Завжди живий. Чому прах Бандери зараз не можна переносити в Україну
Відомий провокатор і нібито журналіст Грем Філліпс влаштував дебош на могилі Степана Бандери у Мюнхені. Акуратненько все записав на відео і виклав на своєму каналі в YouTube. Правда, підтримки широкої громадськості на кладовищі Вальдфрідхоф Філліпс не домігся - вступати в діалог з верескливим про фашистів мужиком чомусь ніхто не захотів. Так що довелося йому самому топтатися по могилі і штовхати українські прапори. За доброю традицією поганив могилу Бандери Філліпс не просто так: саме 15 жовтня 1959-го агент КДБ Богдан Сташинський вистрілив в обличчя Бандері зі спеціального пістолета, зарядженого розчином ціаністого калію. Через кілька годин один з ідеологів українського націоналізму помер.
У вчинку Філліпса не варто шукати особливої підґрунтя: він чесно відпрацьовує кремлівські гроші, за традицією, не особливо цікавлячись предметом своїх дій. "Наш Гриць", як його називають в невизнаних "ЛНД/ДНР", давно зарекомендував себе людиною не сильно приголомшливих розумових здібностей. Так що влаштувати шабаш на могилі Бандери в Мюнхені і кричати при цьому на німецькому кладовищі про фашистів у нього вийшло цілком невимушено. "Рибьята, ти понимайешь, що ти дьелаешь?" - запитував Філліпс чистою російською у людей, що прийшли до могили, попередньо надіславши їх по матінці.
Боротьба з пам'ятниками, приурочена до якоїсь дати, зовсім не російський винахід. В Україні, наприклад, регулярно влаштовують перформанси знесення пам'ятника Ватунину в Маріїнському парку. Перформанси, тому що завжди ці героїчні дії проходять в тісному колі поліції і телекамер. І пам'ятник на місці, і піар у всіх ЗМІ. "Ми хотіли, але нам не дали", - саме з таким рефреном раз на рік йдуть валити "сатанинських ідолів".
У випадку з Бандерою ситуація цікава тим, що могила перебуває за кордоном. Філліпс - далеко не перший "герой", вирішив осквернити могилу Бандери. За останні роки таких випадків набереться з десяток. То могилу перекопували, то радянський прапор на пам'ятник вішали. У серпні 2014-го, наприклад, на могилі розбили кам'яний хрест і намагалися пошкодити постамент. Після цього уламки хреста перевезли в родове гніздо Бандери на Івано-Франківщині - в 2015-му тут зробили "аналог мюнхенської могили". І кожен раз повідомлення про черговий вандалізм викликає розмови про те, а чи не пора перенести прах одного з ідеологів українського націоналізму на батьківщину. Мовляв, тут-то за нею краще доглядати будуть.
Рідня Бандери, до речі, не проти перенесення могили, але з однією умовою: це потрібно робити після того, як всі ідеологічні пристрасті в країні з'явиться Пантеон героїв. Адже навіть на батьківщині Степана Бандери у селі Старий Угринів пам'ятник йому двічі підривали.
Про створення Пантеону героїв в Україні заговорили кілька років тому, в 2015-му Петро Порошенко навіть підписав указ про створення такого меморіального комплексу. У листопаді того ж року Верховна рада прийняла постанову про вшанування 125-річчя з дня народження провідника Організації українських націоналістів Євгена Коновальця, в якому також йшлося про перепоховання останків - похований Коновалець на кладовищі в Роттердамі. Але ніякого перепоховання так і не відбулося. Знову про необхідність створення Пантеону заговорили після того, як на празькому цвинтарі несподівано ексгумували останки Олександра Олеся і його дружини - виявилося, що за утримання могили з власної ініціативи платив виходець з України Володимир Михайлишин. А коли Михайлишин помер, син вирішив поховати його на могилі Олеся. Прах письменника і його дружини тоді вдалося зберегти і в січні 2017-го останки перевезли до Києва, де поховали на Лук'янівському кладовищі. Сьогодні за межами України поховано більше двохсот видатних українців. Проте створення Пантеону героїв, куди можна було б перенести їх останки, поки що далі планів і декларацій не пішла.
Але одна справа, коли мова йде про перепоховання Олександра Олеся, і зовсім інша, якщо в Україну перенесуть останки Степана Бандери. Адже, незважаючи на те, що останнього немає в живих вже майже 60 років, сьогодні він - один з активних учасників політичного процесу в країні. Одні вважають його героєм і лякають портретами Бандери "ватников", інші називають катом і розповідають про звірства проти самих же українців. Історичних фактів у цих дискусіях пошт немає: в епоху постправды факти не мають ніякого значення - головними стають емоції. Всі знають про розп'ятого українськими фашистами хлопчика в трусиках і наплювати, що жодного доказу цього немає. Бандера як людина складної долі і місцями суперечливих поглядів чудово вписався в систему таких координат. Багато з тих, хто міркують про роль Бандери в історії, читали хоча б щось з його творів? Це і не потрібно: класичну формулу "не читав, але засуджую" ніхто не відміняв. Зате портрет Бандери відмінно підходить для маркування "свій-чужий" по обидва боки політичного фронту, допомагаючи політикам заробляти електоральний капітал.
Не даремно адже Віктор Ющенко якраз напередодні президентських виборів 2010-го розгорнув кампанію щодо присвоєння Степану Бандері звання Героя України. А Віктор Янукович, який у підсумку став президентом, в піку Ющенко обіцяв скасувати цей указ. У підсумку В 2011-му завдяки низці судових рішень Бандеру таки позбавили звання Героя України . Підставою стало те, що Бандера помер ще до створення української держави та громадянином України не є, а тому і не може носити звання Героя України.
Суперечки про те, чи герой Бандера, не вщухають досі. Навіть більше: їх активно підгодовують, адже за ширмою ідеологічних протистоянь легко заховати, наприклад, економічні чи гуманітарні промахи. І перенесення праху Степана Бандери в Україну може стати черговим яблуком розбрату. Адже одні завзяті голови будуть захищати могилу героя, а другі - намагатися покарати карателя навіть після смерті. Тоді як справжні мотиви дій Бандери так і залишаться за кадром.
