Жорсткі вироки Зайцевої та Дронову. Чому не варто радіти такого "правосуддя"

Так ось. Ніякого "присмаку справедливості", як вже пишуть багато в соцмережах, від цього вироку немає. Є присмак безнадійності і відчаю, і не від вироку кожному з них, а від відчуття уе@@діяльності, корумпованості та дикої неповороткість нашої системи правосуддя. Стійке відчуття, що ці вироки трапилися виключно з-за колосального резонансу, передає "ДС" з посиланням на "Depo.Харків".

Перше. Зайцева повинна була сісти по максимуму, тому що будь-тритонний снаряд, що летить на червоний зі швидкістю понад сто по центральній вулиці міста, — це вбивця, потенційний або відбувся. Просто тому, що таких снарядів, мчать назустріч чиюсь смерть, безліч, і в абсолютній більшості випадків їх водії не несуть ніякого покарання. "Стало погано за кермом", "я просто випив парацетомола", "у мого клієнта вроджена епілепсія, дальтонізм і картату ковдру", "не можна ламати хлопчикові життя" — цитати великих адвокатів і великих власників машин вартістю від $100k. Вся ця піз@та рано чи пізно повинна була відчути на загривку холодок вироку своєму побратимові. Десятка Зайцевої — це норм з позиції права, хоча й жахливо мало з позиції моралі.

Друга. Дронов повинен був сісти просто тому, що він яскравий представник багатомільйонного племені "я тільки крапельку порушив, хіба це вважається?". Припаркуватися на зебрі або під знаком, вибудувати самозахопленням гараж, проігнорувати стоп-лінію — ментальна хвороба наших одноплемінників, і Дронов як раз той випадок, коли тисячу раз повторюване маленьке порушення в тисячу перший раз обертається чиєюсь смертю. Десятка Дронову — це норм з позиції моралі, хоча й жахливо багато з позиції права.

Чому? Тому що, на мій суб'єктивний погляд, їх вина непорівнянна, хоча провина кожного з них очевидна. У разі Зайцевої — навмисне нехтування правил, порушення яких завжди призводить до смерті. У випадку з Дроновым — навмисне нехтування правил, порушення яких майже ніколи ні до чого не призводить. Просто Дронову не пощастило: він став тим самим тисячу першим, на якому світобудову продемонструвало принципи невідворотності.

Але Зайцева з Дроновым далеко не єдині учасники цього процесу, і почуття безвиході у мене викликає саме наше правосуддя. Ключовий момент — наркотичне сп'яніння — безнадійно втрачений у лабіринтах бюрократичного (а швидше за все —корупційного) лабіринту. Судмедексперт, робить такий неоднозначний аналіз в такій резонансній справі, робить його не так чи не такої технології (компетентність? шта?), а потім втрачається, і майже рік правоохоронці не можуть знайти людину, яка не залишає країну і, загалом-то, є простий тіткою, а вже ніяк не фахівцем з конспірації. Де зараз следак, шукали її і не знайшли? Де зараз керівники лабораторії (та й сама ця експерт), про які@@алі найважливіший аналіз в найбільш резонансному ДТП останніх років? З ними все норм? Вони працюють далі? Не сумніваюся, що так. Система своїх не здає, не здала і в цей раз. А по факту в судовому вироку не врахований найважливіший фактор, який міг би кардинально вплинути не тільки на термін, але і на різницю між термінами Зайцевої та Дронова.

І, до речі, чому суд не врахував відсутність дорожньої розмітки — тієї самої стоп-лінії, яку спішно намалювали в ніч після аварії? Так, я в курсі, що при відсутності стопа машина повинна зупинятися до лінії світлофора, але комунальники, які малюють щось вночі на місці злочину, — це взагалі за гранню мого розуміння. Все в порядку сьогодні з кадрами профільного департаменту мерії? Так, ніхто не був навіть підданий адміністративному штрафу не те що за обтяжуюча обставина при ДТП, а навіть за втручання в картину події постфактум.

В результаті маємо те, що маємо. Безпосередні учасники аварії отримали терміни, система сдыхалась від незручного і гучної справи, не втративши жодного свого бійця. А завтра ці бійці знову будуть креслити (тобто не креслити) розмітку, брати на критично важливий аналіз вдвічі менше біоматеріалу, ніж потрібно, і писати протоколи, що "доставити свідка до суду виявилося неможливим, тому що за місцем прописки ніхто не відкрив двері". І ніхто і ніколи не понесе відповідальності. Ну, крім учасників ДТП, якими для вернячка впаяють однакові терміни, ну, просто тому, що резонанс ж.

Ця ситуація не про правосуддя. Вона про те, як суспільний резонанс зрідка може змусити систему ворушитися, але результатом цього ворушіння буде не правий суд, а однобоке середньовічне судилище, заточене під одне: захистити саму систему, не дати своїм понести відповідальності (та й навіщо? адже можна накинути зайву п'ятірочку Дронову, і все в пориві праведного [насправді немає] гніву забудуть про судмедексперта, дорожників та криворуких поліцейських). І заслужити схвальні вигуки мас, що, мовляв, суд відбувся.

Це не суд відбувся, барани, це система в черговий раз показала вам, що "держава — це я".

Вічна пам'ять тим загиблим. вічне презирство цим служителям правосуддя.

У мене все.