Жінка в Антарктиді. Як трагедія на станції "Вернадський" стала святом сексизму

8 травня на українській станції "Академік Вернадський" в Антарктиді загинув кухар Василь Омелянович. Але журналісти примудрилися перетворити трагедію на мильну оперу, попутно принизивши жінок

Фото: соцмережі

11 травня на телеканалі "Україна" у вечірньому випуску новин вийшов сюжет під назвою "Смерть українського полярника". У ньому журналісти пробували розібратися, що сталося на станції "Академік Вернадський" і чому Омелянович загинув. Точніше, робили вигляд, що намагалися. Насправді, вердикт було винесено заздалегідь, і він був безапеляційним: кухар покінчив з собою і винна в цьому жінка.

Важливо підкреслити, що справу про загибель полярника розслідує поліція і самогубство - це тільки одна з версій. Однак для журналістів інших версій ніби не існувало: вони згадали про розслідування побіжно і не стали акцентувати на цьому увагу, в той же час говорили про суїцид як про встановлений факт, підкреслюючи: Омелянович був "сильною і мужньою людиною - слабкою його зробила любов".

А далі перед глядачем намалювали сюжет, гідний "Санта-Барбари": полярник спокійно працював і жив, але раптом на станції з'явилася жінка, яка розбила йому серце. З сюжету неясно, чи було почуття Омеляновича взаємним і був він з жінкою в будь-яких стосунках, однак сказано, що вона "знову" завела роман з одним із працівників. Василь, як стверджують автори сюжету, "не міг жити без коханої" і повісився у столярці.

Можна тільки уявити, що відчуває жінка, у якої колишній хлопець загинув. Ще складніше уявити, що вона відчуває після того, як її звинуватили у його смерті на всю країну. Увесь сюжет просочений принизливими і зневажливими коментарями в її бік, і для повноти картини не вистачало хіба що імені, її паспортних даних та особистого номера телефону. Тут журналісти вирішили утриматися, хоча я б не здивувалася, якби персональні дані все ж потрапили в ефір.

Далі - більше. У сюжет вирішили включити коментар одного з учасників експедиції, який принципово відмовився від чергової поїздки на "Вернадський" "саме тому, що в складі експедиції були жінки". Мовляв, зимувати в Антарктиді важко, там холодно і самі мужики навколо, а жінкам чого там робити? Від них нібито одні конфлікти. Ну а якщо припустити, що жінка - теж людина і може бути вченим, то нехай спочатку проходить психологічну підготовку, і вже тільки тоді чоловіки подумають і вирішать - давати згоду чи ні.

Таку думку підтверджує і коментар психолога, яка раніше працювала на "Академіку Вернадському". Вона стверджує, що кохана Омеляновича не проходила "психологічного контролю". При цьому, чи проходив такий "контроль" сам загиблий і чи він є обов'язковим для всіх членів станції, незалежно від статі, не сказано ні слова.

У жінок з Антарктидою і так непрості відносини. Тривалий час дівчат-вчених не допускали на експедиції на Білий материк, а вперше жінка ступила на берег Антарктиди тільки в 1935 р. Каролін Міккельсен з Норвегії тоді супроводжувала свого чоловіка, який служив капітаном корабля-китобоя. Перша жінка-вчений в Антарктиді з'явилася на 20 років пізніше - в 1956 р. росіянка Марія Кленова, провідний геолог радянської експедиції, прибула на станцію проводити дослідження залишкових порід. З часом печерні уявлення про "місце жінки на кухні" почали потроху відходити в минуле, до складу Другої української антарктичної експедиції, яка працювала в 1997-1998 рр.., були включені чотири жінки і три з них були вченими.

Однак після цього практику включення жінок в українські експедиції в Антарктиду вирішили припинити. Ніяких офіційних документів, які забороняють жінкам працювати на зимівлі, не існує, однак жінок допускали виключно на сезонні роботи. Мабуть, керівництво Національного антарктичного наукового центру (НАНЦ) боялося, що чоловіки відразу ж поб'ються між собою, угледівши дівчину здалеку.

Ситуація почала змінюватися в 2018 р., коли в. о. директора НАНЦ став Євген Дикий. Він відразу ж заявив, що з сексизмом час зав'язувати. "На перших зимівлях жінки працювали і видавали чудові наукові результати. Але потім було прийнято рішення приблизно за такою ж логікою, за якою іслам зобов'язує жінку носити чадру: щоб не вводити в спокусу чоловіків. Замість того щоб виховувати чоловіків, було прийнято рішення не відправляти на станцію жінок", - розповів він в одному з інтерв'ю.

До речі, саме Євген Дикий став єдиним героєм сюжету, хто зайняв здорову позицію щодо загибелі Омеляновича. У коментарі журналістам "України" він заявив, що не хоче, щоб в ефірі обговорювалося особисте життя загиблого, а також виступив проти того, щоб журналісти розголошували місцерозташування його передбачуваної коханої. Проханням Дикого на каналі вирішили знехтувати і протягом усього сюжету обговорювали брудну білизну і жовтяничні подробиці трагедії. Ще й додали, що жінка зараз перебуває на кораблі в Чилі і через карантин поки не може повернутися в Україну.

До самої жінкиі, яку журналісти безпосередньо звинувачують у смерті Омеляновича, не зверталися за коментарем або вирішили в сюжет його не включати. Дійсно, навіщо? Вона ж жінка. Нехай мовчить і проходить "психологічний контроль". А краще - і зовсім в Антарктиду не їде.

Після бурхливої реакції громадськості і десятків ображених коментарів, сюжет вилучили з офіційного YouTube-каналу "України". Напевно, це максимум, на що здатні журналісти, - офіційної заяви з вибаченнями і визнанням помилки чекати не доводиться. Адже насправді сюжет, на жаль, це просто дзеркало нашого суспільства. У наших головах змішався міцний коктейль з "місця жінки на кухні", "жіночої логіки" і анекдотів про блондинок. Тому у нас всерйоз розмірковують про те, що жінкам-науковцям не місце в Антарктиді, Стамбульська конвенція й досі не підписана, а в школах пропонують вчити дітей життя за підручником "Основи сім'ї". І сюжети про "фатальну любов" і "підступну жінку, яка у всьому винна", будуть з'являтися на українських телеканалах і в майбутньому, поки ми не змінимо своє ставлення до проблеми і не приберемо розруху в своїх головах. Прогноз невтішний - наше суспільство прийде до цього ще не скоро.