Вперед у минуле. Коли День знань перестане бути Днем показухи
Вранці першого вересня я зазвичай прокидаюся під звуки старої радянської пісеньки "Вчать у школі, вчать у школі, вчать у школі", що лунала зі школи у дворі. В цьому році пісень не було. Не тому, що в сценарій першого дзвоника, написаний напевно ще при Тутанхамоне, внесли корективи - просто школу знесли. Одна з найстаріших київських шкіл перетворилася на будмайданчик - замість старого будинку тут побудують нову сучасну школу.
Іноді здається, що тільки ось так - знести до підстави і отсроіть заново - і можна нарешті вивести "совок" з наших голів. Той самий, коли День знань - це неодмінно першокласник з ошалевшими очима і букетом у власний зріст, урочиста лінійка з клерками з райвно, і пихаті порожні промови про те, що життя вже не буде колишньою.
День знань, як гордо іменується перше вересня в Україні, радянський атавізм. У багатьох країнах світу заняття в школах починаються зовсім не з приходом осені - там навіть різні класи починають займатися в різні дні. В Україні ж урочиста лінійка кшталт священної корови: з року в рік ті ж слова, пісні, усмішки. Як знущаються в соцмережах, ці пісні спершу були на платівках, потім їх переписали на касети, потім на компакт-диски, а зараз включають прямо з YouTube. Але репертуар при цьому незмінний. Є, звичайно, відщепенці, - у деяких школах замість урочистого шикування дітей взяли і повели на екскурсію. Але в загальній своїй масі Перше вересня залишається глибоким привітом з махрового совка. Обов'язкова лінійка, обов'язковий урок про те бундючно-патріотичному. "Уявляєш, у дворі школи асфальт кладуть, стіни фарбують - фарбою несе нещадно, а посеред цього на сонці діти репетирують виступ на лінійці", - журився напередодні свята колега. Навіть блага, здавалося б, починання - надягти до школи вишиванку - перетворюється в зобов'язалівку. Як раніше "білий верх, чорний низ". Зате соцмережі аж розпирає від фотографій щасливих батьків поруч зі своїми святковими чадами.
По суті, вся ця урочиста частина тільки для показухи і робиться. Надто вже сильна традиція святкувати свята, прив'язані до дат. Ніби як почни вчитися першого жовтня - і все, знання не відкладуться, хоч ти трісни. Недарма початок навчального року так люблять усілякі нардепи і чиновники - покрасуватися на камери серед чистеньких і гарненьких діточок, поміркувати про майбутнє. Дійшло до того, що мер Дніпра Борис Філатов прямо заборонив міським чиновникам з'являтися на лінійках. "Працювати треба", - заявив градоначальник. Цей заклик є особливо актуальним у світлі того, що українські депутати ніяк не можуть прийняти базовий закон про освіту, без якого неможлива радикальна реформа шкіл. Ну не доходять вони до нього руки - є справи важливіші маленьких першокласників.
У привітанні до Дня знань міністр освіти Лілія Гриневич закликала: "Давайте поставимо в центр навчальних закладів тих, заради кого вони створені, - наших дошкільнят, школярів, наших учнів у професійно-технічній освіті, наших студентів у вищих навчальних закладах. Для нас дуже важливий спільний творчий пошук". Судячи по лінійкам на перше вересня, з творчим пошуком у багатьох школах поки що туго. Не вважати ж таким, наприклад, молебень з нагоди нового навчального року, на який школярів зганяють в деяких регіонах країни. І можна сто разів говорити, що Україна - світська країна, але навіть президент приїжджає на Львівщину і замість привітання каже "Слава Ісусу Христу!" Хоча в деяких школах пішли ще далі. У соцмережах, наприклад, розповідають, як в одному з ліцеїв з ранку гриміла пісня з кінофільму "Гардемарини, вперед!". Слова, правда, переписали - замість "гардемарини" в приспіві гордо звучало "ми ліцеїсти".
Між тим саме школяр давно повинен був стати центром освітньої всесвіту. Не вчитель, скаржиться на маленьку зарплату, і не батьки, які мріють про сина-юриста, хоча ринок цими самими перенасичений юристами вже довгі роки. Школа повинна крутитися навколо дітей. Тих самих, які через десяток років будуть будувати космічні кораблі, створювати роботів, конкурувати з китайцями, літати на Марс. Тих самих дітей, для яких сьогодні шкільні лінійки - породження чужої далекої епохи, де у людей не було мобільних телефонів, а по вулицях ходили динозаври.
