В очікуванні "Кремлівського доповіді" і продовольча криза в ОРДЛО
"Ділова столиця" продовжує рубрику DIARIO SCRIPTUM (від латинських diario - щоденний і scriptum - текст) або скорочено D. Scriptum. Тут ми розповідаємо про реакцію суспільства на топові теми дня.
В очікуванні "Кремлівського доповіді"
Не тільки українське, але і все світове інформпростір чекає ключового події нинішньої зими - оприлюднення Білим домом так званого "кремлівського доповіді" для американського Конгресу. У ньому, як відомо, мова піде про близьких до Путіна чиновників і російських олігархів, членів їх сімей і їх же закордонних активах. В теорії, попадання в цей список не означає автоматичного введення санкцій проти фігурантів, але на практиці це буде логічним продовженням "кремлівського доповіді", адже не дарма ж товстосуми з путінського оточення так нервують. За даними американської розвідувально-аналітичної компанії Stratfor, російські еліти, згадані в "списку Путіна", діляться на чотири категорії: вищі чиновники, близькі до господаря Кремля; прихильники, які допомагають йому утриматися у влади; чиновники, відповідальні за фінанси Росії в цілому; олігархи, які сколотили капітал і до, і після путінської ери. А тим часом Білий дім вустами свого представника Раджа Шаха вже підвищив до межі градус інтриги: "Ми збираємося йти далі в частині санкційного законодавства. Мінфін планує сьогодні опублікувати доповідь і зробити ще один крок вперед в цьому напрямку".
Постдубайские одкровення Волкера
Паралельно хороший привід для дискусій подарував українській блогосфері спецпредставник американського Держдепу Курт Волкер, поділившись деякими деталями своєї недавньої зустрічі в Дубаї з путінським помічником Сурковим. "Перша частина полягала в тому, що я поінформував російську сторону про почуття глибокої прикрості Вашингтона у зв'язку з тим, що Росія не зробила абсолютно нічого для завершення конфлікту і не вивела війська з тих пір, як ми почали цей процес", - заявив Волкер. Далі, за його словами, йшлося про нагальні питання, як, наприклад, повернення російських офіцерів у Спільний центр по контролю і координації. Втім, блогери виділили головний меседж з постдубайских одкровень Волкера - "відкритість російської сторони" в питанні розгортання миротворчої місії ООН по всій території на Донбасі, включаючи російсько-український кордон.
Продовольча криза в ОРДЛО
Ще одна пов'язана з окупованими частинами Донеччини та Луганщини новину помітно приголомшила український сегмент Всесвітньої павутини. Вся справа в тому, що Продовольча і сільськогосподарська організація ООН і Всесвітня продовольча програма підготували для Ради безпеки ООН доповідь, в якій зазначається загострення голоду постраждали від конфліктів країнах світу. Зокрема, в Ємені, за їхньою оцінкою, зараз голодують 60% місцевих мешканців, у Південному Судані - 45%, у Сирії та Лівані (переважно серед сирійських біженців) - по 33%, в Центральноафриканській Республіці - 30%, а ось в окупованих Росією районах Донбасу - 26%. Що навіть більше, ніж в Афганістані і Сомалі, де від голоду страждає по 25% тамтешніх людей.
Повінь в Парижі
З всієї сьогоднішньої "межународки" українські інтернет-користувачі активно реагували на розбурхану стихію в Парижі. Там рівень води в річці Сена досяг свого нинішнього піку, піднявшись до позначки трохи менше шести метрів, щоправда, поки ще дуже далекий від історичного максимуму 1910 року, коли вода піднялася до 8,62 метрів. Повінь вже призвело до того, що транспортний департамент французької столиці вирішив закрити до 5 лютого сім станцій метро в центрі міста, евакуйовано 1,5 тисячі парижан, а робота паризьких музеїв припинена. Дороги вздовж набережної залишаються затопленими, фотофакты чого заполонили стрічки як у ЗМІ, так і в соцмережах.
Століття подвигу героїв Крут
Сьогодні українці та в Facebook, і в Twitter згадують бій декількох сотень київських юнкерів, студентів і гімназистів з кількома тисячами більшовицьких завойовників на залізничній станції Крути, який відбувся рівно сто років тому. Втім, багато сучасні історики впевнені, що найзапекліший бій під Крутами був не 29, а 30 січня, при цьому розстріл більшовиками полонених українських юнаків - взагалі 31 січня. То є трагедія сталося не одномоментно. Але це деталі, а з суттю події ніхто, в принципі, не сперечається - це справжній подвиг молодих українських патріотів, які ціною свого життя зуміли затримати на лічені дні наступ ворога, що дозволило української делегації підписати Брест-Литовський мирний договір, що зберіг кілька років молоду українську державність.
