Відтік абітурієнтів за кордон. Як українські університети можуть виграти боротьбу за молодь

Тоді як одні посадовці намагаються запевнити, що з українською освітою все гаразд і приплив першокурсників стабільний як для війни, інші говорять про те, що все менше випускників хочуть вступати в українські університети. Деякі заклади вищої освіти визнають ситуацію і стараються втримати і абітурієнтів в Україні, і власний престиж у боротьбі за оригінали їхніх документів на вступ.

"ДС" проаналізувала, що саме для цього роблять або можуть зробити університети і влада у складні для країни часи, а також поговорила з експертами, які розповіли про реальний досвід університетів у боротьбі за найкращу українську молодь.

Відтік молоді у цифрах

На початку вересня почала ширитися інформація про майже 7 тисяч абітурієнтів, які відмовилися від здобутих в українських університетах місць. Згодом заступник міністра освіти і науки Михайло Винницький уточнив, що насправді їх було 6284 і така цифра може дещо викривити сприйняття реальності, адже з них 4842 (77%) вступили до українських університетів (приватних чи державних) на контракт. "Серед таких вступників достатня кількість скористалася державним грантом, аби вступити справді туди, куди хотіла, а не туди, де було бюджетне місце", — пояснив посадовець. 

Ще 1442 вступники із цих 6284 — це ті, хто відмовився від бюджетного місця в українському університеті. Найімовірніше, вони вступили за кордоном. "Сумно, адже це реальні втрати для нашої країни. Але я вважаю, що в умовах війни це дуже маленька цифра — йдеться про менш як 1% від усіх тих, хто вступив цього року, й приблизно 2% від тих, кому було запропоновано бюджетне місце. Будь-яка втрата топових абітурієнтів — це погано. Але тішить те, що цього року насправді дуже мало топових вступників обрали закордонні університети. Це свідчить про привабливість української вищої освіти, її конкурентоспроможність, а також про патріотизм нашої молоді", — вважає Михайло Винницький.

Зазначимо, що заступник міністра освіти говорить лише про тих абітурієнтів, які взагалі вирішили подавати документи в українські виші у 2024 році. У цих цифрах не враховуються вступники, які в принципі відмовилися від ідеї навіть намагатися вступати в Україні і одразу поїхали за кордон самостійно чи з батьками. Наразі багато європейських країн від сусідніх Польщі та Словаччини до більш віддалених Португалії чи Швейцарії пропонують українським студентам безкоштовне навчання, стипендії та гранти, тож випускники, а особливо 17-річні хлопці, яким з повноліття на невизначений термін буде заборонено покидати країну, концентруються на таких можливостях.

Це підтвердив і директор ліцензованої загальноосвітньої дистанційної школи Unicorn School Володимир Страшко, який заявив що серед учнів 11 класів стає дедалі більше дітей, які не писатимуть Національний мультипредметний тест, адже вони не планують вступати в українські виші. "Не лише хлопці, але й дівчата. В деяких класах таких дітей 90%. Умовно 27 з 30 поїдуть", — написав експерт.

Він зауважив відсутність актуальної державної статистики, яку б можна було порівняти з даними попередніх років чи хоча б із заявами МОН про відмови від бюджетних місць. Тож це статистика не є показовою, але не в повній мірі релевантною — вона відображає інформацію щодо класів його школи.

Чому абітурієнти не хочуть вступати в Україні?

Володимир Страшко розповів, що, як і інші дистанційні школи, Unicorn School мала значне зростання попиту у 2022 та 2023 роках. "Особливо на початку, люди вірили, що ось буде контрнаступ і війна закінчиться. Багато хто з клієнтів повідомляв, що повертатимуться в Україну, а ті, хто не виїжджав, відкладали рішення про навчання до останнього. Різкий підйом охочих вчитися дистанційно відбувся лише наприкінці серпня-початку вересня (2024 року — "ДС"), коли стало зрозуміло, що війна ще надовго", — розповів директор.

За його словами, саме у вересні-жовтні цього року спостерігалася "аномальна" кількість звернень від батьків, в яких вони повідомляли, що вже виїхали або ж виїжджають за кордон, тож хочуть завершити дистанційне навчання. Кількість таких звернень продовжує зростати. "Якщо раніше ми бачили найбільший відсоток таких звернень від батьків хлопців 10-11 класів, бо їх батьки намагалися вивезти до вісімнадцятиріччя (таких дуже багато і зараз), то сьогодні йдеться про всіх дітей, незважаючи на вік та стать", — зауважив експерт.

