Чи стануть "зрадой" вибори в ОРДЛО
Вибори в ОРДЛО (окремих районах Донецької і Луганської областей) були одним з пунктів ще перших Мінських угод, від 5 вересня 2014 р. 16 вересня того ж року Верховна Рада прийняла закон про особливий порядок місцевого самоврядування в ОРДЛО, яким встановила дату проведення місцевих виборів: 7 грудня 2014 р. Путін зірвав виконання Мінська-1, вирішивши замість виборів за українським законом провести 2 листопада псевдовыборы "голів" і "народних рад" фейкових ДНР і ЛНР. Тоді у нього були плани примусити Київ до прямого діалогу з нібито "обраними на загальних виборах представниками Донецька і Луганська". Але Україна це побажання Кремля проігнорувала, і в лютому 2015 р. Путін погодився на Мінськ-2, де знову йдеться про місцеві вибори в ОРДЛО за українським законом.
Путінські маріонетки на окупованих територіях кілька разів призначали і потім переносили власні "місцеві вибори", зараз вони готуються провести їх 24 липня. Щоб уникнути цього, натякає Кремль, українці повинні поспішити з узаконенням "особливого статусу" ОРДЛО і погодитися на запропонований Кремлем сценарій виборів. Українська сторона на переговорах у будь-якому форматі ("нормандському" і "мінськом") відкидає нав'язувані їй сценарії і дати, кажучи, що сама напише закон і призначить день виборів. Втім, всі учасники переговорів цілком усвідомлюють, що суперечка йде не про це: дата і сценарій виборів - лише привід для відсутності домовленостей, а справжній камінь спотикання - це питання про виведення російських військ з Донбасу.
"Виведення усіх іноземних збройних формувань, військової техніки, а також найманців з території України під наглядом ОБСЄ. Роззброєння всіх незаконних груп", - цього вимагає 10-й пункт Мінська-2, правда, без будь-яких дедлайну. Російська сторона вказує на 9-й пункт, де записано, що відновлення повного контролю над державним кордоном з боку уряду України у всій зоні конфлікту "має початися в перший день після місцевих виборів". Козир української сторони - 12-й пункт, в якому говориться, що "вибори будуть проведені з дотриманням відповідних стандартів ОБСЄ під час моніторингу з боку БДІПЛ ОБСЄ". Важко уявити, щоб БДІПЛ (Бюро з демократичних інститутів і прав людини) заявило про відповідність стандартам ОБСЄ виборів в ОРДЛО в умовах російської окупації. Тому Київ наполягає на виконанні 10-го пункту до виборів. Якщо Путін погодиться ще до початку виборчої кампанії в ОРДЛО вивести звідти свої війська разом з найманцями і військовою технікою, тоді буде можливий компроміс щодо подальшого сценарію, включаючи строки і процедуру роззброєння незаконних груп, дату голосування і принципи виборчої системи.
У той же час у Києві, як і в західних столицях, прекрасно розуміють, що Путін в жодному разі не випустить процес виборів в ОРДЛО з-під свого контролю. І при будь-якій виборчій системі там переможуть нелояльні до київської влади кандидати. Відстрочка виборів до зими чи до наступного літа тут не допоможе. Потрібні роки, щоб вивітрилися наслідки інтенсивної кремлівської пропаганди. Та й місцева "еліта" чимало постаралася, лякаючи своїх земляків "бандерівцями" і "нацики" (ще з кінця 1980-х, коли зароджувався Народний Рух), чим добряче підготувала ґрунт для російського вторгнення.
Тим не менш Київ готується до виборів у ОРДЛО. 28 квітня це підтвердив в інтерв'ю українській студії "Голосу Америки" заступник міністра закордонних справ України Вадим Пристайко: "Ми готові зараз розробити закон, узгодити його і згідно з цим законом терміново розпочати вибори, щоб отримати вже цього літа легітимних представників Луганська і Донецька, щоб з ними вести переговори". Він визнав, що тоді українська політика поповниться кремлівськими маріонетками. "Якщо в результаті виборів ці люди прийдуть до влади - нам доведеться шукати можливість взаємодіяти з ними: і в парламенті, і в урядових і місцевих структурах", - заявив заступник міністра.
Українська сторона не може категорично відмовлятися від виборів до ОРДЛО, оскільки хоче обміняти їх на виведення російських військ. Але є ще один аргумент за ці вибори. Зараз на засіданнях тристоронньої контактної групи в Мінську (три сторони - це Україна, Росія та ОБСЄ) представники України змушені терпіти присутність представників фейкових ДНР і ЛНР.
Зрозуміло, що нова влада окремих районів будуть вислуховувати вказівки з Кремля. Але гроші на відбудову Донбасу, обіцяні західними партнерами, будуть в України. І розподіляти їх буде Київ, а не Путін. Далі події можуть розвиватися не за написаним у Кремлі сценаріями. Це категорично не влаштовує Путіна, бо він і не вирішується виводити війська з Донбасу.
