Чемпіонат з літератури. Як Шевченківську премію зробити Пулітцерівської

Днями стали відомі імена лауреатів Національної премії України ім. Тараса Шевченка за 2017 р. Як і завжди в таких випадках, суспільство поставило питаннями про сенс цієї премії і чи потрібна вона взагалі. Гостроту дискусій додає той факт, що премія, взагалі-то, немаленька. Переможці у чотирьох номінаціях — література, візуальні мистецтва, музичне мистецтво, кіномистецтво — отримають по 240 тис. грн.

Кожна премія потрібна для того, щоб дати якийсь ефект. Від Шевченківської премії ефект щоразу якщо і спостерігається, то швидше негативний. Люди не тікають читати, слухати, дивитися твори лауреатів, зате охоче, не сходячи з місця, розповідають, чим погана сама премія.

У тих, хто не в темі, зазвичай один аргумент: я про цих лауреатів взагалі ніколи не чув, так за що їм платити за чверть мільйона? Але й у тих, хто в темі, хто сам вариться у світі літератури і мистецтва або розбирається в ньому, теж є улюблені аргументи проти премії. Причому не один, а цілий ряд. Починаючи з того, що державна премія — це пережиток радянських часів. І закінчуючи тим, що Шевченківська премія за престижністю набагато поступається найвідомішим американським і європейським премій, хоча за розміром можна порівняти з найбільшими літературними преміями США.

Перш ніж погоджуватися з цими аргументами або, навпаки, оскаржувати їх, корисно більш глибоко вникнути в західну літературне життя. Насамперед в життя самих багатих західних літературних ринків — англо-, франко - та німецькомовного. І тоді можна прийти до кількох цікавих висновків.

По-перше, літературних премій має бути багато і різних — на порядок більше, ніж є в Україні зараз. В американських і європейських ЗМІ повідомлення про нагородження літературними преміями з'являються майже щодня. Тому що число цих премій у США та найбільших країнах Європи вимірюється сотнями (в кожній з країн). Нагороджують приватні фонди і компанії-меценати, книготорговці та академії, муніципалітети і держава. Якоїсь єдиної загальноприйнятої системи немає, як немає і єдиних правил змагань. В цьому плані література відрізняється від футболу.

По-друге, власна головна літературна премія, безумовно, потрібна. У чому література схожа на футбол, так це в самому принципі змагальності. Іншими словами, література — це теж гра (та ще яка гостра), хоч і без єдиних правил. І якщо ми хочемо на рівних брати участь у західних літературних чемпіонатах, то нам обов'язково потрібен повноцінний національний чемпіонат. З головним призом.

По-третє, головну премію не можна віддавати в руки ні мати, ні читачам. Це приблизно те ж саме, як якщо б підсумки футбольного чемпіонату підводили власники стадіонів на основі симпатій вболівальників. Повинні бути незалежні судді. Літературні премії і в Європі, і в США з'явилися як починання нехай не антикоммерческое, але, принаймні, ставило метою обмежити безроздільне вплив комерції на літературу. Передбачалося, що чисто комерційна, масова література успішно поширюється і без спеціальної підтримки, тут є інші регулятори: інформація про бестселери, бренд популярного автора. Зрозуміло, книговидавничі премії мають право на існування і навіть дуже бажані (як уже говорилося, чим більше різних премій, тим краще). Але головна літературна премія повинна бути в руках незалежних експертів. Читацька думка можна використовувати для складання лонг-листа, але шорт-лист і тим більше переможець повинні визначатися експертним журі.

По-четверте, якість української літератури досить висока, принаймні, достатню, щоб вигравати центральноєвропейські чемпіонати. Мається на увазі літературна нагорода Центральної Європи "Ангелус", заснована польським містом Вроцлавом. Вона вручається щорічно з 2006 р. за кращу прозову книгу, опубліковану польською мовою у попередньому році. Нагородою є чек на 150 тис. злотих (зараз це приблизно 35 тис. євро, раніше було більше). З 11 премій три дісталися українцям: Юрію Андруховичу у 2006 р., Оксані Забужко в 2013-му і Сергію Жадану в 2015-м. Дві премії отримали угорці, по одній — представники Австрії, Чехії, Білорусі, Хорватії, Словаччині і Румунії. Але в більш широких географічних рамках, що охоплюють англо-, франко - та німецькомовні країни, українська література поки ще виглядає дуже слабо. І це зумовлено насамперед кількісним фактором, тобто обсягом українського ринку.

