Слон в конфедератці. Чи пересварить поляків фільм про "звірства УПА"
Польський інститут в Києві скасував запланований на вівторок, 17 жовтня, показ скандального фільму "Волинь". Сталось це за рекомендацією Міністерства закордонних справ України. У МЗС відзначили, що зараз "несприятливий час" для показу "Волині", тому демонстрацію картини перенесуть на більш пізній період. Однак у Польщі впевнені: українці мають побачити цю стрічку.
Фільм "Волинь", знятий режисером Войцехом Смажовським, вийшов на польські екрани 7 жовтня. Це перша кінострічка, присвячена Волинський трагедії - етнічним чисткам 1943-го року. Поляки стверджують, що від рук вояків УПА загинуло 40-60 тисяч поляків. Українські історики відзначають, що від рук Армії Крайової загинуло 10-20 тисяч українців. Тема Волинської різанини тривалий час була фактично табуйована - згадки про трагедію загрожували серйозно розсварити обидві країни. Гроші на стрічку дали прості поляки, бо потенційні спонсори відмовлялись фінансувати проект, щойно заходила мова про його тему.
"Що значить - картина не на часі? - обурювався Смажовський. - Цю тему замовчували і за комуністів, і після 1989-го. Вона завжди буде не на часі". Знімати картину розпочали ще 2014-го року. Кілька українських акторів після прочитання сценарію відмовилась від зйомок, мотивуючи це антиукраїнським характером стрічки. Український письменник Андрій Любка, коментуючи початок зйомок "Волині", заявив: після прем'єри фільму українсько-польські відносини відкотяться щонайменше на 10 років назад.
Слоган картини - "про кохання у нелюдські часи". Однак основна дискусія розгорілась довколо того, як зобразили у картині українських націоналістів і чи загрожує таке трактування історії стосункам обох країн. "Польські приятелі України бояться, рівно як і українці, які критикують "Волинь", що освячення сокир у греко-католицькій церкві, потужне і вражаюче, западе до пам'яті і залишиться у ній назавжди як символ української дикості і злого умислу", - пише у статті для Gazeta Wyborcza Дмитро Куц, публіцист родом зі Львова, що давно мешкає у Польщі. Питання, що греко-католиків ще треба було пошукати на православній Волині, судячи з усього, мало кого обходить, але дещо ставить під сумнів історизм фільму.
"Фестиваль брутальності, якого ще не бачило наше кіно", - так охрестили картину польські кінокритики. З екрану потоками ллється кров, випорскується біль і страждання - натуралістичність сцен катувань і вбивств змушує глядачів виходити з залу. "На тлі українських націоналістів навіть німецькі вояки СС виглядають янголами", - пишуть поляки після перегляду фільму.
Обговорення політичного підтексту - стосунків українців та поляків - у підсумку затьмарило дискусію навколо картини як художнього твору. Адже попри те, що стрічку вже називають однією з найкращих серед польських історичних фільмів, це все ж не документальне кіно. "Можливо, у фільмі могло з'явитись більше ширшого контексту, згадок феодальних утисків перед розподілом України і гріхів польської адміністрації у міжвоєнне двадцятиліття. Але як на кінофільм, обмежений часом показу і витривалістю глядача, контексту вдосталь. Як і спроб зрозуміти правдиву історію того, що сталось", - пише Gazeta Wyborcza.
У цьому головна цінність фільму: спроба осмислити, що ж насправді відбувалось у часи, які українські історики називають Волинською трагедією, а польські - різаниною. Картина мала б стати поштовхом до всебічного обговорення історії, про яку обидві країни довгий час воліли не говорити. Сам режисер, починаючи працювати над картиною заявляв: вона має стати містком для польсько-української дружби. Однак в реальності стала предметом жорстоких дискусій і взаємних звинувачень.