Тим часом діти, які виїхали рік чи два тому і навчалися паралельно у двох країнах або ж лише в Україні, припиняють здобувати українську освіту. Мотивація, за словами Володимира Страшка, у рішенні батьків або самих студентів назавжди залишитися за кордоном, тож, відповідно, відмовитися від української освіти. При цьому українські вступники за кордоном не обов’язково вступають до кращих за українські європейських вишів: "Вони вступають будь-куди, в які-небудь виші, головне, щоб не в Україні", — зазначив він.

Згодом він уточнив, що такі тенденції не мають прив’язки до географії і подібні рішення приймають родини з усіх регіонів України, а не лише прифронтових територій. Тобто вступати за кордоном вирішують клієнти дистанційної школи з Івано-Франківської та Львівської області також. Тож, за його підсумками, основні мотивації до вступу за кордоном — це про усвідомлення перспектив; вибір батьків; намагання не потрапити під мобілізацію та настрої в суспільстві. Також чоловіки, які вирішують незаконно перетнути кордон, забирають з собою родини: відповідно, їхні діти також вимушені обирати вступ за кордоном, а не в Україні.

Чому майбутні вступники все ж вирішують залишитися? 

CEO медіаплатформи для студентів STUD-POINT Володимир Швець наголошує, що за останні три роки в Україні дуже виріс рівень патріотизму. За його спостереженнями, якщо у перший рік повномасштабного вторгнення люди виїздили через страх, зараз вони частіше виїжджають через втрачені ресурси. Але дуже багато українців почуваються в Україні своїми, мають тут друзів: і молодь — не виняток.

Ще одним важливим моментом експерт називає страх батьків: багато з них бояться самі виїжджати за кордон навіть попри проблеми, бо не хочуть почуватися непотрібними. Звичайно, часто 17-річні підлітки вже здатні ухвалити таке рішення самостійно, але для його реалізації все одно знадобиться підтримка батьків, зокрема матеріальна. Не всі батьки здатні її забезпечити або надати, якщо це розходиться з їхніми поглядами.

Третьою причиною залишатися в Україні Володимир Швець називає власне нестачу ресурсів у батьків: "Навіть коли дитина отримує грант на навчання або безкоштовне навчання за кордоном, то все одно потрібна фінансова підтримка від батьків, аби забезпечити її одягом та харчуванням, проживанням тощо. Тож тут є все ж фінансовий тягар. У тих, хто сьогодні лишається в Україні, іноді досить складна фінансова складова, яка не завжди сприяє ухваленню рішень на користь інвестицій в освіту дитини", — каже фахівець.

Таким чином, батьки, які лишаються в Україні, часто не хочуть виїжджати або сприяти вступу дітей за кордон через високий патріотизм, друзів, родину і "своє" оточення, страх виїзду та нестачу ресурсів. Але експерт підтверджує, що факт зменшення кількості дітей в Україні, які вступають в українські виші, спостерігає і його медіаплатформа: зокрема у порівнянні з 2023 роком, у 2024 абітурієнтів було на 33% менше. При тому, що зараз студентів в Україні близько мільйона, хоча десять років тому їх було три мільйони.

Що роблять українські виші, аби залишити абітурієнтів в Україні?

Українські університети намагаються працювати над розв'язуванням питання відтоку абітурієнтів за кордон, попри виклики війни та економіки, проблеми з якою вона тягне. Експерти акцентують, що вступники їдуть за кордон не через низьку якість української освіти, бо абітурієнти часто обирають провінційні університети у Словаччині, які за якістю можуть бути гіршими за українські. Тож недостатньо просто приділити увагу якості освіти, що надається, а потрібно дивитися на проблему комплексно.

Так, Володимир Швець звернув увагу, що за останні три роки різко зросла кількість вступу в університети дорослих чоловіків з метою відтермінування мобілізації, завдяки чому виші, звичайно, збільшили свої статистичні показники вступу. "Але якщо говорити про випускників шкіл, мені подобається, що деякі університети впроваджують подвійні дипломи: мають співпрацю з іноземними вишами і студент по завершенню українського ВНЗ паралельно отримує ще й другий диплом з іншого іноземного університету", — каже експерт.