Нарешті, по-п'яте. Чим слабше виглядає національна команда на міжнародному рівні, тим дорожчим має бути приз національного чемпіонату. Американський ринок з його величезним обсягом цілком може обходитися літературними преміями з номіналом до $10-15 тис. Але вже Англії потрібні премії в розмірі до 50 тис. фунтів стерлінгів, щоб зберегти позиції в світі англомовної літератури. А Ірландії, щоб не загубитися на фоні Англії, навіть і 100 тис. євро може виявитися мало.

У свою чергу, Франція та Німеччина намагаються орієнтуватися на рівень Англії. І це цілком логічно, оскільки вони в одній ваговій категорії. Правда, тут можна заперечити, що сама престижна французька премія має дуже смішний номінал. Однак у французів є й інші досить престижні премії, одна з яких вимірюється в сотнях тисяч євро. Французам дуже пощастило, що знайшовся меценат, заповів на неї все своє майно. Але примітно й інше. Коли на великі призи не вистачає грошей спонсорів, письменники просять і навіть потребують допомоги від держави. Саме це спостерігається в Австрії, яка не хоче поступитися свій літературний ринок Німеччини.

Україні необхідна головна літературна премія з набагато великим номіналом, ніж у нинішньої Шевченківської. А поки що на такий приз не знайшлися приватні спонсори, потрібно сказати спасибі державі за 240 тис. грн. Так, за нинішнім курсом це менше ніж 10 тис. євро і навіть ніж $10 тис. Але все-таки за українськими мірками це досить солідний приз, за який має сенс змагатися. І це змагання може виявити нових гравців, здатних досягати успіху на європейському рівні.

Перевірити всі ці висновки неважко. Достатньо пробігтися по найбільшим і найпрестижнішим премій англо-, франко - та німецькомовних країн.

США

Одна з найпрестижніших американських премій — Пулітцерівська. Вона заснована в 1917 р. на гроші Йозефа Пулітцера, видатного американського журналіста угорського походження, відповідно до його посмертної волею. Премія присуджується щорічно в 21 категорії, які охоплюють усі галузі літератури, журналістики (в тому числі фотожурналістики) і музики. Імена лауреатів оголошують у травні. З 2017 р. номінал премії в кожній категорії піднято до $15 тис., раніше він становив $10 тис.

Пулітцерівська премія з літератури присуджується "за видатне художнє твір американського автора, переважно присвячене опису американської життя". Вона вручається у шести категоріях: художня література, біографія, поезія, нехудожня література, історія, драма. Книги, що претендують на премію, обов'язково повинні бути видані на папері в рік, що передує року вручення премії.

Пулитцеровские премії присуджуються Колумбійським університетом у Нью-Йорку за поданням Пулитцеровского комітету, що складається з 19 експертів: п'яти видавців, шести редакторів, шести вчених, включаючи президента університету та декана факультету журналістики, а також одного колумніста і адміністратора премії, причому декан і адміністратор позбавлені права голосу. Крім президента і декана (які є членами комітету за посадою) та адміністратора (який переобирається щорічно), комітет обирає своїх власних членів строком на три роки. Члени комітету можуть перебувати в ньому не більше трьох термінів.

Номінувати на премію може будь-який американець, включаючи самого автора. У журі по кожній категорії входять п'ять осіб. Вони відповідають за вибір трійки фіналістів. Переможця обирає Пулітцерівський комітет.

У 2016 р. кращим у категорії художньої літератури був визнаний The Sympathizer ("Співчуваючий") — дебютний роман американського професора в'єтнамського походження В'є Нгуєна Тан. Пулітцерівський комітет назвав роман "багатошарової іммігрантської історією", розказаної "людиною двох разумов і двох країн: В'єтнаму і США". Книга оповідає про падіння уряду Південного В'єтнаму в 1975 р. і наступних подіях, що розгорнулися вже в США.

Змагається з Пулітцерівської за престижністю

Національна книжкова премія

, заснована групою видавців у 1950 р. Її вручають у чотирьох номінаціях: художня література, поезія, дитяча література, документальна література. П'ятірку фіналістів і переможця в кожній номінації визначає незалежне журі з п'яти чоловік. Приз переможцю — $10 тис. і бронзова статуетка, інші чотири фіналісти отримують по $1 тис. і медалі. Церемонія нагородження проводиться в Нью-Йорку. У 2016 р. кращим у номінації художньої літератури був визнаний роман The Underground Railroad ("Підземна залізниця") Колсона Уайтхед, що розповідає про американських рабів першої половини

XIX

ст., які втекли з плантацій в рабовласницьких штатах конспіративним маршрутами у вільні від рабства штати і Канаду.

