Історія за три хвилини. Чи врятують українсько-польські відносини палаци і замки
Можливо, про це ще рано говорити, але білатеральні стосунки України і Польщі в контексті їх історичного сегмента мало-помалу починають оздоровлюватися.
Поточний діалог має кілька базисів. Один з них забезпечила Росія. Москва може і стиснута санкціями і ізоляцією, але не демонструє бажання піти на поступки, навпаки, - ще більше наставляє, нехай і анімаційним, але сучасним зброєю. Тому-то Варшава і Київ долають певні складнощі, оскільки на чолі кута при такому розкладі повинна стояти тісна кооперація. І міністр оборони Польщі Маріуш Блащак під час зустрічі з українським колегою Степан Полторак в штаб-квартирі НАТО 7 червня підкреслив, що "успішна і безпечна" Україна потрібна, у свою чергу, для безпеки Європи.
Однак долати труднощі на ґрунті історичної пам'яті потрібно Україні і Польщі вже зараз, бо це міна уповільненої дії. Причому багаторазового використання, адже діалог між Києвом і Варшавою вже не раз накалялся, перетворюючись у взаємний обмін докорами та образами. Зараз буря стихла і настав штиль, котрий сприяє вирішенню проблем за допомогою об'єднують історичних маркерів. Зразок спільної боротьби польської армії та вояків УНР з більшовиками в 1920-х роках - пам'ять героїв вшанували напередодні в польському місті Александрув-Куявський. А 9 червня віце-прем'єр Павло Розенко разом з польським колегою Петром Глинським відвідали меморіальний українсько-польське кладовище в харківському Лісопарку, щоб віддати шану розстріляним в 1940-му інтернованим польським офіцерам.
"Російська карта" - далеко не єдиний фактор, що сприяє тісній взаємодії двох країн. Адже історія українсько-польських відносин налічує сотні років. Сьогодні свідками тих часів виступають архітектурні об'єкти, збережені на території Польщі, так і на території України. І поки що високопоставлені чиновники розмірковують, як же вести діалог, до процесу історичного примирення підключаються громадські організації, експерти, представники медіа.
Один з таких проектів - "Польща і Україна. Слідами історичної спадщини", який стартував днями в Україні. Де-факто він народився в 2016-му з ініціативи екс-керівника Відділу сприяння торгівлі та інвестицій посольства Польщі в Україні Бартоша Мусяловича, який нині очолює Польський інститут у Києві. Суть проекту полягає у створенні сотні фільмів хронометражем в 2-3 хв. про об'єкти спільної історичної спадщини: замках, палацах, маєтках. Команда українсько-польських істориків відібрала для зйомок 100 об'єктів в Україні. Фільми знімають з використанням дронов, фахівці з Ukrainian Communication Group. Реалізує проект неправительственное товариство "Інтеграція Європа-Схід" на чолі з Кшиштофом Калитою - польське зовнішньополітичне відомство виділило суспільству грант в рамках конкурсу "Співробітництво у сфері публічної дипломатії 2018". За словами Калити, бюджет проекту становить 105 тис. злотих (понад 751 тис. грн), наданих польським МЗС, плюс власні кошти товариства, Польського інституту та інших партнерів. Завершити проект намір до 30 листопада - Калита впевнений, що часу і грошей вистачить. Тим більше що ініціативу приурочили до 100-річчя незалежності Польщі.
Проект стартував в одних з найвідоміших місцях України - Кам'янці-Подільському та Хотинському замках. Перший датується XI-XII ст., і там встигли "відзначитися" не тільки українці, поляки і литовці, але і турки з молдаванами. Замок в Хотині (XIII-XIV ст.) веде свою історію з форту X ст., закладеного князем Володимиром Святославовичем. Завдяки своєму стратегічному положенню Хотин був ласим шматком, який брали під контроль і Золота орда, і Королівство Польське і Угорське Королівство, і Молдавське князівство, і Османська імперія.
Сьогодні ж ці монументальні колоси можуть послужити зміцненню відносин між Україною і Польщею. Організатори проекту наголошують: фільми повинні зацікавити і українців, і поляків вивчати загальну історію. Бартош Мусялович і Кшиштоф Каліта відзначають, що в результаті виростуть туристичні потоки, а значить, і надходження засобів у скарбницю місцевих органів влади. Так, директор Кам'янець-Подільського історичного музею Олександр Заремба каже, що щорічно музей відвідують понад 200 тис. осіб. Але замок у Кам'янці-Подільському добре відомий і в Україні, і за кордоном. Між тим є безліч інших місць, мають величезну історичну цінність, проте не настільки розкручених інформаційно. Як зауважив один із авторів списку і текстів до фільмів, український історик Дмитро Антонюк, інтерес може викликати безліч архітектурних пам'яток. "Наприклад, ратуші. Ратуша в Бучачі - прекрасний пам'ятник XVII століття, в якій збереглися деякі скульптури Пінзеля (Йоганн Георг Пінзель)," - зазначив Антонюк. А історик, доктор Олександр Алфьоров зазначає, що поряд з Кам'янець-Подільським замком не слід забувати про фортецю в Жовкві, Підгорецькому та Клеванському замках і багатьох інших об'єктах.
Їх незворушні, спокійні стіни багато бачили за минулі століття. Бачать і зараз, як спільна українсько-польська історія, її позитивні досягнення перетворюються в порох під важкою ходою симбиота образи, агресії та ненависті. Із загальної історії виокремлюється, а після використовується суто насильство. Від цієї риторики разить смертю. Вона безперспективна.
Замки, палаци і маєтки так же підвладні часу і так само руйнуються, як і міждержавні відносини. Ініціатори проекту підкреслюють, що він - не політичний. Але все ж такі ініціативи мають безпосередній вплив на політику. І давайте зізнаємося собі, що без лютих історичних суперечок не сталося б сумірною реакції - актуалізації та активізації зусиль з боку тих, хто прагне зберегти і примножити - творити, а не руйнувати.
