Залежність, зниження лібідо і надмірні веселощі. Які міфи існують довкола антидепресантів

Часто у таких випадках призначають антидепресанти — психотропні речовини, що поліпшують настрій, знімають почуття пригніченості, нервову напругу і тривогу, а також підвищують психічну активність. Ці ліки продають за рецептом і виписати їх може лише лікар-психіатр. Тобто просити про таку послугу звичайного психолога чи психотерапевта без психіатричної освіти — марно, ці фахівці не мають таких повноважень.

"ДС" поговорила з психіатрами, аби розібратися, чому приймати антидепресанти за потреби — важливо, не соромно, а головне — безпечно під наглядом лікаря.

Коли призначають антидепресанти?

Психіатриня Світлана Нетрусова пояснює, що антидепресанти призначають при депресивних станах, які можуть виникати при рекурентному депресивному розладі, депресивній фазі БАР (біполярного афективного розладу), або, наприклад, реактивній депресивній реакції на зовнішні чи внутрішні чинники, не обов’язково на такі гострі, як війна, втрата дому чи смерть, а й на хронічні, довготривалі — насилля у родині, проблеми на роботі, жорсткі дедлайни, довготривала невизначеність тощо. 

Депресивний синдром, при якому призначають антидепресанти, також може існувати в межах різних психічних розладів, каже Світлана Нетрусова. До прикладу — шизофренії, невротичних розладів, органічних чи соматичних порушень. 

Антидепресанти — це препарати, які підвищують серотонін, норадреналін, частково дофамін у синапсах, які є утвореннями в нервовій системі, через які проходять нервові імпульси. Цих нейромедіаторів повинно бути достатньо, а під час депресії їхня кількість зменшується. 

Також антидепресантами можуть лікувати психічні розлади невротичного генезу, наприклад обсесивно-компульсивний розлад (ОКР), панічний, фобічний (зокрема соціофобію), тривожний розлади, посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), який може проявитися як у військових, так і у цивільних людей, які пережили важкий стрес — обстріли, окупацію, були свідками смерті тощо.

Лікарка-психіатриня, когнітивно-поведінкова психотерапевтка Софія Влох зазначає, що найпоширенішими розладами, при яких прописують антидепресанти, є депресивні та тривожні (панічні, генералізовані розлади, ОКР). Є й інші випадки, наприклад, больові синдроми та порушення сну, але ці — найпопулярніші у практиці психіатрині.

Чи всім потрібні антидепресанти?

Війна значно погіршила стан ментального здоров’я українців, але це не значить, що антидепресанти потрібно масово виписувати усім підряд. "Першими зламалися ті, хто вірив, що скоро все закінчиться. Потім ті, хто не вірив, що це колись закінчиться. Вижили ті, хто сфокусувався на своїх справах, без очікування того, що ще може статися", — казав австрійський психотерапевт та психіатр Віктор Франкл, який вижив у німецькому концтаборі. Українцям теж треба навчитися зараз жити в моменті і радіти цим життю: дощу, квітці, усмішці дитини. Бо це наше життя, не треба відкладати його на потім", — каже психіатриня Світлана Нетрусова.

Коли ж людина старається шукати радість, але в неї не виходить, починає погіршуватися настрій, зникає бажання робити навіть те, що раніше приносило задоволення, виникають порушення сну, з’являється постійна тривога, зневіра у тому, що все буде добре, усе життя затьмарює туга — це ясний "дзвіночок" про те, що треба звернутися до спеціаліста.

"Якщо стан у першій половині дня гірший, ніж під вечір, це свідчить про тяжкість депресії. Погіршується апетит, концентрація уваги, сприйняття інформації, сон. На такі симптоми може накладатися ще й самозвинувачення та самоприниження, а також суїцидальні думки. Це симптоми того, щоб йти не до психолога, не до психотерапевта, а до психіатра", — наголошує Світлана Нетрусова.

