Органи б/у. Почнуть розбирати українців на "запчастини"
"Україна на 20-25 років відстає в розвитку органної трансплантації", - кілька років поспіль заявляють у вітчизняному Моз. Сьогодні пересадку органу можна здійснити лише від живого донора і тільки близькому родичу. Поняття "трупне донорство" щось з розряду страшилок - заповідати свої органи після смерті чужій людині для левової частки українців здається просто немислимим. При цьому звичайна практика - співчувати хворим дітям і всіляко лаяти державу за те, що воно не може врятувати тяжкохворих. Як тільки мова заходить про донорство, на світ з'являються дрімучі печерні монстри забобонів.
У багатьох країнах трансплантація - стандарт лікування при багатьох захворюваннях нирок, серця, печінки, легень, кишечника. Причому трансплантація не лише від живих, але й від мертвих донорів. Якщо на 1 млн осіб припадає 14-39 трупних донорів, то в Україні в 2016 р. ця цифра становила 0,2 донора. На практиці це означає, що кілька тисяч українців щорічно помирають від відсутності донорів. В Україні діє п'ять центрів із трансплантації органів, зокрема нирок, але там проводять всього кілька операцій в рік. Останню пересадку серця в країні зробили сім років тому. Знайти нові органи або провести пересадку від нерідного донора можна за кордоном, але дозволити собі таке задоволення можуть далеко не всі.
У вересні минулого року в. о. міністра охорони здоров'я Уляна Супрун заявила про запуск пілотного проекту з трансплантації нирок від нерідного донора-трупа. У проекту відразу дві мети: врятувати життя людей та зекономити бюджетні кошти. В Україні близько шести тисяч людей, які роками живуть на гемодіалізі, - процедуру, яка дозволяє очищати кров без участі нирок. Щоб жити, таким хворим потрібно тричі на тиждень приблизно на чотири години підключатися до апарату "штучна нирка". На гемодіаліз одного хворого держава щорічно витрачає 350 тис. грн. Пересадка від трупних донорів обійшлася в 150 тисяч. Але де взяти цих донорів? Тим більше що ініціатива Моз відразу викликала бурю обурення: мовляв, тепер прямо на вулиці людей почнуть викрадати заради органів. Привид "чорних трансплантологів", готових під сусіднім кущем вирізати у першого-ліпшого перехожого печінку разом з нирками, наполегливо блукає по країні. Але пересадити серце - це не цвях забити, тут без ретельної підготовки не обійдешся. Та й "живуть" органи поза тіла всього кілька годин.
Поки одні українці бояться, що в труні доведеться лежати без печінки, інші в цей час продовжують вмирати. "Один донор може врятувати життя восьми людей. У пересадці органів і стовбурових клітин в Україні щороку потребують близько 5000 осіб, з них понад 3400 помирають, не дочекавшись операції", - говорить голова парламентського комітету з питань охорони здоров'я Ольга Богомолець.
У 2016-му в парламенті розглядали два законопроекти, покликані вирішити проблему. Один з них передбачав презумпцію згоди - органи можна було б вилучати з померлої людини без згоди родичів, якщо він за життя офіційно не відмовився від перспективи стати донором посмертно. Цей законопроект моментально обріс тисячами найбільш витончених страшилок. У підсумку за основу взяли іншого - в ньому було збережено презумпцію незгоди, а також з'явилася норма про те, що заборонено вилучати органи у трупів з ознаками насильницької смерті. Між тим саме жертви нещасних випадків у всьому світі як правило стають трупними донорами.
У підсумку лише через два роки після прийняття законопроекту за основу депутати змогли проголосувати за нього в цілому. Тепер в Україні дозволена трансплантація органів донора після смерті, але лише в тому випадку, якщо при житті сам донор надав письмову згоду. Трансплантувати органи можна тільки за медичними показаннями, причому посмертними донорами не можуть стати учасники бойових дій і мирні жителі, які загинули в зоні проведення операції об'єднаних сил. Таким чином, нардепи відразу відсікли розмови про те, що тепер під прикриттям ООС на фронті розгорнеться полювання на донорів. Крім того, посмертними донорами не зможуть стати діти-сироти, невідомі особи, а також недієздатні люди. Вилучати органи будуть лише після того, як лікарський консиліум зафіксує смерть мозку. Для вилучення Мінохоронздоров'я доведеться створити спеціальні бригади.
Щоб стати посмертним донором повинен дати на це письмову згоду - відмітку про це поставлять в паспорт чи права, щоб заощадити медикам дорогоцінні хвилини для прийняття рішення про трансплантацію. Дані потенційного донора внесуть у спеціальний реєстр, доступ до якого будуть мати тільки медики - єдину державну інформаційну систему трансплантації повинні створити до жовтня цього року. Відкликати згоду на донорство можна буде у будь-який момент. Якщо ж за життя померлий жодних розпоряджень з приводу своїх органів не залишив, рішення про донорство будуть приймати родичі або ті, хто займається похоронами.
Крім того, в Україні з'явиться єдина система трансплантації, в яку буде входити декілька реєстрів: посмертних донорів, розпорядників органів померлих, живих донорів, донорів стовбурових клітин, а також реципієнтів, пацієнтів, що вже пройшли трансплантацію, медустанов та трансплант-координаторів. Це дозволить максимально оперативно координувати роботу трансплантологів.
Новий закон повинен дати друге дихання галузі трансплантації в Україні. Це означає, що тисячі людей отримають право на життя, а країна зможе заощадити мільйони гривень. Залишилося тільки переконати самих українців, що життя після смерті є - нехай і чужа.