Вовчиці проти піджаків. Хто переможе у президентських дебатах Бобула і Винника
"Не шукайте тут логіку — тут все правильно", — саме це гасло вже можна вважати девізом майбутньої виборчої кампанії в Україні. То Юлія Володимирівна блисне кулінарними талантами і розповість, як готувати сирники, не торкаючись при цьому до самих продуктів, то головний "радикал" Олег Ляшко пообіцяє зняти українців з пальми. Але всі ці зусилля в гонитві за серцями електорату можна вважати марними: на сцену вийшла важка артилерія. Поки Святослав Вакарчук навчався у всяких Америках і старанно ліпить образ інтелектуала нової хвилі, а Володимир Зеленський рекламував обручки, на політичному небосхилі зійшли дві нові шоу-зірки — Іво Бобул та Олег Винник. Зійшли і тут же заявили, що не проти поборотися за посаду президента країни. Чого ж задовольнятися малим?
Програма дій, щоправда, у Бобула і Винника поки кульгає, але скажіть чесно: хто з виборців програму хоч якогось кандидата взагалі бачив? Адже Все одно їх зміст зводиться до парадигми "наздогнати і перегнати". Ну і про народ думати, звичайно. Втім, дещо цікаве і Бобул, і Винник все-таки запропонували. Приміром, заслужений артист України Іво Бобул заявив, що одним махом розправиться з олігархами. "Потрібно зібрати всіх і сказати, я оголошую амністію, ви повинні повернути гроші в країну, інакше ми знайдемо спосіб зробити вас жебраками!" — заявив Іван Васильович, змінюючи професію з співака на політичного діяча. Він упевнений, що Україні "потрібно піднімати економіку, дати людям можливість працювати". "Закони повинні бути, які повинні працювати на людей!" — зазначив без п'яти хвилин кандидат в президенти. Погодьтеся, такого в нашій політичній історії ще ніхто не пропонував.
Але креатив Олега Винника виявився позабористее. Так, улюбленець жінок у віці від нуля до нескінченності заявив, що із задоволенням пішов би в президенти. Правда, якщо б був мільярдером. Тоді б він свої гроші вкладав у розвиток країни, і вона відразу стала б щасливою (останнє — цитата). Судячи з усього, Олег Анатолійович не дуже орієнтується, скільки мільярдів треба мати, щоб безболісно грохнути їх в котел держбюджету. Так йому і не треба — за власним зізнанням, він ще навіть не мільйонер, так що найближчим часом "молодим вовчицам" не доведеться осаджувати виборчі дільниці і бруднити помадою бюлетені.
Хоча сутичка Бобула з Вінником була б воістину епічної. Чого б одні дебати коштували. Сцена, плюшеві штори, букети квітів, з одного боку з'являється Іво Бобул в гарному блискучому піджаку. І співає "Є у мене дім, одіж і авто, Ранок, вечір, ніч, є вишневий сад. Це у мене вже не візьме ніхто, Як мої літа не вернуть назад". Все, електорат зрозумів, що життя у людини вдалася, досвіду — хоч ложкою їж, тепер буде працювати на благо народне. Але тут з іншого боку сцени випливає, елегантно розвіваючи на вітрі волосся, Олег Винник. І проникливо починає: "Ось і аеропорт, все вийшло навпаки — Летів на зустріч до тебе, але мчу тому не в собі. Я так втомився від фальші, душа від болю порожня. Чого-то просто не знав, квиток назад замовив". Вп — і електорат розуміє, що цей-то теж в країну повернувся, душа в нього болить, мабуть, за вітчизну.
Але Іво Бобул — людина досвідчена, його на полові не проведеш. Звучить "Одна єдина на білім світі, З твого імення сонце світить. Одна єдина, одна єдина, Моя ти рідна Україно!". Все — шах і мат. Націоналісти масово покидають шеренги праворадикальних організацій і йдуть агітувати за Бобула. Але не доходять — Олег Винник співає "Я міг би прожити на хлібі й води, В пустелі чи горах, віддавшись меті, Без гаджетів, кави, комфорту, тепла, Без брендових лахів, без кола і двора, Але як я зміг би жити без тебе?".
Іво Бобул не здається: "Покохай мене, гуцулко, файно покохай, Щоби знову повернутись в твій чарівний край". Рівень підтримки Бобула серед жінок різко зростає, в повітря летять чепчики та інші предмети жіночого гардеробу. І тут Олег Винник викладає свій головний козир: "Падав безжалісно град, біла блискавиця. Гріла під серцем вовчат молода вовчиця". На цьому дебати можна вважати завершеними, бо далі їх результат вже вирішують самі "молоді вовчиці".
Звичайно, заяви обох співаків про намір брати участь у виборах можна вважати тролінгом. Недарма Бобул зазначив, що йому перед тим, як висувати свою кандидатуру, треба з Трампом порадитися. Ну хто в здоровому глузді повірить, що Іво Бобул або Олег Винник, при всій повазі, будуть займатися війною і вести переговори про долю ГТС. Були у нас вже співаки в парламенті, тільки користі від них не було. Але хто знає, може, й справді не варто шукати в майбутній виборчій кампанії логіку?