Зеленський, насіння і яйця. Навіщо нам стереотипи
Якось на одній виставці досягнень народного господарства винахідники розхвалювали своє дітище - апарат для автоматичного гоління. Принцип простий: чоловік засовує в машину обличчя і вже через кілька миттєвостей від щетини не залишається і сліду. "Але ж особи-то у всіх різні?" - дивувалися відвідувачі. На що розробники відповідали: "Ну, на перший раз - так".
"Однаковість" сильно полегшує життя. Й управління масами. А де однаковість, там і незмінні кліше та стереотипи. "Загниваючий Захід", "найбільш читаюча країна світу" та інші осколки давно звалилася імперії досі міцно засіли в нашій мові. Здається, ніби нові часи приносять нові виклики і установки, але при ретельному препаруванні сучасних установок і кліше виявляється, що в основі їх лежать вже тисячу разів заяложені штампи. Ось, наприклад, днями "Укрпошта" запостила у своїй стрічці веселу картинку з супровідним текстом про те, що з початком весни поштового оператора завалили посилками з насінням. Користувачі над цим моментально почали жартувати. Мовляв, знайшли, про що в Facebook писати - кому тут ваші насіння потрібні. Але над розсадою чахнуть не тільки побілені сивинами пенсіонери - в тому ж Facebook безліч спільнот, де своїм садівничим досвідом діляться успішні люди у віці 35-50 років. І вирощують при цьому не тільки петрушку і кріп на салатик, але і всілякі екзоти начебто бананів, пасифлори, або всяких там кумкватов. Але надто вже вкоренилася в суспільній свідомості думку про те, що присадибна ділянка - доля пенсіонерів.
Втім, в цьому свідомості взагалі багато чого вкорінене. Нещодавно одна з моїх знайомих питала, чому в готелях на сніданок завжди пропонують яйця? Мовляв, хто придумав, що з ранку корисно їсти таку досить важку їжу. Тим більше, що думки дієтологів про користь або шкоду вживання яєць змінюються зі швидкістю вітру. Там шкідливий холестерин, то там холестерин корисний, то можна їсти не більше двох яєць на тиждень, то взагалі можна себе не обмежувати в споживанні яєць. Але навряд чи хтось з готельєрів старанно конспектує рекомендації дієтологів і щомісяця змінює меню. Покладені на сніданок яєчня або мюслі - отримайте і розпишіться. А чому належить - хто вже й згадаєш. Трапляються взагалі анекдотичні випадки: нещодавно мер Болоньї почав кампанію проти спагетті. Мовляв, ті самі спагетті "болоньєзе", які готують у всьому світі, ніякого відношення до Болоньї не мають. "Краще б люди знали, що в Болоньї придумали макарони, пельмені і лазанью", - журиться Вірджініо Мерола. Прикладів, коли міфи виявляються живуча правди, не злічити. У Відні, он, туристам продають футболки та чашки з написом: "В Австрії ніяких кенгуру немає" - невдалі мандрівники плутають Австрію з Австралією і дивуються, чому у Віденську оперу не стоять черги з сумчастих.
Але насправді міфи і стереотипи істотно спрощують життя обивателя. Особливо в тих моментах, коли на кухнях вершаться долі країни. В Україні кожен громадянин у віці 18+ вже в курсі, що державою керують не ті і не туди. Значить, потрібно щось змінювати. Щоб було не гірше, ніж в тому самому "загниваючий капіталізм". Сходіть на базар - вам будь-торговка скаже, що влада давно проворовалась, зарплати потрібно підвищувати тарифи - знижувати, медицина повинна бути безкоштовною. Ось тоді і заживемо! Спробуйте заїкнутися про те, що такі ініціативи при нинішньому стані економіки неможливі, як вас тут же заплюють - встигніть тільки ноги винести.
Найяскравіша демонстрація стереотипності нашого мислення - вибори. Всі ходять на вибори і обирають депутатів у парламент, а потім дивуються, звідки у Верховній Раді таке збіговисько нехороших людей. Так ви ж за них самі проголосували, люди добрі! Але обиватель впевнений, що він-то якраз ні при чому. Це там нагорі віють вихори ворожі і будь-який чиновник спить і бачить, як би обікрасти бідного нещасного українця. Частково, звичайно, частка правди в цьому є, - боротьба з корупцією в країні все ще нагадує героїчні сутички Дон Кіхота з вітряними млинами. Але поняття політичної відповідальності в більшості своїй нам ще чуже. Існує чіткий поділ: ми і вони. Ми - хороші, розумні, працьовиті, і вони нахабні, злодійкуваті, безпринципні. Причому перехід з однієї категорії в іншу може статися блискавично: у 2014-му в підтримку Віктора Ющенка вийшли мільйони людей, через кілька років ці ж мільйони нещадно критикували вчорашнього кумира.
Вибори, які пройдуть в березні цього року, теж побудовані на стереотипи і кліше. Головне гасло кандидатів - "За все хороше і проти всього поганого". Адже їх програми, крім купки журналістів, експертів та свідомих громадян, ніхто і не читає. Вибори робить телевізор. А там досить голосно викривати діючу владу, обіцяти золоті гори і старанно зображати єднання з народом - хот-доги на заправці надкусити, корову по боці погладити, засвітитися в магазині з батоном і пляшкою кефіру. Феномен Володимира Зеленського, який і кампанію-то не вів, але при цьому став лідером рейтингів, найяскравіше підтвердження впливу "зомбоящика". Люди, які збираються віддати свій голос за шоумена, мотивують свій вибір тим, що він - в політиці нове обличчя. А значить, ні з якими темними схемами не пов'язаний. Про те, що таких "нових" облич у нас вже було предостатньо, а на ділі вони виявлялися нітрохи не краще "старих", громадськість воліє не згадувати. Зеленський - він же молодець, сам свої гроші заробив і взагалі красень. Яку програму розвитку при цьому шоумен пропонує країні, взагалі неважливо. Он, пообіцяв вчителям зарплату в $4000 - молодець ж? А те, що насправді штаб Зеленського капітально схибив у розрахунках і до такого рівня підняти оклади педагогам фізично нереально, це вже інше питання. Кого цікавлять такі дрібниці? Головне, що він - за простий народ.
Боротьба зі стереотипами - справа невдячна. І справа не тільки в тому, що такі наміри наштовхуються на стіну суспільного несхвалення. Просто це такий собі Уроборос - як тільки руйнуються одні стереотипи, на зміну їм приходять інші. А єдино доступне ліки - критичне мислення - дуже багато брати відмовляються. Клопітно це все, знаєте. Адже як зручно, коли у всіх однаково поголені обличчя і яйця на сніданок.