Веселі картинки. Як вивчати історію ХХ століття за коміксами

Якщо б нинішня цивілізація раптово зникла, то нові мешканці Землі могли б вивчати історію ХХ століття завдяки супергеройскому коміксу. Він міг би стати чимось на зразок печерних малюнків, які розповідали б про наші бажання і страхи, перемоги і поразки. Звичайно, найкращими підручниками стали б такі авторитетні графічні романи як "Маус" Арта Шпігельмана (історія єврея, котрий пережив Голокост), "Палестина" Джо Сакко (книга про арабо-ізраїльських відносинах у 90-х), "Персеполіс" Марджан Сатрапі (зліпок сучасного Ірану). Але саме масовий, популярний продукт вбирає в себе усі найдрібніші громадські коливання.

Говорити про супергеройське коміксах не так вже й просто. З одного боку, вони давно стали предметом наукових досліджень, з іншого - досі потребують виправдання і доведенні своєї значущості. І це незважаючи на те, що традиція мальованих історій на релігійну тематику була поширена в Європі в XVI-XVII ст., а першим номером Action Comics, в якому з'явився Супермен, виповнилося вже майже 100 років. В Україні ситуація ще більш складна. У нас досі немає видавництва, яке б легально і регулярно займався перекладом популярних коміксів про супергероїв на українську. Тому сьогодні національний ринок коміксів і супутньої атрибутики в переважній більшості складають іноземні видання. Але навіть в ситуації обмеженого ринку якимось чином з'явився широкий коло читачів, які приєдналися до коміксової культурі через екранізації, комп'ютерні ігри або окремі щасливі випадки.

Більш того, останнім часом для України тема супергероя стала темою для спекуляцій. Кожен другий автор намагається дати відповідь " американським видавництвам Marvel і DC за допомогою національного героя з надздібностями. Але цей процес більше нагадує загравання і ходіння по колу навколо єдиного українського супергероя - козака. І проблема не в тому, що цей образ повторюється із видання до видання, починаючи з історичних коміксів Сергія Позняка "Облога Києва печенігами" і "Бій богатирів". І не проблема, що і національна визвольна тематики досі превалюють в коміксах. Проблема в синтетичності і вторинності продукту, який є унікальним не самобутністю, а побочностью від коміксів про Залізну Людину або Бетмена. До речі, в наступному році в російський прокат вийде фільм "Захисники" про радянських супергероїв, серед яких є персонаж з ведмежою головою. І чим цей спосіб відрізняється від тотального оказачения - питання риторичне.

На щастя, останнім часом на українському ринку почали з'являтися оригінальні історії - графічний роман "Діра" Сергія Захарова неволю в ДНР, "Герой поневолі" з тексту Івана Франка, комікс "12 Поїхали!" (історії абсолютно різних людей, яких об'єднує загадкова зустріч в київському тролейбусі №12). Це ті видання важливі вже тим, що створені не з примусу, не в гарячковому пошуку національного надлюдини.

Адже історія американського супергероя тим і цікава, що його створення було автономним, позбавленим тиранії попередників, але разом з тим обумовленим традицією. По суті, образ супергероя - привабливий, блискучий, яскравий і багатошаровий. Його умовний стрижень становить міфологія, наприклад, Бетмен - це прямий нащадок Ікара, а Людина-Павук відсилає нас до тотемизму. З Тором, Локі, Голіафом, Луна і так вже все зрозуміло - їх імена прямо прив'язані до скандинавського, біблійного й античного міфів. Крім того, є певний сегмент героїв, які подібно до образів стародавніх вірувань можуть керувати силами природи. Наприклад, Шторм впливає на погодні умови, Магніто керує металом, Людині-Мурашки підпорядковуються, як не дивно, мурахи. Але крім міфології на супергероїв одягають ряд ідей, літературних сюжетів, культурних кодів, традицій, історичних тенденцій і трендів. Тож, звернувши увагу на зовнішній вигляд героя, на його поведінку в конкретний відрізок часу можна вловити загальні і окремі настрої людства.

Прибульці-американці

1938 рік став визначальним для всесвіту супергероїв, яка виникла після великого вибуху на планеті Криптон. За кілька хвилин до цього на Землю прибуває корабель з новонародженим сином тамтешнього вченого. Пізніше у нього з'являться прийомні батьки, які назвуть його Кларком Кентом. Так починається історія від Джеррі Сігела і Джо Шустера про Супермена, який володіє неймовірною фізичною силою і надлюдськими можливостями. І свої здібності Супермен спрямовує на захист людства.

