За ВДВ. Ветерани АТО вирішили пустити кров держмашині
Довірити управління державою тим, хто вчора стояв на його захист - таку мету поставили ініціатори проекту "За ветеранів до влади", або коротко - "За ВДВ". Проект, спрямований на підготовку ветеранів до роботи на держслужбі, стартував у жовтні. Слухачами курсів стали 60 осіб - на сьогодні вони прослухали більше трьох десятків лекцій.
Заступник директора громадської організації STUDENA, координатор проекту, юрист Оксана Іванців відзначає, що в рамках проекту ветеранів не тільки присвятять в тонкощі державної служби, але і відправлять на стажування в органи держвлади, а після допоможуть із працевлаштуванням.
Соціальна адаптація військовослужбовців, інтеграція бійців в мирне життя, проекти протидії пияцтву на фронті, а також організації дозвілля військових - один з основних напрямків діяльності STUDENA. Проект "За ВДВ" дозволить вбити декількох зайців одним пострілом: стимулювати до активного громадського життя тих, хто повернувся з окопів у тил, і влити "нову кров" у державну машину.
Керівник апарату Київської міськадміністрації Володимир Бондаренко зазначає, що тільки в КМДА є 157 різних вакансій навіть на рівні заступника директора департаменту. Поки що в рамках проекту йдеться про співпрацю з місцевою владою Києва та Краматорська. Проте надалі географію проекту збираються розширювати.
Серед напрямків, які освоюють потенційні держслужбовці, - робота в команді, переговори, медіація, лобіювання, адміністративне та конституційне право, державна служба, антикорупційне законодавство тощо. "У нас буде ще один курс, розроблений спеціально для нашої школи, що стосується лідерства, - говорить Оксана Іванців. - Це курс від бізнес-школи Києво-Могилянської Академії, який буде будуватися саме на прикладах успішних ветеранів на держслужбі". Завершити навчання слухачів проекту мають намір до березня.
Ідея проекту народилася після низки проблем з виконанням бюджетних програм. Заступник голови Спілки ветеранів АТО і один з ініціаторів проекту Антон Колумбет зазначає: "Ти приходиш до міністра і кажеш: у нас ось така проблема. Той дістає з папки документ, в якому написано: "Виділено 50 млн. грн., витрачено - 0". Мовляв, моє діло зроблено - гроші виділив. Береш цю папку, йдеш до директора департаменту і питаєш: 50 млн. грн виділили, а де ж, власне, робота? Директор департаменту дає ще одну папку, де розписані посадові обов'язки. І каже, що все зроблено, порядок використання коштів прописаний, справа в районному управлінні. Береш всі ці документи, йдеш в районне управління і в кінці ланцюга з'ясовується, що виконавець, який повинен був прийняти документи на певну пільгу, просто не захотів працювати. Він зрозумів, що зараз до нього прийде кілька сотень людей і доведеться обробляти документи, підшивати, оформляти і оцифровувати. В результаті робота величезного державного апарату виливається в "ніщо", бюджетні кошти, які могли бути спрямовані на інші програми, зависають, а в наступному році їх просто не виділять".
Колумбет розповідає, що для виконання однієї з бюджетних програм, що стосуються ветеранів АТО, в держустанову довелося влаштувати "своєї людини". В результаті вдалося домогтися серйозних зрушень, хоча посада була зовсім не високою. "Виникла ідея: а якщо таких активних чиновників буде 20, 40 , 100? Якщо за їх плечима буде стояти підтримка суспільства і ветеранів: Ми зможемо гори звернути і бюджетні програми нарешті запрацюють! Адже Проблема не в президенті, або мера, а звичайному клерка".
Є в країні і позитивний досвід роботи ветеранів АТО на досить високих посадах. Наприклад, старший сержант ВСУ 79-ї окремої повітряно-десантної бригади став головою райадміністрації в Миколаївській області Березанського району.
"Є успішні ветерани в Міністерстві економіки і в Департаменті соціальної політики міськадміністрації Києва, - розповідає Антон Колумбет. - Заступник голови Національної поліції України, начальник головного управління Національної поліції у місті Києві Андрій Крищенко теж учасник АТО. У свій час він, будучи начальником горлівської міліції, захищав від сепаратистів українських прапор на будівлі райвідділу, за що був жорстоко побитий".
Організатори проекту прогнозують, що до кінця навчання дійде близько 35 слухачів. І середовище, в якій вони мають намір працювати, навряд чи буде прихильною до вчорашнім військовим. "Ми розуміємо, що наш "десант змін" інтегруємо в систему, яка буде їх заперечувати. Але сподіваємося, що вони завдяки нашим курсам вони зможуть протистояти чиновникам старої закалки", - зазначає Оксана Іванців.
Що стосується "морального вигляду" претендентів на місця у владі, то організатори проекту обіцяють підійти до відбору майбутніх чиновників з усією строгістю. Адже перебування в "гарячій точці" зовсім не гарантує кришталевої чесності людини. Відомі випадки, коли ветерани не гребували займатися контрабандою або мародерством, при цьому люто борючись за свою країну.
Головною ж перевагою випускників курсів перед іншими бажаючими зайняти місце в держструктурах організатори проекту називають мотивацію. Люди, які неодноразово стикалися з бюрократичними перепонами та затримками, напевно основну енергію направлять на зміну існуючого порядку речей, а не його підтримку. Так що поодинокі випадки успішних перетворень на місцях в результаті роботи вчорашніх воїнів АТО цілком можуть стати загальнонаціональним трендом. Тим більше, що учасники проекту ламають стереотипи про те, що у ветеранів недостатньо досвіду і освіти для роботи держслужбовцями. "Серед наших слухачів є люди з науковим ступенем, успішним досвідом держслужби або менеджменту", - зазначає Іванців.
Після завершення спільного блоку програми з кожним слухачем будуть індивідуально вибирати спеціалізацію. Приміром, колишній боєць 81-ї бригади, до цього - студент КНУ ім. Тараса Шевченка Микола Кравчук з позивним "Філософ" говорить, що бачить себе в галузі освіти або туризму. "Руїни, які сьогодні зустрічаються в центрі столиці, можна перетворити в комерційно успішні проекти, наприклад, хостели. Адже одна з проблем, яка відштовхує туристів не тільки Києва, але і від багатьох інших українських міст, - дорожнеча проживання", - зазначає Кравчук. Він зазначає, що в тилу теж доводиться воювати, і ця війна нітрохи не менш важлива, ніж дії на фронті.
Фото Олександри Злуніциной
