Уроки в бомбосховищах і навчання в три зміни. Як почався навчальний рік

Попередні два навчальних роки були непростими через пандемією — перехід на дистанційку важко дався українській школі, а всіх проблем до кінця не вдалося розв’язати й досі. Проте 24 лютого перед Міністерством освіти постали ще серйозніші виклики: після повномасштабного вторгнення Росії частина територій була окупована, на частині йшли активні бойові дії, а сотні тисяч дітей виїхали разом з батьками за кордон. Проте уже з 14 березня навчальний процес почав відновлюватись: за парти повернулись діти у західних і центральних областях України. У більшості шкіл навчання проводилось в онлайн-форматі.

Завершити навчальний рік вдалось на доволі мажорній ноті — освітяни змогли швидко розробити Мультипредметний тест на заміну звичному ЗНО і вибудувати логістику його проведення, тож вступна кампанія пройшла майже без ексцесів. А новий навчальний рік Міносвіти рекомендувало розпочинати в очному форматі — там, де ситуація є достатньо безпечною. Такій ініціативі, м’яко кажучи, не зраділи батьки — збирати в одному місці сотні дітей, коли Росія не соромиться обстрілювати торгові центри й скидати бомби на пологові будинки, не здалося хорошою ідеєю. 

"ДС" розповідає, як буде проходити навчання у школах цьогоріч, чи реально проводити заняття в укриттях і як організований процес на окупованих територіях.

Дистанційка чи онлайн?

Через війну тисячі українських дітей не зможуть повернутися до навчання в звичному режимі. Деякі з них виїхали зі своїх домівок на захід України або за кордон, деякі лишились на окупованих територіях або у зоні бойових дій. Тож міністр освіти і науки Сергій Шкарлет заявив, що школярі можуть навчатися за такими схемами:

• очна форма;
• дистанційна форма;
• сімейна (домашня) форма навчання;
• змішана форма (заняття проводять і офлайн, і онлайн);
• екстернат.

Рішення про формат навчального процесу у кожній конкретній школі приймала місцева влада: обласні військові адміністрації або засновники навчальних закладів. За словами Шкарлета, станом на 25 серпня в Україні 59% шкіл готові проводити навчання онлайн. Загалом тільки очно з 1 вересня навчатимуться у 3,5 тисячах шкіл. Ще 3 867 працюватимуть у змішаному режимі, а повністю дистанційно планують працювати 5 497 закладів.

У Києві більшість шкіл буде працювати за змішаною формою, проте у Департаменті освіти та науки КМДА запевняють, що батьки зможуть змінити форму навчання дітей у разі потреби під час навчального року. Міська влада каже: 77% київських шкіл мають обладнані укриття, які були оновлені або ж відремонтовані згідно з вимогами ДСНС.

Заступник голови Київської міської державної адміністрації Валентин Мондриївський розповів, що у Києві 421 комунальна школа, і всі вони пройшли обстеження на безпеку. За його словами, школи, які не мають обладнаного укриття, домовились про використання бомбосховищ сусідніх будинків (ДСНС рекомендувало, щоб відстань від укриття до закладу освіти складала не більше 100 метрів). Лише 18 шкіл не мають можливості забезпечити безпеку учнів на випадок ракетного обстрілу, тож проводитимуть навчання винятково онлайн.

Цікаво, що школи будуть працювати як укриття лише для школярів та працівників закладу освіти, тож мешканці навколишніх будинків повинні знайти собі інше бомбосховище. Будьмо чесними: підвали багатоквартирних будинків все ще знаходяться у сумнівному стані й назвати їх безпечними можна з великою натяжкою, тож більшості жителів доведеться сподіватися на захист за принципом двох стін.

У більшості великих прифронтових міст вирішили не ризикувати й проводити навчання онлайн. Зокрема, повністю дистанційно навчатимуться школярі Харкова та Дніпра. 

Змішане навчання: три зміни й уроки в укритті

Головна вимога до шкіл під час війни — забезпечити повну безпеку учнів, не перериваючи при цьому навчальний процес. Через це кількість учнів, які можуть одночасно перебувати в школі, суттєво обмежена — адже всі вони разом з вчителями та іншим персоналом повинні перебувати в укритті під час повітряної тривоги. Оскільки бомбосховища у більшості шкіл не є дуже просторими, навчання доведеться організовувати або у дві-три зміни, або тиждень через тиждень, або місяць через місяць. Кожна школа визначатиме формат роботи та розклад самостійно.

Такий режим роботи не може не вплинути на навчальний процес. У деяких школах пропонують викладати лише точні науки, щоб заняття в школі не тривали до пізньої ночі. Тому певні дисципліни можуть вивчати дистанційно, інші – в режимі онлайн. Згідно з дослідженням Департаменту освіти та науки КМДА, дітям найскладніше дистанційно засвоювати фізику, математику, хімію та біологію. Тож саме цим предметам варто приділити більшу увагу, а гуманітарні ж, на думку Департаменту, можна вивчати в режимі онлайн.