Незважаючи на те, що цей образ максимально далекий від земної людини, американці прийняли його за свого і перетворили на національний бренд. Адже саме цей позитивний герой став уособленням всіх емігрантів, які причастилися до будівництва нової батьківщини. Американці - це інопланетяни, прибульці, які втратили або лишили рідні країни-планети для отримання нової обіцяної землі. Тому кожен емігрант з Іспанії, Ірландії або України міг стати поруч з Суперменом і приєднатися до спільноти нової американської нації. З іншого боку, ні один з рядових смертних не міг би зрівнятися з Суперменом, адже в його образі архетип закладений ведучого - Мойсея чи Ісуса. Скажемо більше: якщо за Ніцше Бог помер - то його місце зайняв Супермен. Хоча в цьому випадку концепцію надлюдини можна підігнати майже під кожного супергероя. До речі, Супермена не раз звинувачували в наслідуванні нацистської ідеології. Це неодноразово давало розвиток альтернативних гілок сюжетів, в яких він з'являвся в деспотичну ролі.

Велика пропаганда

Історія великих держав - історія великої пропаганди. Загострення ситуації, наприклад, в разі військових дій, робить пропаганду більш інтенсивною. У 1941-му американські військові вступають у Другу світову, а люди з Управління військової інформації просувають заклики до боротьби з ворогом в освіті, мистецтві, ЗМІ. Серед найбільш потужних ідеологічних носіїв був комікс. Цікаво, що часто обкладинка мальованих історій не відповідала змісту. Самий скандальний приклад - титул першого номера "Капітана Америки", де герой, одягнений в костюм кольорів американського прапора, нокаутує Гітлера, хоча на сторінках коміксу вони ніколи не стикалися.

Сам же Капітан Америка вкрай символічний у контексті Другої світової війни. По-перше, його творці - Джо Саймон і Джек Кірбі - вихідці з єврейських сімей. По-друге, Стів Роджерс, до того як стати супергероєм, був звичайним юнаком ірландського походження, який кинув художню освіту, щоб вступити в армію і боротися з Гітлером. Але була одна проблема - фізична слабкість і непридатність до армії. Однак його залучили до наукового експерименту "Відродження", який і створив героя в тому вигляді, до якого ми звикли. Так з'явилося уособлення головного противника Гітлера, яке надихало солдатів на подвиги, а цивільних - на любов до батьківщини.

Капітан - це щось середнє між звичайним хлопцем з Брукліна і готовим до самопожертви Прометеєм. Протягом 75 років цей персонаж не зраджував своїм світлим ідеалам, випромінюючи честь, мужність, доброта, патріотизм та інші прекрасні речі. Однак для багатьох читачів це зробило героя передбачуваним і прісним. Так тривало до 2016-го, поки не з'явився перший номер коміксу "Капітан Америка. Стів Роджерс", в кінці якого ми дізнаємося, що Кеп весь цей час був агентом нацистських сил. Звичайно, у другому номері пояснюється, що його пам'ять була змінена, але в проміжку між двома випусками відбувалися неймовірно запеклі суперечки між прихильниками коміксу. Доходило навіть до прокльонів і погроз у бік сценариста Ніка Спенсера. Але цей поворот, нехай і фіктивний, значно освіжив сприйняття старого і затертого образу. Нам в черговий раз показали, що добро може мати кілька сторін, а позитивний персонаж - це людська істота, ніж нам здається.

We can do it

Той, хто говорить, що комікси не для дівчаток - в корені неправий. Одне з головних місць у когорті найбільш відомих супергероїв займає образ божественного походження - Чудо-Жінка (Діана Прінс). Її поява в грудні 1941-го вбило одним махом кількох зайців. По-перше, вона реабілітувала репутацію коміксів DC і Супермена, якого постійно звинувачували в симпатіях до нацизму. Власне, її поява була реакцією на напад японської авіації на Перл-Харбор, і в період Другої світової вона боролася з тими ворогами, з якими боролася сама Америка. По-друге, дівчата отримали гідний жіночий приклад для наслідування. По-третє, образ виник між двома хвилями фемінізму і доповнив рух боротьби за права жінок. Тут багато значила постать творця Диво-Жінки Вільяма Мартсона, який був практикуючим філософом, феміністичним теоретиком і винахідником поліграфа. Прототипами образу стали Елізабет Мартсон і Олівія Бірн, з якими він перебував у полігамних відносинах. Зачіпаючи тему фемінізму, варто відзначити, що він і став визначальним у побудові персонажа. Наприклад, героїня слабшає, коли її пов'язують. І тут йдеться не стільки про БДСМ-практиках, скільки про символічному знерухомлення прав жінок. Один з артефактів Діани - браслети, які асоціюються з обірваними ланцюгами патріархату.