Також однією з найпрестижніших американських премій за твори художньої літератури вважається

ПЕН/Фолкнер

. В основу фонду PEN/Faulkner лягла Нобелівська премія Вільяма Фолкнера. Премія ПЕН/Фолкнер присуджується з 1981 р. Журі з трьох осіб (як правило, відомі письменники і критики) вибирає спочатку п'ять кращих творів, потім одне, яке отримує головну нагороду — $15 тис., а інші чотири — по $5 тис. Церемонія нагородження проводиться у Вашингтоні. У 2016 р. переможцем став роман Delicious Foods ("Смачна їжа") Джеймса Ханнахама — похмуро-комічна історія про людей з фізичними і психічними травмами, завданими расизмом та експлуатацією.

Зауважимо, що всі ці премії за своїм розміром в рази поступаються найбільшим літературним премій в Європі.

Ірландія

Найбільшої в світі англомовної літератури є Дублінська літературна премія. Її розмір — 100 тис. євро. У грошовому вимірі вона поступається тільки Нобелівської (8 млн шведських крон, або понад 800 тис. євро). Заснована вона у 1996 р. міською радою Дубліна. Одна з її програмних завдань — відродження слави ірландської столиці як "літературної Мекки".

Премія вручається щорічно, претендувати на неї може письменник будь-якої національності з будь-якої країни. Єдиним обмеженням є обов'язкова публікація книги англійською. Якщо книга спочатку видана на іншому мовою, 25% премії отримує її перекладач.

Твори висуваються на присудження премії громадськими бібліотеками різних країн за результатами опитування читачів. Міжнародне журі вибирає із загальної кількості шорт-лист — кілька найбільш гідних, з яких лише одна стає переможцем. У 2013 р. премії удостоївся дебютний роман City of Bohane ("Місто Боухэн") ірландця Кевіна Беррі, в 2014-му — перекладений на англійську роман El ruido de las cosas al caer ("Звук падаючих речей") колумбійця Хуана Габріеля Васкеса, в 2015-м — роман Harvest ("Урожай") англійця Джима Крейса, в 2016-му — роман Family Life ("Сімейне життя") індійця Акіла Шарми.

Англія

Найпрестижніша в світі англомовної літератури — Букерівська премія. Вперше вручення нагороди відбулося в 1969 р. Засновником виступила група компаній Booker, що спеціалізується на виробництві продуктів харчування. З 2002 р. спонсором премії виступає компанія Man Group, яка працює на ринку фінансових послуг, тому повна офіційна назва премії The Man Booker Prize. До 2013 р. вона присуджувалася авторові, що проживає в одній з країн Співдружності націй, Ірландії чи Зімбабве, за роман, написаний англійською мовою. З сезону 2014 р. премія вручається за роман, написаний англійською, незалежно від громадянства автора. Переможцю вручається чек на суму 50 тис. британських фунтів стерлінгів.

Присудження премії відбувається за наступною схемою. Спочатку щорічно оновлюваний консультативний комітет, в який входять два видавця і по одному представнику від письменників, літературних агентів, книготорговців, бібліотек та Фонду Букерівської премії, формує список з приблизно 100 книг. Тим же комітетом затверджується журі з п'яти чоловік, членами якого, як правило, стають провідні літературні критики й письменники, шановні представники науки, знакові громадські фігури. У серпні журі оголошує довгий список (long list), що включає 12-13 назв, а потім у вересні з лонг-листа формується шість учасників короткого списку (short list) премії. Переможець оголошується в жовтні на спеціальній церемонії.

У 2013 р. лауреатом Букерівської премії стала новозеландська письменниця Елеонора Каттон за роман The Luminaries ("Світила"), в 2014 р. — австралієць Річард Фленаган за роман The Narrow Road to the Deep North ("Вузька дорога на далекий північ"), в 2015 р. — письменник з Ямайки Марлон Джеймс за роман A Brief History of Seven Killings ("Коротка історія семи вбивств"), а в 2016 р. — письменник із США Пол Бітті за сатиричний роман The Sellout ("Розпродаж").