"Інший різновид змішаного формату: паралель класів виходить на навчання стільки, скільки вміщується в укриття (разом з дорослими), а от в другу половину дня ідуть середні і старші класи, але для того, щоб більше учнів контактували з учителем, вони будуть мінятися – пів класу перші два тижні, пів класу – інші два тижні", — розповіла директорка департаменту Олена Фіданян.

За її словами, в першу чергу очне навчання потрібне першокласникам. Маленьким дітям потрібно бачити вчителя, налагодити з ним контакт, щоб адаптація до шкільного процесу відбулася якомога легше. Ще один пріоритет — п’яті класи, які переходять на нову програму Нової української школи.

Також Департамент освіти й науки КМДА пропонує, щоб у вересні очно вчилися учні середньої школи (з 6 по 8 клас), а в жовтні – старшої (з 9 по 11). При цьому кожна школа може сама спланувати та організувати розклад, який буде найбільш зручним для учнів та вчителів. 

Безпека учнів під час війни

Під час повітряної тривоги уроки повинні проходити виключно у бомбосховищах. Усі шкільні укриття повинні відповідати таким вимогам: 

• у приміщенні не повинно бути вікон та транзитних комунікацій;
• школа повинна забезпечити укриття незалежними джерелами електричного живлення і генераторами;
• в укриттях повинні працювати мережі Wi-Fi для проведення уроків;
• в бомбосховищі повинні бути запаси їжі та води для всіх учнів та вчителів щонайменше на дві доби;
• повинні бути місця для сидіння, лежання та прийомів їжі (меблі повинні бути виготовлені з негорючих матеріалів);
• приміщення мають мати каналізацію або ж виносні баки для нечистот, що щільно закриваються;
• у бомбосховищах повинні бути засоби пожежогасіння, засоби надання медичної допомоги, телефон, радіо або інший засіб зв’язку з зовнішнім світом, а також шанцеві інструменти — лопати, ломи, сокири, пилки–ножівки;
• з приміщення має бути мінімум два виходи.

В ідеалі, усі укриття повинні мати вентиляцію, захист від затоплення та повноцінне опалення. Звісно, реальність болюча — на обладнання таких умов потрібні великі кошти й час, а в українських шкіл є проблеми і з першим, і з другим. Фінансувати обладнання бомбосховищ повинна місцева влада, але часто цей тягар лягає на кишені батьків. Так, до прикладу, в одній із львівських шкіл на облаштування укриття з батьків збирали по 700 грн за учня.

Окрім того, усі школи та прилеглі території повинні бути перевірені саперами — на випадок, якщо диверсійні групи залишили десь на шкільному подвір’ї вибухонебезпечні предмети. Директори навчальних закладів також повинні перевірити готовність систем оповіщення, визначити маршрути евакуації на випадок надзвичайної ситуації і позначити їх стрілочками, натренувати усіх учасників освітнього процесу щодо дій у разі повітряної тривоги. Вчителі повинні пройти навчання зі здоров'я та надання домедичної допомоги на випадок поранення. 

Навчальний процес на окупованих територіях

Згідно з планом Міносвіти, навчання на тимчасово окупованих територіях повинно проходити виключно онлайн. Проте російські окупанти мають свої плани: незважаючи на напівзруйновані або сильно пошкоджені шкільні будівлі, нестачу вчителів та опір батьків, вони відновлюють навчання у школах — за російською програмою.

Не дивно, що окупанти роблять ставку на знищення усього українського в захоплених містах, але розмах все одно вражає. Вчителям, що лишились на окупованих територіях, погрожують фільтраційними таборами та обмеженням доступу до гуманітарної допомоги, батьків лякають позбавленням батьківських прав у разі неявки дитини у школу, а з російської глибинки уже везуть викладачів, які давно мріяли про "теплий клімат і власний сад". 

Через те, що шкільна інфраструктура сильно постраждала під час бойових дій і часто є небезпечною для дітей, окупанти планують викладати школярам лише три предмети. Вони називають це "адаптаційним періодом" — дітей вчитимуть російської мови та літератури, математики та історії Росії. Звісно ж, навчальний процес супроводжуватиметься і "виховними годинами", на яких дітям розповідатимуть про "велику і могутню Росію" і про те, що українців насправді не існує — їх вигадав чи то Ленін, чи то Сорос, чи то Байден.

Іспити на знання історії Росії доведеться складати не тільки школярам — вчителів не допускатимуть до навчального процесу без попередньої атестації. Вони повинні виказати повну лояльність окупаційній владі, інакше про жодне викладання не може йтися взагалі. 

Школи в деяких окупованих містах, зокрема, в Маріуполі, будуть охороняти озброєні російські військові — як вони заявляють, "для безпеки". Проте це швидше виглядає як залякування і нагадування про всюдисущого "старшого брата".

Вчителі, які змогли вирватися з окупації, організовують онлайн-навчання для своїх учнів, але навчатися дистанційно в українській школі в умовах окупації може бути небезпечно, тож далеко не всі батьки погодяться ризикнути. Адже приклади розлучення батьків і дітей на окупованих територіях за останні півроку ми бачили не раз і не двічі.