Чи винен в COVID-19 Китай? Як республіканський вірус атакує адміністрацію Джо Байдена

Як стверджується у звіті Республіканської партії США, опублікованому в понеділок, "більшість доказів підтверджують, що вірус, що викликав пандемію COVID-19, просочився з китайського дослідницького центру Уханьського інституту вірусології (WIV)", в якому за підтримки американських експертів і засобів уряду Китаю і США велися роботи над зміною коронавірусів для зараження людей. При цьому Китай категорично заперечує витік генетично модифікованого коронавірусу, як і сам факт роботи над створенням такого вірусу в Ухані, і вже відреагував на звіт гнівною заявою. У квітні нинішнього року ЦРУ також погодився з думкою більшості експертів про те, що новий вірус не був створений руками людини або генетично модифікований.

Разом з тим відомо, що лабораторія в Ухані проводила роботу з вірусами, які переносяться кажанами, з моменту спалаху SARS-CoV-1 в 2002 р., який почався в Китаї і забрав життя 774 людей по всьому світу. Пошуки його походження привели через роки до відкриття вірусів, подібних до збудника атипової пневмонії, у кажанів, що живуть в печері на південному заході Китаю.

Хоча дослідження природного вірусу і робота над його видозміною — речі різні, дослідження механізмів видозміни вірусу кажанів, здатних зробити його небезпечним для людини, виводить такі роботи вже на небезпечну грань. Таким чином, підстави для підозр, безсумнівно, були і є. За офіційною версією, вони не підтвердилися, причому це непідтвердження сталося вже при Байдені. Республіканська доповідь стверджує, що це не так.

У звʼязку з цим виникають наступні питання:

- Чи вигідно було Байдену і демократам сприяти приховуванню витоку, якщо він був?

- Якою мірою республіканська доповідь атакує Байдена і демократів?

- Чи могли розробка SARS-CoV-2 і його запуск у світ носити навмисний характер і якщо так, то хто міг бути замовником?

Версія китайської провини як психологічний захист

Наполегливі чутки про те, що в коронакризі винен Китай, з різними варіантами ступеня провини — від випадковості до навмисного зараження — почали циркулювати в США практично відразу після введення карантинних обмежень і перших смертей від ковіду. В цьому не було нічого дивного: посилення Китаю і відхід в нього виробництв і робочих місць давно викликали тривогу у американців, причому у республіканського електорату більше, ніж у демократичного. Таким чином, бажання побачити в китайцях абсолютне зло, яке можна використовувати як емоційний громовідвід, було цілком природним. Крім того, конкретний винуватець завжди зрозуміліший і з цієї причини менш страшний, ніж вірус невідомого походження, який невідомо як виник у Китаї, а завтра щось подібне може зʼявитися і в США. Таким настроям, навіть при бажанні, неможливо було перешкодити — їх можна було або ігнорувати, посилаючись на відсутність доказів, або очолити. Трамп успішно використовував їх для консолідації свого електорату, а також як негласне, але дієве додаткове обґрунтування необхідності торгових воєн з Пекіном.

Чи потрібно зараз Байдену загострення відносин з Китаєм

Політика Байдена відрізняється від політики Трампа. Якщо метою Трампа і республіканців було повернення виробництв, хоча б часткове, на територію США, то мета Байдена — дещо обмежити китайське зростання, утримавши США в ролі технологічного і фінансового лідера, а Китай — в ролі виробничої території. Можна посперечатися про те, який з варіантів більш реалізуємий, але варіант Байдена не припускає масштабних торговельних воєн. Він передбачає щось зовсім інше: гучні заяви, погрожуючі жести, обіцянки санкцій і водночас підкилимовий торг, компроміс і символічні санкції, здатні показати американській публіці твердість позиції США. По суті, це імітація рішучих дій і санкцій. Таким чином, навіть якщо Китай якимось чином причетний до вірусного витоку, що далеко не факт, але ніколи не буде до кінця виключено, Байдену і його команді було б вигідніше приховати таку причетність.

І про наслідки

Вкидаючи в публічний простір доповідь, в якій стверджується вина Китаю, республіканці виводять дії Байдена на китайському напрямку в перші рядки новин, змушуючи його або публічно демонструвати свою компромісну позицію, втрачаючи внутрішній рейтинг, або посилювати політику щодо Китаю, роблячи компроміси в демократичному дусі важкодосяжними. Звичайно, до президентських виборів у 2024 р. ще дуже далеко, але вибори в Палату представників і Сенат США відбудуться в листопаді 2022 р., і атакувати рейтинг демократів республіканцям потрібно вже зараз. У звʼязку з цим доречно нагадати, що на президентських виборах перемогу демократам приніс саме електорат, що коливається, а демократи, прорвавшись до влади, як і будь-яка інша команда в такій ситуації, негайно стали більш уразливі для критики, ніж опозиція, і відштовхнути від них тих, хто вагається, стало набагато легше.