З 2005 р. вручається також Міжнародна Букерівська премія за романи, перекладені на англійську і "доступні в широкому продажі". До 2015 р. вона присуджувалася раз у два роки, її розмір становив 60 тис. фунтів стерлінгів, ще 15 тис. отримував перекладач. Потім було вирішено вручати премію кожен рік у розмірі по 25 тис. фунтів стерлінгів автора і перекладача. У 2016 р. премію отримала південнокорейська письменниця Хань Кан за роман The Vegetarian ("Вегетаріанка"), героїня якого припинила їсти м'ясо в знак радикальної відмови від людської жорстокості та руйнування, але в кінці кінців зруйнувала свою сім'ю і себе.

У 1993 р. заснована літературна

премія Девіда Коена

. Вона фінансується Фондом Джона С. Коена і адмініструється Художньою радою Англії (це орган у складі департаменту у справах культури, ЗМІ і спорту британського уряду). Розмір премії становить 40 тис. фунтів стерлінгів. За умовами конкурсу нагороджувані повинні бути громадянами Великобританії та Ірландії, створюють свої твори англійською мовою. Премія Девіда Коена вручається один раз на два роки. У 2015 р. лауреатом став англійський поет, перекладач і драматург Тоні Харрісон за його внесок у культуру (у квітні 2017 р. йому виповниться 80 років).

У 1996 р. компанія

Orange

, що надає телекомунікаційні послуги, виступила спонсором однойменної літературної премії, що присуджується за роман, написаний англійською мовою жінкою будь-якої національності і опублікований у Великобританії роком раніше. Лауреатка отримує 30 тис. фунтів стерлінгів, а також бронзову статуетку Бессі, створену скульптором Грізель Найвен. З 2014 р. спонсором премії є бренд алкогольних напоїв Baileys, відповідно премія отримала назву Жіночої літературної премії Бейліз. У 2016 р. лауреаткою премії стала ірландська блогерша Лайза Макінерні за роман The Glorious Heresies ("Славні єресі") про спальні райони міста Голуэя.

У 1971 р. була заснована Уитбредовская книжкова премія. Її спонсором виступила Whitbread Group, яка працює переважно в готельному і ресторанному бізнесі. У 2006 р. обов'язки головного спонсора взяла на себе входить в Whitbread Group компанія Costa Coffee, що володіє мережею кавових магазинів і кав'ярень. У зв'язку з цим премія була перейменована в книжкову премію Коста. Вона присуджується Асоціацією книготорговців Великобританії. Претендувати на премію, поряд з британськими письменниками, можуть також автори з Ірландії. Премія ставить своїм завданням пропаганду читання і заохочення творів, здатних поширити задоволення від читання в більш широкої аудиторії, і в зв'язку з цим є більш демократичною", ніж Букерівська.

Книжкова премія Коста

присуджується щорічно в п'яти номінаціях: "Роман", "Кращий перший роман", "Біографія", "Дитяча література", "Поезія"; лауреати отримують по 5 тис. фунтів стерлінгів. З п'яти лауреатів вибирається абсолютний переможець, який отримує 25 тис. фунтів стерлінгів, а його твір носить титул "книга року". У 2016 р. цей титул отримав роман Days Without End ("Дні без кінця") ірландця Себастьяна Беррі.

Британська корона теж надає увагу літераторам. Ще в 1668 р. Карл II ввів постійну почесну посаду поета-лауреата. Більше трьох століть це звання присвоювалося довічно, а з 1999 р. — на десятирічний термін. З 2009 р. їм володіє шотландська поетеса Керол Енн Даффі. Вона — перша жінка і перший відкритий бісексуал з титулом поета-лауреата. За це звання покладається на рік 5750 фунтів стерлінгів і один барель (майже 164 л) шеррі (кріпленого вина з білого винограду).

Також Британська корона присуджує літературні призи. У 1933 р. король Георг V за порадою поета-лауреата Джона Мэйсфилда заснував Королівську золоту медаль за поетичні досягнення. Спочатку нагорода надавалась тільки британським підданим, які проживають у Сполученому Королівстві, але в 1985 р. коло нагороджуваних був розширений за рахунок мешканців інших країн Співдружності. Уявлення поетів до нагороди здійснюється за рекомендацією комітету видатних учених і письменників під головуванням поета-лауреата. У 2014 р. Королівську золоту медаль отримала британська поетеса пакистанського походження Імтіаз Дхаркер, в 2015 р. — шотландка Ліз Локхід, у 2016 р. — англійка Джилліан Аллнатт.

