Утилізація аборигенів. Кому не подобаються жінки на заводах і в поїздах метро
В українських соцмережах нова тема для холивара. Не встигли ще охолонути філіппіки на адресу в. о. міністра охорони здоров'я Уляни Супрун за проект медреформи, як камені в її город полетіло за намір ліквідувати наказ Моз про перелік важких робіт, на яких забороняється використовувати працю жінок.
Указ був прийнятий в кінці 1993-го - до цього в країні діяв аналогічний документ, прийнятий ще в 1978-м У списку заборонених - 450 професій. Серед них є і зварювальники, і асфальтобетощики, і бурильники свердловин, і машиністи поїздів, і далекобійники. Як зазначила у себе на сторінці Супрун, в XXI ст. немає місця гендерних обмежень.
"Жінки мають невід'ємне право самостійно вибирати, ким і де їм працювати", - написала в. о. голови МОЗ.
Але не тут-то було. Користувачі соцмереж (переважно чоловіки) озброїлися списком професій і почали демонструвати загострене дотепність. Мовляв, звичайно, грандіозна перемога - баби тепер зможуть бути ливарниками, скотобойцами і взагалі всякими давильщиками і арматурщиками. Шок, жах, всі жінки в країні масово кинулися шукати як можна більш шкідливе виробництво.
Примітно, що виразних аргументів, чому жінка не може займатися тим, чим хоче, нехай це буде навіть укладання бетону, ревні охоронці традиційних професійних цінностей призвести чомусь не можуть. Зате щосили розповідають про те, що жінки слабші, та й їм "народжувати ще". Докотились навіть до того, що жінкам не можна бути машиністами поїздів і водіями міжміських автобусів, бо "я не довірю своє життя пілоту або драйвер, у якого щомісячна гормональна буря". Про те, що серед авіадиспетчерів, які несуть величезну відповідальність за ситуацію в небі, вистачає жінок, борці з гормонами чомусь не подумали.
Втім, головне навіть не це. Сама заява про те, що жінка не має права чимось займатися зважаючи відмінних від чоловіка фізичних даних - шовінізм, мракобісся і дрімуча відсталість. Адже роботодавцю потрібен професіонал, який добре робити свою роботу. А якого він при цьому буде підлоги - все одно. Жінки-сварщицы, жінки-ковалі є в Україні, але змушені працювати неофіційно. Тому що "мужики проти".
В Америці, до речі, близько 11% водіїв вантажних фур - жінки. І за офіційними даними, вони водять в 5-6 разів акуратніше, ніж їх колеги-чоловіки.
Скасування списку небезпечних професій - всього лише ліквідація дискримінаційного, давно застарілого документа. У сучасному світі багато технологічні процеси давно механізовані і "груба чоловіча сила", яку далеко не кожен чоловік і похвалитися-то, може, сьогодні не так вже й потрібна. Та й небезпечних виробництв стає менше. І навряд чи нинішні випускниці всіляких коледжів і технікумів масово кинуться на асфальтні заводи і цехи забою худоби. Але навіть якщо вони і захочуть зробити - це виключно їхнє право. Таке ж, як право на освіту, на аборт, на заміжжя. Право, а не зобов'язання. Недарма Супрун, представляючи рішення ліквідувати наказ, зазначила, що головне завдання держави - створення якісної та доступної системи охорони здоров'я. Незалежно від віку і статі. Тобто держава повинна забезпечити будь-якого працівника, навіть на небезпечному виробництві, можливістю стежити за своїм здоров'ям і вчасно попереджати можливі проблеми.
Проте в обговоренні "міні-реформи" виникає ще один нюанс. Противники рішення МОЗ пишуть, що тепер жінок масово будуть за копійки брати на небезпечні роботи. Тобто виходить, що зараз ці вакантні місця - "мужиків не вистачає"? А друге питання: чому жінкам повинні платити копійки? У свідомості багатьох чоловіків жінка досі залишається чимось неповноцінним. Їй би сидіти вдома, пелюшки гладити так вчасно келих з пивом підносити, а не в начальники та ливарники пертися. Але жінки поступово перетворюються в серйозних конкурентів чоловікам саме на професійному поприщі: вони керують корпораціями, займають високі посади у владі, отримують Нобелівські премії.
І кого-то з цього приводу тисне дуже велика "жаба". Адже якби захисники жінок дійсно переживали за їх здоров'я і кар'єру, то звернули б увагу на куди більш злободенні речі. Наприклад, на розрив в оплаті між жінками і чоловіками - середня зарплата штатного працівника-чоловіка в I кварталі 2017 р. становила 7 тис. 160 грн., а працівника-жінки - 5 тис. 612 грн. Якщо б мова йшла про допомогу жінці, а не своєму уязвленном не зрозумій чим гідність, українські чоловіки сиділи б замість дружин у декретах, заміняли б їх на кухнях, створювали б умови для роботи і відпочинку.
Відрадно, що чоловіків, які бачать у жінці не "слабка стать", а рівноцінного партнера, стає все більше. Але скільки ж залишається "справжніх мужиків", які рішення МОЗ скасувати непотрібний папірець подають під зичним клеймом "утилізація аборигенів".