Важливо і те, що доповідь республіканців має досить невизначений статус. З одного боку, вона не є офіційним документом, і, навіть якщо в ній розкриються підтасовки, ніякої відповідальності за них республіканці не понесуть, а в своїх рейтингах, з урахуванням глобального розгулу конспірологічних настроїв, щонайменше не програють. З іншого ж боку, доповідь, що виходить від однієї з двох найбільших партій США, апріорі набуває "майже офіційний" статус. Республіканці своєю доповіддю, яку, до слова, було вкинуто не відразу, а після дуже ґрунтовної інформаційної артпідготовки, створили адміністрації Байдена відразу кілька великих проблем як на рівні відносин з Китаєм, так і на внутрішньоамериканському полі. Позиція демократів при цьому виглядає як абсолютно цугцвангова. Дезавуювати доповідь, заявивши, що вона вигадана від початку до кінця, означає втягнути себе в нескінченну дискусію і судові розгляди з республіканцями, що, за розрахунком часу, опустить рейтинг демократів саме до виборів наприкінці 2022 р. Відбутися невизначеними коментарями, мовляв, з одного боку, начебто ні, але з іншого — можливо в чомусь і так і, взагалі, все треба перевірити, — отримати від республіканців звинувачення у співпраці з Пекіном проти інтересів народу Сполучених Штатів плюс масу проблем з Китаєм на дипломатичному рівні. Визнати правоту доповіді — опинитися в стані як мінімум дипломатичної війни з Пекіном, яка не забариться перейти у війну економічну, притому в ситуації, коли команда Байдена до такої війни абсолютно не готова. На внутрішньому ж полі це стане катастрофічним провалом, який обвалить рейтинг демократів, що прогавили страшну небезпеку, але, на щастя, тут повернулися молодці-республіканці і все розкопали, як треба.

За цими маневрами пильно спостерігає Москва, яка сьогодні вкрай зацікавлена в максимальному загостренні відносин між США і Китаєм. Ця ситуація до певної міри схожа на ситуацію, що передувала початку Другої світової, коли СРСР маневрував між Німеччиною і Великобританією і врешті-решт зумів дуже успішно для Кремля обміняти кілька десятків мільйонів трупів на ленд-ліз, прийом в клуб переможців і поблажливе ставлення до здійснених СРСР військових злочинів. Таким чином, є всі підстави очікувати від Росії різноманітних вкидань, спрямованих на розпалювання цього конфлікту. І ось перші російські ластівки-розпалювачі вже полетіли.

А чи був викид вірусу?

Очевидно, що версію викиду, який китайській стороні вдалося приховати, виключити на всі 100% не вдасться ніколи. Навіть при повній відсутності доказів цей "розпʼятий хлопчик" буде повертатися знову і знову.

Чи міг статися випадковий викид? Так, міг. SARS-CoV-2 міг бути отриманий випадково в процесі експериментів зі зʼясування можливих меж пристосованості вірусу SARS-CoV-1 і інших, близьких до нього, що вивчалися в Ухані. Такі накладки, на жаль, неможливо виключити на всі 100%.

Чи можуть в доповіді республіканців міститися реальні докази такого витоку, здобуті ЦРУ, але приховані адміністрацією Байдена? Можуть! Цього не можна також виключити на 100%.

Залишається, таким чином, останнє запитання: чи могли розробка SARS-CoV-2 і його вкидання в світ носити навмисно-зловмисний характер? Тут ми ступаємо на небезпечний і тонкий конспірологічний льодок, але, однак, спробуємо пройтися і по ньому, не провалившись.

Хто за великим рахунком виграв від пандемії? Виграли ТНК, зміцнивши свою владу, яка вже у всьому зрівнялася з владою держав і почала перетягувати на себе провідну роль у світі.

Виграла вся світова бюрократія, зацікавлена в закритті кордонів, обмеженні свободи пересування та громадянських свобод. Включаючи, до речі, і китайську, і американську.

Виграли власники глобальних соцмереж, насамперед фейсбуку та інших інформаційних проєктів, що належать йому.

Виграла фармацевтична промисловість, але підозрювати одних тільки фармацевтів у такій операції — явний перебір. Проте доводиться визнати, що корпоративно-бюрократичну змову з розробки і вкидання у світ SARS-CoV-2, помірно летального, але разом з тим досить ефективного, щоб викликати паніку, не можна виключати до кінця. Хоча доказів існування такої змови не існує, але подібна авантюра, розпочата групою ТНК з використанням підгодованих політиків з метою переділу на свою користь глобального впливу і просто заради отримання прямих економічних вигод, принципово можлива і цілком здійсненна технічно.

Навряд чи хтось пішов би на це від хорошого життя. Це означає, що підозрюваних слід шукати серед тих, для кого пандемія могла стати останнім козирем в нагострішій для них ситуації. Але навіть з таким застереженням і з поправкою на необхідні ресурси коло потенційних підозрюваних виявляється надзвичайно широким.

У що віриться насилу, так це в співробітництво державних структур Китаю і США в такому проєкті. Але і тут можлива подвійна операція: спільні дослідження SARS-CoV-1, ризиковані, але не зловмисні, і впроваджена в цей проєкт мережа впливу, що ставить перед собою дещо інші цілі.

Всі подібні версії за великим рахунком розбиваються об один аргумент: організація такого роду змови занадто складна, щоб обходитися без інформаційних витоків. Але вони можуть бути обгрунтовані логічно, а відсутність доказів зовсім не виключає їх реального існування. Тут діє принцип презумпції винуватості, і, виходячи з цього принципу, сторони і будуть обмінюватися звинуваченнями. У Китаї вже прозоро натякають на те, що батьківщиною вірусу могли бути США. І це теж можна обґрунтувати логічно!

Загальний підсумок виглядає тривожно: республіканська доповідь здатна спровокувати дуже жорстке політичне і економічне протистояння між США і Китаєм. Сильні гравці, включаючи Республіканську і Демократичну партії, Пекін, виробників визнаних ВООЗ вакцин і гравців більш дрібних, на кшталт Росії, будуть намагатися отримати з цього протистояння свої вигоди. А для України та інших пострадянських країн, що мають сумнівне щастя перебувати в полі московського впливу і амбіцій, це може обернутися серйозними проблемами і втратами.