За його словами, університети також максимально підлаштовуються під можливості учнів: впроваджують гнучкі графіки навчання, аби можна було думати і про безпеку, і про роботу чи самозайнятість. Тобто університети стали значно поблажливішими до самостійного опрацювання матеріалів студентами, дистанційного навчання, аби студенти менше ризикували через дорогу до університету або перебування у його корпусах.

"Також мені дуже подобається, що за останні три роки університети мають більше й більше спільних проєктів з бізнесом: розробок спільних навчальних або бізнес-програм, завдяки яким і університети отримують нові факультети чи новий напрямок розвитку або інвестиції бізнесу у розвиток навчальних програм при університетах", — додав CEO медіаплатформи.

Національний університет біоресурсів і природокористування України (НУБіП) пропонує абітурієнтам можливість дізнатися більше про свої освітні програми через участь у Днях відкритих дверей, які проводяться чотири рази на рік, а також на рівні окремих факультетів. Під час цих заходів абітурієнти можуть відвідати майстер-класи та тренінги, що дозволяють ознайомитися із сучасними методиками навчання та виставками техніки (відповідно до спеціалізації факультетів), розповіла "ДС" асистентка кафедри філософії та міжнародної комунікації Вікторія Шеховцова-Бурянова.

На таких заходах можна познайомитися з викладачами, дізнатися про практичні аспекти професій, які можна здобути в університеті, та отримати реальні навички для майбутньої кар’єри. Крім того, для абітурієнтів, які розглядають можливість навчання за кордоном, НУБіП також пропонує програму подвійних дипломів.

Шеховцова-Бурянова розповіла, що університетом активно ведуться соціальні мережі, які реалістично демонструють, чого очікувати від навчання. "Цьогоріч на спеціальність міжнародні відносини 30% абітурієнтів вступили, адже постійно бачили відео в TikTok", — зазначила експертка.

Одним із ключових напрямів на державному рівні є трансформація освіти. Міністр цифрової трансформації Михайло Федоров наголосив на важливості впровадження технологій, інновацій та цифровізації в освітній процес. Нові інструменти, такі як перший офіційний державний додаток "Мрія", покликані покращити доступність і якість навчання та створити умови для формування ефективного професійного майбутнього молоді.

Міністр освіти Оксен Лісовий акцентував на модернізації навчальних програм, які мають допомогти зберегти людський капітал країни. Особливу увагу він приділяє формуванню освіченої, мотивованої та патріотичної молоді, здатної компенсувати втрати через депопуляцію, міграцію та демографічні виклики. Реформування охоплює всі ланки освіти — від дошкільної до вищої. Тобто основний план держави — це трансформація програм та приваблення доступним онлайн-навчанням. Одночасно триває оптимізація освітньої мережі — відкриття нових навчальних центрів у постраждалих регіонах та розширення доступу до освіти в густонаселених містах, як-от Ірпінь.

Також необхідно зважати на одвічну проблему необхідності підвищення зарплат для викладачів. Хоч це також не є панацеєю, але мотивований професор значно ефективніше працюватиме зі студентами і може стати тим самим "якорем" для студентів або батьків, який змусить їх обрати український виш на противагу європейському, хоча б у дистанційному форматі. Зрозуміло, що економічно держава може зараз не мати ресурсів для збільшення виплат, проте у соцмережах вчителі нарікають на неможливість виживання вчителів із зарплатою у державних школах, коли вартість життя стабільно зростає. Звичайно, що на фоні регулярних обстрілів, тривог та проблем з енергетикою вчителям, як і усім людям, все важче залишатися активними та позитивними і мотивувати старшокласників до вступу вдома. Тому виплати вчителям дорівнюють питанню державних пріоритетів.

Не менш важливим є поступове відновлення офлайн-навчання, де це дозволяють умови. Однак брак чіткого уявлення про завтрашній день залишається одним із головних чинників, що змушує молодь шукати можливості за кордоном. Освіта в Україні має не лише надавати знання, але й формувати впевненість у перспективності життя в країні, адже це основа для відродження економіки, якої не буде без молоді.