Жорстокість з дитинства. Чому акули-гіганти стали гігантами

Автор Science News Керолін Гремлін у своїй статті звернула увагу на нове дослідження американських вчених, які висунули гіпотезу, що пояснює колосальні розміри стародавніх акул.

Як повідомили 5 жовтня вчені в журналі Historical Biology, акули, найбільші з коли-небудь полювавших в океанах Землі, можливо, досягли таких розмірів завдяки своїй хижій поведінці в утробі матері.

Така гіпотеза виникла в ході дослідження, в рамках якого вчені насамперед вивчили розміри і форми сучасних і стародавніх зубів акул, а потім отримані дані використовувалися, щоб обчислити розміри тіл. Палеобіолог Кеншу Шімада з Університету Де Поля в Чикаго і його колеги зосередилися на вивченні ряду акул, названого ламноподібними. Сьогодні у світі налічується 15 видів цього ряду, включаючи лютих і швидких великих білих акул і акул мако, а також гігантських акул-фільтраторів.

За словами Шімади, в минулому існувало понад 200 видів ламноподібних і деякі були досить великими. Але вважається, що жоден із них не міг зрівнятися з Otodus megalodon, або мегалодоном, який жив від 23 до 2,5 млн років тому. Однак визначити, наскільки величезними були ці істоти, непросто, тому що скелети акул складаються з хрящів, а не кісток, і залишаються лише їхні зуби. Причому таких зубів багато, тому що одна акула протягом усього свого життя може скинути десятки тисяч зубів.

Шімада і його колеги з'ясували, що їхні дані щодо висоти коронок зубів мегалодона неправильні, і припустили, що довжина тіла акули досягає 14 м, що вдвічі більше, ніж у будь-якої іншіої акули не фільтратора. Є також чотири інших вимерлих види ламноподібних з "гігантизмом" — особини досягали 6 м в довжину. Не мегалодон, але все-таки досить великі, відзначає Шімада. Гігантизм також зустрічається у кількох сучасних видів, включаючи великих білих акул, акул мако і лисячих акул.

За словами палеобіолога з Бристольського університету (Англія) Умберто Феррона, це дослідження добре розкриває "взаємозв'язок між зубами, щелепами і розміром тіла ламноподібних викопних видів".

Однак досі точно незрозуміло, чому мегалодон і його рідня були настільки величезними. Вимерлі і сучасні види, які можуть досягти таких розмірів, — теплокровні. Регулювання температури тіла дозволяє їм плавати швидше і ловити більш рухливу здобич. Тому теплокровність, або ендотермія, може бути одним з ключів до їх гігантизму.

Але Шімада і його колеги вважали, що це пояснення неповне, тому що не пояснює, чому саме у цієї групи акул розвинулася ендотермія, яка зумовила гігантизм. У своєму дослідженні команда вчених висунула гіпотезу, що свою роль зіграло унікальна для цього ряду поведінка — свого роду внутрішньоутробний канібалізм.

У акул розвинулася цікава репродуктивна особливість, відома як яйцеживородство: ембріони розвиваються всередині яєць і залишаються в утробі матерів навіть коли вилупляться. Однак яйцеживородство для ламноподібних акул (і для лютих хижаків, і для нешкідливих фільтраторів) річ небезпечна. Перше дитинча, яке вилупиться в утробі, починає їсти інші яйця. Звідси і назва — внутрішньоутробний канібалізм. На той час, як дитинча народиться, воно вже досить велике і здатне захиститися від хижаків.

За словами дослідників, така поведінка в поєднанні з відповідними умовами навколишнього середовища, такими як сприятлива температура води і велика кількість їжі, може зумовити гігантизм у деяких ламноподібних.

"Це цікава, нестандартна гіпотеза, — вважає Стівен Годфрі, палеонтолог з Морського музею Калверт (Соломон, штат Мериленд). — Ймовірно, внутрішньоутробний канібалізм насамперед пов'язаний з тим, що деякі ламноподібні стали теплокровними". Що дозволило б цим акулам вирости до таких розмірів, щоб вони могли полювати на більш велику здобич. І, в свою чергу, їм треба було б більше енергії, наприклад, завдяки теплокровності, що є еволюційною адаптацією, для підтримки такого активного способу життя.

Однак усе це не повною мірою пояснює унікальний супергігантизм мегалодона, додає Годфрі. Для цього йому необхідна була достатня кількість їжі. "Я дуже сумніваюся, що макрохижі гігантські акули могли б існувати за відсутності великої здобичі", — зазначив він.

Феррон згоден. "Гіпотеза нова. На мій погляд, гігантизм у мегалодона став результатом сукупності факторів", — сказав він. Репродуктивна особливість могла допомогти їм вирости великими, ендотермія підтримувала їхню активність, а велика кількість великої здобичі забезпечила їжею.