Диво-Жінка захопила читачів своєю силою, красою, розумом і милосердям. Протягом усього періоду існування Діана трансформувалася. Спочатку її образ потрапив під шквал критики з-за занадто оголеної спини, чому її костюм став скромнішим. У 50-х роках комікси відображали тодішній консерватизм поглядів і підтримували расистські та сексистські настрою. В цей час Ліга справедливості діє зовсім несправедливо і призначає Диво-Жінку на посаду секретарки. У 1968-му вона навіть позбавляється своєї надсили, але не залишає боротьбу зі злом, використовуючи прийоми карате. Головний меседж такого приземлення героїні полягав у тому, що жінка може постояти за себе і без надприродних можливостей.

Один з гострих питань сучасності - інтеграція ЛГБТ в суспільство. Ця тема не оминула і Диво-Жінку. Грег Раку - нинішній автор коміксів про Діану Прінс - підтвердив її бісексуальність, аргументуючи це її походженням. Діана родом з Темискиры - столиці амазонок, яка є місцем щастя і гармонії, для побудови яких потрібен надійний партнер. Оскільки амазонки - це виключно жіноча громада, то й романтичні відносини у них одностатеві.

Розділившись, ми впадемо

Післявоєнний період був часом об'єднань багатьох держав в окремі організації, які гарантували безпеки більше і більше сили. Не винятком стали і супергерої. Першим офіційним об'єднанням традиційно вважають Лігу Справедливості від видавництва DC, що вийшла з-під пера Гарднера Фокса в 1960-м. Через рік видавництво Marvel у відповідь створює Фантастичну Четвірку, а в 1963-му в список організацій людей з надможливостями вливаються Месники і Люди Ікс. Але це не були перші і остаточні спроби об'єднати супергероїв. У 1941-му була організована група Загарбники, яку складали Капітан Америка, Баки Барнз, Міс Америка, Нэмор та інші. Загарбники стали частиною військової пропаганди і відображенням ідеї, що для перемоги в боротьбі зі злом треба об'єднатися. Яскравий тому приклад - участь США у Другій світовій війні.

Однак часто в одному об'єднанні з'являються два сильних лідера. Так, наприклад, сталося з Месниками. До групи, створеної Залізним Людиною, приєднався Капітан Америка, близько 20 років, проспавши в брилі льоду. Так виник найбільший конфлікт двох лідерів, який у 2006-му переріс у Громадянську війну, розкол супергероїв на два ворогуючих табори і смерть Стіва Роджерса. Остання, до речі, стала подією світового масштабу і навіть зайняла передовиці таких видань як New York Times, USA Today, CNN News та інших.

Право бути собою

З появою Людей Ікс і Професора Ікс в 1963-му почалася історія емансипації, відстоювання прав мутантів в людському світі і світі надлюдей. Гостроти темі додає те, що Професор Ікс має інвалідність - у нього паралізована нижня частина тіла, але разом з тим він потужний телепат і геніальний учений. Прямий зв'язок з відстоюванням прав людей з обмеженими можливостями очевидна. Звичайно, це не єдиний супергерой з інвалідністю. Найбільш відомі в Marvel - сліпий супергерой Шибайголова, глуха героїня Ехо, Соколине Око, у якого відсутні 80% слуху. Цікавий випадок стався в Batman: The Killing Joke, коли в Бэтгерл вистрілив Джокер, після чого нижня частина її тіла була знерухомлена. Після цього героїня стала Оракулом, щоб допомагати іншим в якості аналітика та комп'ютерного експерта. Застосування механічних частин тіла замість втрачених або травмованих кінцівок у світі супергероїв - буденність. Більше того, компанія Marvel не раз брала участь у підтримці дітей з обмеженими можливостями, розробляючи і даруючи протези, слухові апарати.

