Всіх звільнити. Чи Правда, що в країні занадто багато вчителів
Міністр освіти Ганна Новосад заявила, що в Україні занадто багато вчителів. Громадськість тут же закидала голову МОН звинуваченнями в некомпетентності і висловила обурення з приводу того, що в міністерстві придумали відмінний спосіб підвищити зарплату педагогам - просто їх скоротити. Хто правий в цій історії?
Про зайвому кількості вчителів Ганна Новосад заговорила зовсім не в контексті намірів підняти зарплати шляхом скорочення кількості самих вчителів. Справа в створенні опорних шкіл. Розпочаті ще кілька років тому зміни передбачають, що в невеликих сільських школах залишаться лише молодші класи, а ось учнів старших будуть возити в опорну школу - її і обладнати можна буде краще, і вчителів набрати з хорошою кваліфікацією. Саме для цього, до речі, запускали програму "Шкільний автобус". Оптимізація сільських шкіл - одна з найбільш резонансних освітянських реформ. В Україні 65% шкіл знаходяться саме в сільській місцевості, але й про якість освіти в них говорити не доводиться: результати ЗНО випускників сільських шкіл стабільно нижчі, ніж їх міських однолітків.
Прихильники реформи відзначають, що коштів утримувати малокомплектні школи (менше 25 учнів) у держави немає - середня вартість підготовки одного учня в такій школі досягає 100 тис. грн, а це в п'ять разів більше середньої цифри по країні. Адже скільки б учнів не було, за комуналку платити треба, та й штат утримувати. При цьому оснащення таких навчальних закладів часто куди гірше, ніж в міських школах. Звідси і історії про шкільних туалетах на вулицях і вчителів, які викладають українську мову разом з математикою і співом.
Зазвичай в якості позитивного прикладу створення опорних шкіл призводять Фінляндії: там в результаті реформи кількість сільських шкіл скоротилася майже в три рази, а рівень освіти при цьому значно зріс. Противники реформи говорять про те, що до опорної школи спробуй спершу доберися - за нашим сільським дорогам, та і взагалі: не влада зацікавлена в тому, щоб у країні росли розумні і освічені громадяни, особливо - у селі.
Але розірвати це замкнене коло рано чи пізно все одно доведеться: альтернативи створенню опорних шкіл поки немає, як і грошей на існуючу мережу сільських шкіл. Ганна Новосад зазначає, що оптимізація сільських навчальних закладів покращить якість освіти дітей, але неминуче залишить без роботи багатьох учителів. Так що останнім доведеться або підвищувати кваліфікацію і шукати роботу в опорних школах, або зовсім змінювати профіль роботи.
Але логіка цих заяв розбивається об традиційно ворожий настрій громадськості. Фраза про те, що вчителів у країні занадто багато, відразу була витлумачена як намір Міносвіти звільнити всіх педагогів і хай діти ростуть невігласами і тупицями. Схожа історія була з реформами системи охорони здоров'я, коли колишній в. о. міністра звинувачували в намірі влаштувати геноцид на українських землях, щоб тут все повымерли, а потім наші чорноземи китайцям дісталися. Втім, МОН регулярно звинувачують в тому, що воно не розвиває, а гробить освіту, причому на всіх рівнях - від школи до вузу.
Вся ця купа мала як не можна краще ілюструє відсутність виразної комунікації міністерства з суспільством: люди не розуміють реформ, які проводить міністерство. Самі вчителі обурюються низькими зарплатами (репліка про $4 тис. вже стала сумним мемом), великим навантаженням і наміром МОН зобов'язати їх проходити сертифікацію - мовляв, наявність диплома вже свідчить про те, що кваліфікації педагога вистачає. Хоча з дипломами теж не все просто - педвузы щорічно випускають стільки вчителів, що, здається, кожен третій в країні може йти працювати в школу. А з вчителями чомусь все одно біда. Кількість далеко не завжди означає якість.
Тепер же у противників шкільних реформ з'явився новий аргумент: міністр Новосад педагогічного досвіду не має, а тому безмірно далека від турбот вчителів і її стараннями в школах скоро взагалі вчителів не залишиться. Хоча і самі наші люди теж молодці: вони одночасно можуть дорікати МОН у тому, що відомство вчителя ні в що не ставить, і обурюватися з приводу того, що вчителі нині працюють з рук геть погано і добре б їх всіх розігнати до чортової матері. Мовляв, залишилися в школах одні пенсіонери, а молодь йде працювати в більш перспективні галузі. Насправді педагогів пенсійного віку в країні близько 17% - за даними Інституту освітньої аналітики, на початок навчального 2018/2019 р. в країні працювало 371 тис. учителів, з них 62 тис. пенсіонерів. Учнів у цьому році в країні 4 млн, так що в середньому на кожного вчителя припадає 10 учнів. Це в півтора рази менше, ніж в інших країнах Організації економічного співробітництва. У Нідерландах, наприклад, рік тому цей показник становив 17 учнів на одного викладача. Так що за світовими мірками вчителів в Україні дійсно забагато.
Але найцікавіше - зовсім не кількість вчителів і шкіл. Кілька років тому аналітичний центр CEDOS провів дослідження, в ході якого порівняв умови, в яких навчаються діти в селі і місті. Результати в черговий раз довели, що різниця між освітою в місті і селі вельми відчутна. Однак ключовим у якості шкільної освіти є не розмір класу і наявність у школі комп'ютера, а соціально-економічні характеристики сімей учнів. У селах менше доходи, більше безробіття та високий рівень алкоголізації, невисокий рівень освіти самих батьків. Простіше кажучи, скільки б вчителів не сіяло в головах підростаючого покоління розумне, добре і вічне, без створення сприятливого середовища дому ніякого толку не буде.
