Заборона без заборони. Як в Україні Telegram обмежували

Український інтернет простір 20 вересня вибухнув новиною про заборону Telegram певним категоріям користувачів. Проте якщо вчитатися у повний текст цієї заборони, оцінити автора цієї ініціативи та додати розуміння загальних принципів використання і гаджетів, і Telegram, стає очевидним, що ця ініціатива – ніщо інше, як PR-крок. Його ймовірна мета – почасти заспокоїти суспільство, яке все активніше обговорює ситуацію Telegram, особливо після арешту у Франції його засновника Павла Дурова.

Які саме обмеження використання Telegram запроваджують в Україні

Напередодні, 19 вересня, на засіданні Національного координаційного центру кібербезпеки (НКЦК) Ради національної безпеки та оборони було прийнято рішення обмежити використання Telegram.

Заборона була сформульована наступним чином:

"З метою мінімізації цих загроз було прийнято рішення щодо заборони встановлення та використання Telegram на службових пристроях працівників органів державної влади, військовослужбовців, працівників сектору безпеки і оборони, а також підприємств – операторів критичної інфраструктури. Виняток становитимуть лише ті особи, для яких використання цього месенджера є частиною службових обов'язків".  

Розпливчатість цих формулювань та уточнення щодо службових обов’язків помножені на суспільну реакцію та медіавибух, який спричинила ця заява, викликали необхідність роз’яснень – а що ж саме заборонив підрозділ РНБО.

Спочатку керівник Центру протидії дезінформації (ЦПД) Андрій Коваленко уточнив, що мова йде про заборону Telegram на робочих пристроях держслужбовців, військових, працівників підприємств критичної інфраструктури. Та підкреслив твердження про дозвіл на використання Telegram на персональних гаджетах.

Потім секретар РНБО Олександр Литвиненко додав, що ця заборона є "рекомендацією" й стосується обмежень службової переписки через Telegram на службових пристроях. Та додав, що це не стосується офіційних Telegram-каналів державної влади – їх існування та адміністрування.

Якщо до цих роз’яснень додати цитату із другого речення цієї дивної заборони – про "службову необхідність" у використанні Telegram, то стає зрозуміло, що насправді ця рекомендаційна псевдозаборона зроблена не для реальних кроків по обмеженню цифрового інструменту із російським слідом, а для того, аби викликати суспільний та медійний резонанс, нічого особливо не змінюючи у використанні цього продукту.

Персональне VS робоче – як РНБО намагалося розділити цифрове оточення

Заборона контроверсійного продукту на робочих пристроях – це насправді приклад кращих практик обмеження цифрових інструментів. До прикладу, війна проти TikTok, яку уже понад два роки веде американська влада, намагаючись обмежити цей китайський додаток, на перших етапах передбачала обмеження на використання цього додатку виключно на робочих пристроях. Такі заборони запроваджували окремі штати та органи влади і лише після прийнятого закону про цифрові продукти недружніх країн та підписання цього закону президентом Байденом у США заговорили про ймовірне тотальне обмеження TikTok. Попередньо запропонувавши TikTok знайти американського власника та продати йому американські операції цієї соцмережі.

Такі заборони мають зміст в країнах та суспільствах, де можливе чітке розділення комунікації, цифрового простору та взаємодій на робочу та персональну. Складно уявити таке розділення у воюючій країні. Навіть за умови, якщо усі категорії фахівців, згадані в постанові підрозділу РНБО, забезпечені робочими пристроями, вміст яких контролюється та захищається у посиленому режимі. Проте реальність, швидше, така, що частині (якщо не переважній більшості) людей, яких стосується ця постанова, доводиться використовувати персональні гаджети для робочої комунікації чи задач. В цьому контексті така заборона не має сенсу.

Окрім того, ця заборона встановлює обмеження лише на службові пристрої, залишаючи поза увагою особисті телефони та комп'ютери працівників. Це створює ризик того, що співробітники продовжуватимуть користуватися месенджером для обміну інформацією, принаймні з приватною метою. Не варто забувати, що для багатьох державних службовців, особливо тих, які працюють у високоризикових умовах, особисті пристрої можуть бути єдиним доступним засобом комунікації.

Навіть якщо доступ до Telegram на службових пристроях буде обмежено, це не гарантує, що працівники не використовуватимуть цей месенджер у приватному житті для обговорення робочих питань. А не менш важливим фактом в усвідомленні примарності цієї дивної заборони є розуміння того, що навряд чи на персональних пристроях людей, в тому числі, згаданих у заяві центру кібербезпеки, повністю відсутня робоча інформація. То ж можна вважати, що перша умова, з якої виходили ініціатори заборони, яка передбачає, що у працівників повністю розділені персональний та робочий цифровий світ, не виконується. Саме тому й сама вимога, швидше за все, буде нездійсненною на 100%.

