари — так в Брюсселі зазначили український День незалежності. Сьогодні, крім костюма козака, у пісяючого хлопчика є ще один костюм — князя часів Київської Русі. Ці костюми зберігаються у спеціальному музеї, який діє при бельгійської мерії. Також в Бельгії регулярно проходить фестиваль українського кіно — у цьому році він стартував 17 січня в центрі образотворчих мистецтв BOZAR, найбільшої культурної інституції Бельгії. Глядачі побачили класику — "Тіні забутих предків", а також нові фільми "Сторожова застава", "Рівень чорного" і документальний "Процес. Російське держава проти Олега Сенцова". Українці ж можуть побачити бельгійські фільми в рамках Днів франкофонії. У цьому році фестиваль проходить з 17 по 27 березня, в його рамках українці змогли відвідати виставки, вистави і дискусії, організовані посольствами 12 країн і низкою культурних інституцій. Українці також беруть участь у міжнародному конкурсі королеви Єлизавети, який проходить в Брюсселі з 1951 р. і вважається одним з найпрестижніших у світі. У 1999-му його виграв саме українець — піаніст Віталій Самошко. Втім, Україну, бельгійську королеву Єлизавету і музику пов'язує ще один факт. В 1920-му в Брюсселі гастролювала Українська республіканська капела, створена за дорученням Симона Петлюри для популяризації української музики за кордоном. Побувавши на концерті цього колективу, Єлизавета написала у пам'ятній книзі: "Мої симпатії на боці вашого народу. Я знаю, як важко він бореться за свободу".

Є й інші дивовижні історії, які об'єднують наші країни. Так, бельгійський бухгалтер Альберт Газенбрукс під час Другої світової війни працював на радіостанції УПА "Самостійна Україна". Він виходив в ефір на французькою та англійською мовами, розповідаючи світові про діяльність повстанської армії. У 1945-му Газенбрукса зловив НКВС, він вісім років відсидів у таборах і повернувся додому завдяки втручанню влади Бельгії. Реабілітували його посмертно, в 1995-м. Оксана Забужко присвятила Газенбруксу есе "Попіл Клааса", а пізніше згадала про нього у романі "Музей покинутих секретів".

У Бельгії також проводять виставки українських художників — як сучасних, так і відомих класиків. Так, протягом року в Європарламенті, місті Брюгге і парламенті Фландрії були представлені роботи художника Івана Марчука.

Як бельгійці в Лисичанську побудували завод

В кінці лютого Лисичанськ Луганської області отримав премію "Бельгійське спадщину за кордоном" — комплекс споруд міста потрапив у п'ятірку номінантів конкурсу, який щорічно проходить за підтримки фонду короля Бельгії. В кінці XIX ст. бельгійський інженер і підприємець Ернест Сольве і пермський купець Іван Любимов заснували тут акціонерне товариство по виробництву соди. На території тодішнього селища Верхній бельгійські архітектори звели будинок-садибу директора заводу, житлові квартали для робітників, дитячу лікарню та лікарню содового заводу, гімназію, будинок приїжджих. Всього 33 об'єкта, з яких до нашого часу збереглися 30.

Будівлі содового заводу разюче відрізняються від інших будинків та будівель Лисичанська — бельгійці більшість будівель звели у стилі модерн. Між тим лише два об'єкти сьогодні мають статус пам'ятки архітектури. Більшість будівель досі числяться на балансі ВАТ "Лисичанська сода". Посол Бельгії в Україні Люк Якобс, вручаючи диплом про перемогу в конкурсі місцевому краєзнавчому музею, зазначив: у Бельгії здивувалися тому, що це спадщина збереглося. "Ми будемо планувати, як підтримувати цю спадщину", — сказав посол. У самому Лисичанську налаштовані менш оптимістично: оскільки будівлі не належать місту, говорити про подальшу збереження архітектурних цінностей ризиковано.