Франція

Головна літературна премія Франції - Гонкурівська, названа на честь письменників-натуралістів братів Гонкурів. Вона вручається щорічно автору кращого роману французькою мовою. Грошовий еквівалент премії символічний (10 євро), але престиж нагороди забезпечує лауреату хороші продажі роману-переможця. Премія присуджується з 1903 р. Переможця визначають члени Гонкурівської академії, куди входять десять найвідоміших літераторів Франції. Визначення лауреата відбувається в кілька етапів, а голосування є усним. У 2016 р. переміг роман Chanson douce ("Солодка пісня") уродженки Марокко Лейли Слимани.

Якщо ж мірятися номіналом, то найбільшої у Франції літературною нагородою є міжнародна премія Чіно дель Дука. З 2016 р. її розмір становить 200 тис. євро, раніше він був ще вище — 300 тис. євро. Премія заснована в 1969 р. в пам'ять про французького підприємця, керівника видавничої справи та филантропе італійського походження Чіно дель Дука його вдовою Сімоною дель Дука.

Фонд Сімони і Чіно дель Дука після смерті засновниці у 2004 р. перейшов у ведення Інституту Франції. Премія відзначає авторів, чиї твори літературної або наукової формі сприяють утвердженню гуманізму в сучасному світі. У 2016 р. лауреаткою стала французька письменниця та есеїстка Сільві Жермен, написала близько 40 книг.

Також дуже великими і престижними є премії, засновані Французької академією. Це насамперед Велика літературна премія Французької академії (зараз 25 тис. євро), Велика літературна премія Поля Морана (45 тис. євро), Велика премія франкофонії (30 тис. євро).

Велика літературна премія Французької академії присуджується з 1912 р. Її лауреатом за 2015 р. стала романістка Лоранс Коссе. До 1979 р. ця премія була щорічною, а потім стала вручатиметься раз на два роки, чергуючись з Великою літературною премією Поля Морана. Лауреатом премії Поля Морана за 2014 р. став письменник та журналіст Жиль Лапуж, лауреат за 2016 р. ще не названо.

Велика премія франкофонії присуджується з 1986 р. Премію за 2015 р. отримала сенегальская романістка Амината Сов Фолі, за 2016 р. — японський перекладач і енциклопедист, професор Токійського університету Такеші Мацумура.

У 1989 р. підприємець Мішель Деннер заснував щорічну л

итературную премію "Листопад"

як противагу Гонкурівської. Грошовий еквівалент нагороди було визначено в 200 тис. франків (нині 30 тис. євро). У 1998 р. Деннер відмовився продовжувати фінансування, але премію врятував інший меценат — мільярдер П'єр Берже, змінив її назву на

"Грудень"

. Журі премії складається з 12 осіб зі змінним головою, вони вибирають кращу книгу в жанрі роману або есе, не розраховану на комерційний успіх. У 2016 р. премію отримав Ален Блоттери за роман Comment Baptiste est mort ("Як помер Батист"). Його герой — 14-річний Батист, єдиний вижив з французької сім'ї, викраденої джихадистами "Боко Харам" на півночі Камеруну.

Німеччина

Головна премія німецької літератури носить ім'я Георга Бюхнера — поета і драматурга XIX ст. Вона була заснована в 1923 р. урядом землі Гессен як щорічна нагорода двом найбільшим діячам літератури і мистецтва. У 1933-1944 роках, у часи Гітлера, премія не присуджувалася. З 1951 р. премія стала суто літературної і щорічно присуджується Німецької академії мови та поезії у Дармштадті (земля Гессен) авторам, які пишуть німецькою мовою, за видатні літературні досягнення і значний вклад у формування сучасного культурного життя Німеччини. З 2011 р. розмір премії становить 50 тис. євро. Премію Георга Бюхнера отримали багато великі письменники Німеччини, Австрії, Швейцарії. У 2016 р. її лауреатом став німецький письменник Марсель Байєр, який став знаменитим завдяки роману Flughunde ("Летючі собаки"), що вийшов в 1995 р. Зараз йому 51 рік, з-під його пера вийшло 20 книг.