Спеціалістка нагадує, що це — єдиний лікар, який має право поставити діагноз та призначити антидепресанти. Зараз до психіатра можна звернутися приватно, зокрема онлайн. 

Світлана Влох також закликає на займатися самостигмазицією, коли люди кажуть, що не потрібно звертатися за допомогою, адже слід "самим давати собі раду" і "хтось подумає, що я ненормальний(а)". Також люди часто вважають, що їм все одно не зможуть допомогти, хоча для їхніх випадків вже прописані відповідні протоколи лікування і вони ефективні. Важливо самостійно звертатися до фахівця, якщо ви спостерігаєте за собою симптоми депресії або тривожних розладів.

Також лікарка звертає увагу, що якщо ви бачите зміни у поведінці вашої близької людини, її думки здебільшого — песимістичні, вона тривожна, неенергійна, погано спить і їсть, втрачає пам’ять — це підстави для консультації у сімейного лікаря або у психіатра. Але лише на консультації можна визначити, чи є підстави для прийому саме антидепресантів, адже не під усі розлади підпадає таке лікування. Дуже часто першою лінією лікування є не медикаменти, а когнітивно-поведінкова психотерапія, яка також може дуже вдало допомогти.

Вплив антидепресантів на людину

Чекати миттєвого ефекту від прийому антидепресантів не варто. Це не "чарівна пігулка", яка за один день вилікує будь-кого від депресії. Більше того, на першому етапі прийому антидепресанти можуть викликати нудоту, запамороку, головний біль, підвищення тривоги, або навіть діарею чи закреп, попереджає Світлана Влох. Але ці симптоми спостерігають не у всіх пацієнтів, а протягом двох тижнів вони зазвичай минають. Після цього самопочуття покращується.

​Психіатриня Світлана Нетрусова пояснює, що коли у людини є психічні розлади, вона загалом погано комунікує з людьми, бо має панічні атаки, депресію, тривожність і в силу цієї тривожності може сприймати кожну іншу людину з підозрою. Тож якщо ми покращуємо стан людин за допомогою антидепресантів, то згодом покращується і її комунікація з людьми. Але це відбувається не одразу, адже всі антидепресанти починають працювати лише через три тижні, наголошує психіатриня. Можливо, доведеться чекати ще довше, адже лікування починається з маленької дози, а при деяких станах треба поступово підіймати дозування. 

Як правило, при згаданих розладах є дуже вираженим симптом тривоги у різних проявах: підвищення серцебиття та тиску, надмірна пітливість, печія, пронос, метеоризм, нудота, почервоніння шкіри. 

"І от виходять такі "ножиці": у перші тижні прийому антидепресантів стан тривожності може погіршуватися, бо антидепресант ще не працює, а люди починають відчувати соматичні або інші прояви тривоги, яка супроводжує депресивний стан. І люди це пов’язують з прийомом антидепресанту, можуть вимагати у лікаря заміни препарату, бо "цей не підходить". І лікарю простіше замінити препарат, аніж щось пояснити. Буває, що так за місяць міняють чотири антидепресанти, хоча треба витримати хоча б місяць, щоб препарат почав допомагати", — пояснює Світлана Нетрусова.

Психіатриня зазначає, що якщо лікар призначає антидепресант, який не має седативної дії, то поряд з ним треба призначити заспокійливе, яка зніме тривогу. Так людині буде легше дочекатися, поки антидепресант запрацює. Водночас у жодному разі не можна займатися самолікуванням і "призначати" собі препарат самостійно.

"Адже, якщо взяти, наприклад, депресію при шизофренії — при ній не можна приймати антидепресанти, бо всі антидепресанти є пропсихотиками, вони частково підвищують дофамін (а дофаміну при шизофренії багато) і після цього психоз може виникнути повторно. На це потрібно зважати не лише хворим, а й їхнім родичам та лікарям", — підкреслює фахівчиня.