Те, що скасування рабства в 1865-му не гарантувала рівні права для чорношкірого населення країни навіть через 100 років - ні для кого не секрет. І 50-е, 60-е роки можна лише умовно вважати інтеграцією чорношкірого населення "біле суспільство". Афроамериканці формально були найманими працівниками, але на практиці до них і далі ставилися, як до дешевої робочої сили. Однак варто зупинитися на 1966-му, еоторый став знаковим у боротьбі з расизмом. Саме тоді утворилася партія Чорних пантер, а також з'явився перший чорношкірий супергерой - Чорна Пантера. Згодом до нього приєднується Гроза, Люк Кейдж і Блейд. Історія з толерантністю поширюється на всі інші національні групи. Наприклад, Ехо спочатку була індіанського походження, а з недавніх пір Міс Марвел офіційно стала дівчинкою пакистанського походження.

Супергерой - це ти

Незважаючи на те, що Супермен, Чудо-Жінка, Тор - максимально дружні і близькі до людини, для читача вони все одно залишаються за гранню реального. Але не всі супергерої мають божественне походження або стали надлюдьми в результаті мутації. Найвідомішим людиною всесвіту коміксів став Людина-Павук, якого часто називають доброзичливим сусідом. Тобто, за маскою супергероя може ховатися будь-яка людина - ваш тихий сусід навпроти або навіть ви самі. Для коміксів це традиція наділяти героя, що володіє позитивними моральними якостями, надзвичайною силою і дивовижними здібностями. Так, слабкий Стів Роджерс став Капітаном Америкою після прийому сироватки суперсолдата, історія Халка починається з невдалого експерименту з гама-випромінюванням, доктор Стрендж оволодіває своєю силою в Тибеті. Однак якщо вас обійшла можливість стати об'єктом наукових випробувань, або вас до сих пір не вкусив радіоактивний павук, або у вас немає мільйонів для створення високотехнологічного бойового костюма - не варто засмучуватися. Месники спочатку мали помічників-підлітків, які попереджали супергероїв про небезпеку. А Соколине Око - це герой, який володіє розвиненими фізичними якостями саме за рахунок старанних тренувань та циркового минулого.

Хороший супергерой - мертвий супергерой

Як і кожен вид мистецтва, комікс ділиться на періоди: Золотий Вік (кінець 1930-х - середина 1950-х рр..), Срібний Вік (1956 - 1970 рр..), Бронзовий або темні Століття (початок 1970-х рр. - приблизно 1985) та Сучасність (від 1980-х і до наших днів). І якщо перші два періоду були досить радісними, то темні Століття поставив ноту трагізму і незворотності. Як і коли він почався невідомо, але традиційно відправною точкою вважають смерть Гвен Стейсі - дівчата Людину-Павука. Більшої гіркоти цій події надає те, що вона загинула саме з вини супергероя, який невдало її врятував. Тому нам демонструють, що комікс - це не тільки розвага, а супергерой - це не тільки кольорові колготки. З кожним десятиліттям у героїв з надздібностями виникає все більше проблем і тягарів. Залізна Людина переживає алкогольну залежність, його переслідують страхи і сумніви. Капітану Америці важко жити в мирних умовах. Людина-Мураха жорстоко поводиться зі своєю дружиною Осою. Росомаха старіє і 50 років страждає від почуття провини, оскільки в забутті він вбив усіх Людей Ікс. Брюс Беннер постійно намагається приборкати Халка. До речі, ця боротьба нещодавно закінчилася смертю Беннера від стріли Соколиного Ока. Звичайно, такі ходи обумовлені комерцією - глибокий конфлікт, старість чи смерть супергероя завжди привертають увагу читачів. Але є у таких поворотах щось від античного трагізму.

Хоча смерть в коміксах - це річ досить умовна. Є цілі лінійки, присвячені історії загибелі того чи іншого відомого персонажа. Однак якщо сьогодні герой мертвий - це означає, що він може "воскреснути". Запитаєте, що зараз відбувається з Гвен Стейсі? Зараз вона рятує світ замість Пітера Паркера в альтернативному всесвіті, на Землі-65 в костюмі Спайдер-Гвен. Але, незважаючи на оптимістичний сьогодення, над нею, як і над кожним супергероєм, як і над кожною людиною, нависає безповоротне, похмуре, але справедливе Memento Mori.