Велика імперія в букварі. Навіщо заборонили книги Акуніна
Заборона на ввезення в Україну з Росії 13 книг з 4 тис. найменувань, заявлених у травні цього року, викликав справжню істерику в соціальних мережах і російських ЗМІ. Найголосніше обурюються через заборони двох книг Бориса Акуніна. "Історія Російської держави. Від витоків до монгольської навали. Частина Європи" та "Історія Російської держави. Ординський період. Частина Азії" не отримали добро на ввезення від експертної ради Держкомтелерадіо. Нагадаємо, за новими правилами відомство має право обмежувати ввезення друкованої продукції з країни-агресора, якщо та пропагує війну, прославляє саму державу-агресора, підриває державний устрій України, і так далі.
"Держоргани ведуть себе по-ідіотськи"
Борис Акунін, може, й не дізнався б про останньому рішенні українського відомства, однак його просвітили російські "доброзичливці". Останні особливо підкреслювали той факт, що письменник критикує РФ і підтримує Україну — в свій час Акуніна навіть внесли у список "ворогів Росії" від російських ЗМІ, крім того, він організовував у Facebook кампанію підтримки Андрія Макаревича.
Сам письменник відреагував на заборону куди спокійніше російських зірок, яким періодично забороняють в'їзд в Україну (епічний візит Лоліти Мілявської, наприклад, забути досить складно). "Якийсь український приправительственный рада заборонила кілька російських книг, в тому числі мою "Історію російської держави"...У зв'язку з цим різні люди шлють мені питання, в основному єхидні: що-де ви тепер скажете про вашу Україну? Або ви лаєте тільки власна держава?" — написав він на своїй сторінці.
Акунін називає заборону будь-яких книг мракобіссям, однак підкреслює, що Україна — не його країна, і, "коли тамтешні держоргани ведуть себе по-ідіотськи, це проблема українців".
У коментарях під цим постом очікувано розгорнулися баталії росіян і українців - в першу чергу, через історії. Так, українці аргументують заборону російських історичних книг не тільки прославленням країни-агресора, але і тим, що там Росія традиційно описується як правонаступниця Київської Русі. Побіжний огляд перших 30 сторінок першої книги Акуніна показує, що він заглибився у походження слов'ян і російської держави, вивчивши "Повість тимчасових років". Обожнювання Росії як країни в книзі не відчувається, але коментатори звинуватили його в приписуванні Росії права спадкування Київської Русі.
"Війни" коментаторів не відрізняються оригінальністю: українці розповідають росіянам, що у тих у предків були одні угро-фіни, росіяни призводять вже набив оскому аргумент про те, що назва "Україна" до XIX-XX ст. ніхто не вживав, не реагуючи на скріншоти історичних хронік.
Радять видати в Харкові
Щоб трохи охолодити войовничі пориви, слід розуміти, що сам заборона - не цензура в прямому сенсі слова, він обмежує лише масовий ввіз книжок з Росії. Українські видавці Віталій і Дмитро Капранови в коментарях до історії з забороною Акуніна підкреслюють: мова йде тільки про оформлення конкретної партії на кордоні. Між тим всі бажаючі можуть ввезти книги Акуніна в приватному порядку (до 10 примірників), замовити через російський інтернет-магазин, скачати або придбати в електронному вигляді і так далі.
Та й сам заборона, визнаються книжкові магазини, працює криво: при бажанні запас "заборонених книг" можна поповнити. Як мінімум один обхідний шлях є: домовитися з автором на передачу прав на видання в Україні та видати ту ж книгу, наприклад...в Харкові. Що також порадили Акуніну, якщо він так прагне донести продукт до читача.
Цікаво, що левова частка коментаторів з України запевнила письменника, що все одно буде купувати його книги, а от російські коментатори до письменника менш терпимі: "Визначтеся, де Ваша країна - і служіть їй...Укри про вас ноги витирають - а Ви і раді. Лише б москалю прикро було, їй богу".
У Держкомтелерадіо запевняють, що, приймаючи рішення, всього лише слідували критеріям відбору книг. В останній список потрапили через возвеличення держави-агресора також "Спогади Великої княгині Марії Павлівни", "Записки княгині Дашкової", "Щоденник. 1917-1919" Барона Будберга і "Щоденник. 1873-1882" Д. Мілютіна.
Сталін і російська держава в підручниках
Книга "Сталінград" Ентоні Бивор опинилася під заборону на ввезення явно через прославлення діянь Сталіна. За це в "бан-лист" від Держкомтелерадіо потрапив і підручник "700 нових усних тем з англійської мови". Як з'ясувалося, автори ідеалізують досягнення Йосипа Сталіна і вважають Київську Русь першою російською державою", яке "включало в себе Київ, Новгород, Володимир". Мабуть, "імперські" моменти затесалися в тексти і приклади завдань "Великої енциклопедії школяра" Шона Коннолі, книги "Я пишу правильно. Від "Букваря" до вміння красиво і грамотно писати" і підручника "Хімія" Костянтинівського.
"Ми - яскравий приклад того, як пропаганда імперських геополітичних доктрин держави-агресора проникає навіть у посібник з вивчення англійської мови", - коментує ситуацію член експертної ради Держкомтелерадіо Алла Ковтун. За її словами, умисне спотворення історії, коли слідом за Анною Ярославною "російським" стає вже і Київ, нав'язування імперських ідеологічних доктрин, виправдання диктатури Сталіна, а отже, відповідно, і злочинів Путіна, переслідує одну мету - зміцнити міф про наддержаву Росія. А це, в свою чергу, має на меті "створити ідейні основи повернення України та інших незалежних від імперії країн в сферу домінування держави-агресора".
Наш дірявий закон дозволяє як добути всі ці книги, так і продати їх у магазині. Інше питання, що викладати в школі за підручником про великого Сталіна в Україні навряд чи хтось наважиться. Так і в питанні дитячих книг батьки цілком можуть відгородити чадо від прочитання історії "великого російського держави". З іншого боку, зменшення кількості "імперського" контенту в книжкових магазинах, фільмів і серіалів в кіно і на ТБ дозволяє побачити й інші варіанти вибору. У тому числі - українські книги та фільми. А авторів і режисерів стимулює працювати на наш ринок.