Також дуже обережно призначають антидепресанти в депресивних фазах БАР, адже антидепресанти можуть призвести до інверсії фази, тобто коли людина переходить в протилежну фазу депресії — маніакальну, пояснює Світлана Нетрусова. Тоді пацієнт стає неконтрольованим, переоцінює можливості: може, наприклад, набрати кредитів, які об’єктивно не зможе погасити.

Існують різні види антидепресантів, вони поділені на класи і кожен клас (категорія) має свої покази і протипокази, каже Софія Влох. Тож невідповідний стану препарат може не полегшити, а лише погіршити стан. "У антидепресантів є певні побічні дії, тому що це не свята вода. І лікар знає про це. Деякі антидепресанти не можна категорично комбінувати, треба знати потрібну дозу, темп збільшення та багато іншого. Інакше можна заподіяти собі шкоди", — попереджає Світлана Нетрусова.

Чотири міфи про антидепресанти

1. Антидепресанти викликають звикання

Світлана Нетрусова розповідає, що антидепресанти не викликають звикання, але їх призначають на довгі терміни — до року й навіть більше. У деяких випадках — це офіційні рекомендації, наприклад, при тривожному розладі. Зазвичай антидепресанти рекомендують приймати не менш як 3-4 місяці, а при ОКР — аж півтора року. Але якщо різко завершити прийом, стан людини може дещо погіршитись, тому скасовувати антидепресанти слід поступово й лікар повинен розписати, як це робити. Можливо, під прикриттям якогось іншого препарату, якщо прийом був дуже довгим. Звикання не відбувається. Хіба людина може стати вже не такою чутливою з часом, наприклад, якщо приймати 2-3 роки, на тих маленьких дозах, на яких на початку людина йшла добре, може знову початися депресія.

2. Прийом антидепресантів робить людину веселою

Коли ми призначаємо антидепресанти при біполярному афективному розладі, це дійсно може спричинити інверсію фази, коли людина різко переходить у напрочуд веселий настрій з надмірною активністю, зазначає Світлана Нетрусова. Але загалом, якщо у вас депресія і ви приймаєте антидепресанти за призначенням лікаря, ви просто повернетеся у свій звичайний стан. Якщо ж прийом антидепресантів робить пацієнта занадто веселим, це може свідчити про БАР і стати його діагностичним критерієм.

3. Якщо людина починає пити антидепресанти, то вже ніколи їх не позбудеться

Це неправда, каже Світлана Нетрусова. Насправді це залежить від того стану та психічної проблеми, через яку ви почали їх приймати. Якщо людина намагається самостійно привести себе до тями, наприклад, через втрату близької людини, тоді вона приймає антидепресанти недовго — і цього цілком достатньо, щоб прийти в норму. Але, безумовно, у таких станах потрібна паралельна робота з психотерапевтом чи психологом. Якщо у людини бувають напади біполярного чи депресивного розладу, депресії можуть повторюватися, але не через те, що людина колись приймала антидепресанти. Повернеться депресія чи ні залежить від налаштування, спадковості, обставин та інших чинників, але це не значить, що якщо ви приймете курс антидепресантів, то вже ніколи без них не зможете. "Це дурниці", — підкреслює психіатриня.

4. Антидепресанти зменшують лібідо

Лібідо зменшує депресія, а не антидепресанти. "При депресії не хочеться нічого, сексу зокрема. При ОКР, наприклад, людина думає лише про те, як десятки разів помити руки і перевзутися, яке у неї може бути лібідо? При тривожності людина кожну секунду може міряти тиск, наприклад, і там також не до сексу", — зазначає Світлана Нетрусова. Треба концептуально лікувати депресію, паралельно призначати протитривожні препарати, а потім і тривога пройде завдяки антидепресантам. Але якщо проблеми з лібідо стосуються невротичних розладів, то треба обов’язково паралельно проводити психотерапію.