"Україна обороняється від Росії. Показувати фільм Смажовського сьогодні, це як просувати фільм про ярмарок під час Варшавського повстання. Тільки Москва тішиться: ах, якби вони знову посварились!", - вважає голова фундації міжнародної солідарності Кшиштоф Становський, колишній заступник міністра з освіти та закордонних справ. Власне, звинувачення українських медіа у тому, що фільм знято ледь не за домовленістю із Кремлем, викликало величезне обурення поляків. "Поляки у "Волині" бувають добрі, ніякі і злі. А от українці тільки злі, а найстрашніші оті, що кричать "Слава Україні! Героям слава!". Такий же образ українців вибудовує сьогодні російська пропаганда", - пише Становський.
В Україні одразу ж заговорили про те, що тепер поляки почнуть на кожному кроці демонструвати негативне ставлення до українців. Мовляв, "ви нам відповісте за смерть невинно убієнних". До того ж, вихід фільму припав якраз на активну кампанію правлячої партії "Право і справедливість" щодо трактування польської історії виключно у героїчному ключі. Перефразовуючи відомий радянський анекдот, "Польща - батьківщина слонів".
Чого варта нещодавня заява заступника міністра оборони Польщі Бартоша Ковнацького про те, що саме поляки навчили французів користуватися виделками. "ПіС" привчає поляків до сумнозвісних скреп на польський лад: показова релігійність, насаджування родинних цінностей, спроба повністю заборонити аборти. І вивищення власної історичної значущості. У липні цього року Сейм ухвалив рішення про визнання Волинської трагедії геноцидом. І тут виходить "Волинь", в якій українці - нелюди, які гигочи вбивають дітей і жінок. У підсумку маємо ледь не колотнечу між консерваторами та лібералами.
Між тим показово те, що пересічні поляки, говорячи про враження від фільму, негативно відгукуються лише про окремих учасників тих подій, не екстраполюючи ненависть чи злість на сучасних українців. Так, за даними опитування, проведеного для польського Newsweek, менше третини опитаних очікують погіршення відносин Києва та Варшави. Бо фільм польського режисера - це спроба поляків осмислити свою, польську трагедію. Історію, яку впродовж 70 років воліли не згадувати по обидва боки кордону.
Останніми роками у Польщі почали говорити не лише про націоналістів, які вирізали цілі села, а й про українців, які ховали під час етнічних чисток поляків, ризикуючи при цьому життям. "Панове поляки, ми всі за 70 років жодним чином не висловили вдячності волинським українцям, сусідам, що рятували сусідів. Як виходить, що євреї змогли дістатись до найдальших українських сіл, аби подякувати своїм рятівникам, а ми не можемо зробити того самого щодо людей, які мешкають за нашим кордоном, наших сусідів?", - каже автор книги "Сусіди з Волині" Вітольд Шабловський.
Деякі поляки впевнені, що Волинська трагедія має змусити українців і поляків нарешті обговорити дражливу тему, знайти шляхи примирення і сили вибачитись за злочини, які справді колись здійснювали проти сусідів і українці, і поляки.
Думка експерта: Ольга Попович, політичний аналітик, Фонд "Наш Вибір" (Варшава)
Забороняти чи чинити перешкоди у показі фільму "Волинь" в Україні - найбільша дурниця, яку ми можемо зробити. Картину варто дивитись, щоб розуміти, як цю страшну історію бачать у Польщі. У стрічці передано кілька давніх міфів про Волинь, хоча фрагментарно показано і те, як виглядали "акції відплати" з боку поляків. Цей фільм розрахований на польського глядача, тому ми можемо зрозуміти, чим Волинська трагедія є для поляків. Водночас перегляд стрічки мав би започаткувати дискусію навколо того, чим ця історія є для українського глядача. Фільм обов'язково треба показати і при цьому пояснювати, що хотів сказати режисер, що з цього вийшло і чому ми маємо розуміти, що найважливіше у цьому всьому є те, що це - художній фільм.
Що стосується "антиукраїнськості", то образ українця у фільмі доволі однобокий. Як правило, це злий, жорстокий та підлий чоловік, який не знає поняття честі. Польського глядача така картинка і справді може налаштувати проти українців. З іншого боку українського глядача "Волинь" може спонукати негативно ставитись до поляків, але також може й викликати адекватну рефлексію щодо оцінки жорстоких етнічних чисток на Волині в часи ІІ світової війни. Тому потрібна широка публічна дискусія.