Такий же номінал (50 тис. євро) має премія Гьоте міста Франкфурта. Вона вручається з 1927 р. в день народження Гете — 28 серпня. До 1949 р. премія присуджувалася щорічно, потім її лауреата стали визначати раз на три роки. З 1970-х рр. премія Гете стала міжнародною. У 2011 р. її вручили сирійського поета Адоніса (справжнє ім'я Алі Ахмад Саїд), в 2014 р. — швейцарського письменника Петера фон Матті.

На східнонімецьких землях найбільшою вважається Берлінська літературна премія, заснована фондом "Прусська морська торгівля". Її розмір становить 30 тис. євро. Премію вручають письменників, творчість яких представляє собою "значний внесок у розвиток сучасної німецької літератури". У 2016 р. її отримав німецький поет і прозаїк, виходець з Туреччини Ферідун Заимоглу, в 2017 р. — швейцарська письменниця, уродженка Словаччини, дочка словенця та угорки Ільма Ракуза.

У 2005 р. Союзом німецьких книготорговців заснована

Німецька книжкова премія

, схожа на Букерівську за процедурою відбору. Вона вручається щорічно автору кращого роману року, написаного німецькою мовою. У рік на премію номінують до 150 романів. Лауреат отримує 25 тис. євро, а інші номінанти, які потрапляють в шорт-лист (це п'ять-сім авторів), — по 2500 євро. У 2016 р. став лауреатом Бодо Кирххофф за роман Widerfahrnis ("Доленосний випадок").

Також 25 тис. євро отримує лауреат премії Томаса Манна. Вона була заснована у 1975 р. містом Любеком, з 2010 р. її співзасновником є Баварська академія витончених мистецтв. У 2015 р. лауреатом премії став шведський письменник і філософ Ларс Густафссон, у 2016 р. — німецька письменниця і театральний режисер Дженні Эрпенбек.

Єдиним державним літературним призом в Німеччині є

Німецька молодіжна літературна премія

. Вона була заснована в 1956 р. тодішнім федеральним міністерством у справах сім'ї. Гроші виділяє федеральний Дитячо-юнацький план (KJP), що фінансується з федерального бюджету. Призовий фонд становить 62 тис. євро. За 10 тис. євро отримують переможці в номінаціях книг з картинками, дитячої книги, молодіжної книги та науково-популярної літератури, стільки ж — лауреат призу молодіжного журі. А для самого видатного лауреата встановлено спеціальний тариф — 12 тис. євро. У 2016 р. таким лауреатом став Клаус Кордон, написав за 40 років близько 100 книг для дітей і підлітків.

Австрія

Більш помітна роль держави в Австрії. З 1950 р. присуджується Велика австрійська державна премія в чотирьох номінаціях: література, музика, образотворче мистецтво, архітектура. З 2003 р. розмір премії — 30 тис. євро. Лауреатом премії з літератури за 2016 р. став Герхард Рот, якому скоро виповниться 75 років. Він написав близько 50 книг, у т. ч. кілька циклів романів, осмысливающих австрійську історію.

З 1965 р. щорічно присуджується Австрійська державна премія по європейській літературі. Часто її називають просто Європейською літературною премією. Розмір її — 25 тис. євро. У 2014 р. її лауреаткою стала росіянка Людмила Улицька, в 2015-м — румун Мірча Кэртэрэску, в 2016-му — поляк Анджей Стасюк.

Після установи в Німеччині Німецької книжкової премії відчули себе ущемленими австрійські автори, яким стало важче конкурувати з колегами з Німеччини. У 2016 р. австрійські власті пішли їм назустріч і заснували Австрійську книжкову премію. Партнером виступила Федерація австрійських книготорговців. Призовий фонд у розмірі 45 тис. євро призначений для німецькомовних творів австрійських авторів, в т. ч. 15 тис. євро — для дебютів. За твір, що визнана найкращою, присуджується 20 тис. євро, решта чотири фіналісти отримують по 2500 євро. Кращий дебют удостоюється 10 тис. євро, двом його суперникам дістається по 2500 євро.

Першим лауреатом Австрійської книжкової премії стала Фрідеріке Майрекер за книгу віршів, останню в трилогії, перші дві частини якої вийшли в 2013 і 2014 рр. Знаменитої австрійської письменниці вже 92 роки, вона давно встигла отримати найбільші премії в світі німецькомовної літератури, в т. ч. Велику австрійську премію з літератури 1982 р. і премію Георга Бюхнера в 2001-м. Але для реклами свіжої книги віршів Австрійська книжкова премія, звичайно, не завадить.