Навіщо Міносвіти імітує реформи
Міністерство освіти і науки відзвітувало про першому етапі розвантаження програм для початкової школи, до якої приваблювало громадськість через платформу EdEra. На сайті тепер виставлені оновлені програми, в яких враховано — хоча б частково — зауваження і побажання учасників обговорення.
Спочатку про хороше. Оновлені програми дитячого читання рекомендації фахівців. З програми з фізкультури — принаймні, нам обіцяють — будуть вилучені нормативи, а сама програма профилирована не на "рекорди", а на фізичний розвиток. Обіцяють також переглянути програму з англійської мови, який тепер буде викладатися з першого класу. Акцент зроблять на корисних, "життєвих" розмовних конструкціях, а письмові форми роботи скоротять до мінімуму, так і будуть писати друкованими літерами. Сліди роботи — якщо не за "полегшення", то хоча б "протверезінню" програми — видно у всіх програмах.
Також до "хорошому" віднесемо запевнення щодо "полегшення" долі першокласників шляхом скасування домашніх завдань і мораторію на оцінки не тільки для першого, але і для другого класу.
Добре і те, що в обговоренні курсів початкової школи на EdEra взяли участь кілька тисяч коментаторів, які не пошкодували часу і сил — читали, вивчали, витрачали свій час, ділилися досвідом і знаннями.
Але на цьому список "хорошого", боюся, вичерпується. Вірніше, обертається несподіваною (або, навпаки, очікуваної) стороною. При найближчому розгляді "розвантаження" початкової школи виявляється чиновницьким лукавством. А громадська активність навколо програм — красивим орнаментом поверх цього чиновницького лукавства.
До МОН питань дуже багато. Можна, наприклад, почати з самого початку: чому пропозиції до програм дитячого читання, наприклад, або фізичної культури, інформатики повинні подавати волонтери? Ні, це навіть добре. Але тільки на тлі скасування та розпуску Академії педагогічних наук та частини інших структурних підрозділів МОН. Це заощадило б чималу частину "освітнього" бюджету. Але, боюся, відповідь на це питання досить простий і в своїй простоті цинічний: критиків школи так багато, і вони так безнадійно праві, що абсолютно необхідно дати їм якийсь свисток для спуску пари. Тому що при нинішній системі шкільної нічого, крім спуску пара, нам ніхто запропонувати не може. Тому обмежуємося навіть не напівзаходами, а їх імітацією. Досить трохи вміти читати і рахувати, щоб це зрозуміти. Ніякої "розвантаження" для дітей не передбачено. Навпаки, їх завантажать ще більше. Особливо дістанеться першокласникам, які отримають у цьому році поверх всіх принад ще й англійську мову. А у Львівській області — бонусом — християнську етику. Тобто кількість годин, які діти проведуть за партами, буде тільки зростати.
Це не дивує, хоча розчаровує. Після стількох надій, які були покладені на нового міністра, отримати цілком "старий" результат: влада в черговий раз розплачується з армією вчителів-бюджетників за лояльність. І розплачується не якимось новим, оригінальним способом, а старим і випробуваним — збільшує їм "навантаження". А щоб не виникали" батьки, ті, які розуміють, що "годинник" для вчителів — це навантаження для їх діточок, нам надали можливість самим взяти участь у цій "розвантаження".
Більш того, при найближчому розгляді "виправлених" програм виявляється, що і самі "виправлення" — косметичні. Інакше і бути не могло, тому що не змінилися ні мети, ні методи, ні терміни навчання. Так, місцями програми оптимізували, надали логіку і практичність там, де царювали абсурд і формалізм. Але це не називається "розвантажити" програму.
Розвантажити можна було б, змінивши методику або розсунувши тимчасові рамки — скажімо, сформувати базові навички читання й письма не за один рік, а за два. Але цього не сталося. Можна було поміняти методики та підходи до викладення матеріалу, але не сталося і цього. Наприклад, програма українського мова залишилася формальної, зубодробительно нудною і абсолютно непрактичною. Список творів на читання обіцяють поміняти, але техніка читання залишиться, і нормативи переглянуті не будуть. Просто кількість вивчених віршів для першого класу знизили з п'яти до трьох-чотирьох. Хоча вивчити віршик — не найскладніше для дитини. Це вам не звукова схема слова, яка з програми, зрозуміло, нікуди не поділася. Першачки будуть і далі нудьгувати над рядами цієї неудобоваримой "азбуки морзе".
І не могла нікуди подітися. По-перше, тому, що це не сподобалося б "цільової аудиторії" — вчителям. Яким довелося б щось міняти в своїй роботі. А по-друге, всі ці "звукові схеми слова", "техніка читання", якість закорючки в прописі і т. д. дозволяють перевірити учня на "засвоєння навичок". "Навички", з точки зору нашої педагогічної практики, — це не те, чим ви легко можете скористатися в житті. Це те, що можна проконтролювати.
Можна заборонити вчителям ставити оцінки в першому класі, другому і навіть третьому. Але це нічого не змінить у природі нашої (пост)радянської школи, яка звела контроль і його механізм —оцінки — в культ. І яка формує в дітей майже рефлекторну, іноді просто хворобливу залежність від оцінки. Неважливо, що ти вмієш, про що думаєш, як ти це робиш і думаєш взагалі. Головне — показати результат.
Так ось, досить побіжного погляду на "розвантажені" програми для початкової школи, щоб зрозуміти, що в цьому сенсі нічого не змінилося: видимі, вимірні результати залишилися колишніми і повинні бути досягнуті (продемонстровані) в ті ж терміни. Але якщо все це було покликане вкотре "підкупити" бюджетний електорат — вчителів, виникає пара тонких місць. Балансувати між батьківським невдоволенням школою і апетитами вчителів стає все важче. Звичайно, можна кинути одним з барського плеча ще по парі годин на тиждень при зниженні програмної навантаження, а іншим — скасування домашніх будівель. Але тут виникає колізія. Найбільш далекоглядні вчителі першокласників відразу попереджають батьків: ви, мовляв, будете читати в інтернеті і газетах, що домашні завдання не задаються, але краще відразу викиньте це з голови. Неможливо за один рік виконати нормативи з письма та читання в урочний час. Писати треба більше. Читати — частіше. І це чиста правда — оволодіння механічними навичками вимагає тренувань.
Значить, хтось бреше. Вірніше, ставить у положення перманентного брехні всіх учасників процесу. МОН звітує про "полегшення" за допомогою відмови від домашніх завдань, вчителі роздають домашні завдання на листочках "з-під поли", а батьки ці завдання старанно виконують з дітьми вдома.
Подвійна мораль — або просто брехня була і залишається трендом нашої раніше радянської школи. І зміна міністрів біля керма цього монструозного корабля призводить лише до зміни декорацій, але не суті школи. Лицемірна система, як і раніше, змушує всіх грати проти правил, тому що встановлені нею правила суперечать законам природи.