По великому рахунку, заборона Telegram лише для робочої комунікації може зчитуватись десь так: "не розсилайте секретні документи через Telegram". Дуже дивно, що для такого очевидного кроку на третьому році війни, після купи публікацій, розслідувань та діяльності активістів знадобилась аж заява підрозділу РНБО.

Telegram-всесвіт пересічного українця

Обмеження Telegram-комунікації для державних службовців – це позитивний і лише перший крок в тих, які ще варто здійснити Україні стосовно цього контроверсійного інструменту.

Адже використання Telegram як месенджера для обміну повідомленнями – це важлива, проте далеко не основна функція цього додатку. Більше того, це саме та функція, яку найпростіше замінити й для якої існує море альтернатив, випробуваних часом й експертами з кібербезпеки.

Насправді Telegram-всесвіт пересічного українця побудований навколо Telegram-каналів та Telegram-ботів. Telegram став для українців основним джерелом отримання новин – ситуація, яка спостерігалась на початку війни, триває та посилюється у цьому році. Дослідження Internews Network та USAID містить ще один вражаючий показник: ця платформа стала основним інструментом персональної комунікації для українців – про це заявили 81% опитаних в рамках дослідження. При цьому половина опитаних проти втручання держави у роботу Telegram.

Універсальність цієї платформи, її мультифункціональність разом зі зручністю призвели до того, що Telegram для українців став таким собі центром багатьох онлайн-активностей. Серед яких обмін повідомленнями – це лише одна з них.

В цьому контексті варто пригадати не особливо успішні спроби українських спецслужб обмежити канали, модеровані з Росії, про які йшла мова ще до початку великої війни. Ці канали працюють й до цього часу. Та й загалом Telegram активно використовується російськими пропагандистами й нічого не заважає українцям підписуватися на них та ставати жертвами інформаційних впливів.

Іншим елементом Telegram-всесвіту українця є Telegram-боти – спеціальні автоматизовані акаунти, створені для передачі та обміну інформацією. Telegram-боти банків, постачальників комунальних послуг чи боти, які використовували українські спецслужби – все це є елементом повсякденного використання Telegram. Проте історія з блокуванням Telegram-ботів українських спецслужб, які декілька годин не працювали по невідомій причині та були розблоковані із невиразним поясненням про помилку є іще одним доказом ненадійності цього інструменту та бути приводом для відмови від нього.

Доповненням до цієї історії є дуже свіжа заява українського ГУР про те, що в Telegram існує щонайменше 8 фейкових ботів, які імітують головний Telegram-бот українського розвідувального відомства. Платформа, яка модерує контент та турбується про свою репутацію, такі фейкові акаунти дуже швидко видалила б, за першим же запитом. Наразі невідомо, чи зверталися представники ГУР до адміністрації Telegram. Проте інша історія з іншим Telegram-каналом, який поширював інформацію про теракти у Львові, та його доволі оперативним блокуванням може свідчити про те, що принаймні щодо реакції на акаунти, дотичні до терористичної діяльності, практика взаємодії з Telegram змінилась.

Що насправді варто Україні зробити з Telegram

Обговорення залежності українського суспільства та медіапростору від Telegram настільки тривале й одноманітне, що воно подекуди втомлює навіть його учасників. Написаний ще у березні законопроект про регулювання Telegram (який насправді стосується діяльності не лише Telegram, але й інших "платформ спільного доступу до інформації, через які поширюється масова інформація") містить доволі аргументовані вимоги та обмеження щодо Telegram.

Якщо платформа виконує вимоги цього законопроекту, серед яких – показує свою структуру власності, доводить відсутність зв’язків з Росією та призначає офіційного представника в Україні, вона може працювати без проблем. В іншому випадку її забороняється використовувати на державних пристроях та державними структурами як каналу комунікації. Це означає, що в такому випадку Telegram-бот ГУР чи канал Єрмака просто не матимуть право на існування.

Що стосується Telegram-каналів, то для них експертна спільнота давно запропонувала реєстрацію у відповідності до "Закону по медіа" та роботу в правовому полі.

Проте майже очевидно, що всі ці продумані рішення, ймовірно, залишаться проектами, а боротьба з Telegram продовжуватиметься у вигляді рішень, які створені під девізом "як заборонити так, аби не заборонити".