Убогий ювілей. Чому Україна не помітила річниці хрещення Русі"
Традиційний хресний хід Української православної церкви Московського патріархату "в честь хрещення Русі" у нинішньому році пройшов набагато більш спокійно, ніж роком раніше. Не було ні серйозних ексцесів, ні посиленої уваги з боку ЗМІ. Переважна більшість киян сприймали промосковських "ходаков" у центрі української столиці 27 липня лише як прикру перешкоду, яку, проте, краще не чіпати, щоб вона швидше зникла і забулася.
Між тим цей хресний хід був для УПЦ МП особливим. Як підкреслює інформаційно-просвітницький відділ УПЦ МП, він пройшов "напередодні свята хрещення Русі та з нагоди відзначення 25-річчя проведення історичного Харківського архієрейського собору". Тобто до традиційного приводу був приштопан ювілей Харківського собору, хоча той собор відбувся в 1992 р. зовсім не 27 липня, а двома місяцями раніше - 27-28 травня.
Коротко нагадаємо про його рішеннях. На ньому з посади глави УПЦ був зміщений митрополит Філарет (Денисенко), його звинуватили в розкольництві і заборонили йому священнослужіння. Замість нього єрархи обрали Київським митрополитом нині вже покійного Володимира (Сабодана), в той час митрополита Ростовського і Новочеркаського. Головний же підсумок собору - церковнослужителі, які зібралися в Харкові, підтвердили вірність РПЦ і відмовилися йти по шляху створення української автокефалії, обмежившись ефемерною автономією. 11 червня 1992 р. харківські угоди затвердив архієрейський собор РПЦ. У тому ж місяці прихильники самостійної української церкви об'єдналися в Української православної церкви Київського патріархату на чолі з патріархом Філаретом (Денисенко). З тих пір в Україні зміцнився церковний розкол, подолати який не вдалося і, мабуть, навряд чи вдасться найближчим часом.
Відмінність між двома УПЦ проявляється вже в тому, що УПЦ КП святкує річницю хрещення Київської Русі-України", а УПЦ МП - "хрещення Русі", згідно з термінологією РПЦ і Кремля. Ніяких офіційних представників української влади на заході, УПЦ МП не було, за винятком депутатів Верховної Ради "Оппоблока" Юрія Бойка, Олександра Вілкула, Михайла Добкіна і Вадима Новинського, які старанно молилися на Володимирській гірці разом з нинішнім предстоятелем УПЦ МП митрополитом Онуфрієм (Березовським).
Керуючий справами УПЦ МП митрополит Бориспільський, Броварський Антоній (Паканич) повідомив перед хресним ходом, що "ми всі разом будемо молитися, щоб Господь подарував мир нашій країні". Але в щирість цих молитов чи можливо повірити, доки УПЦ МП заперечує сам факт військового вторгнення РФ в Україну, а ієрархи УПЦ МП активно сприяють окупантам.
На початку травня луганським сепаратистським інформагентством "Істок" було оприлюднене інтерв'ю голови так званого "комітету у справах релігії і духовності" терористичної організації ЛНР Андрія Ліцоєва, у якому він прямо говорить: створенням комітету і призначенням на посаду його керівника опікувався особисто митрополит Луганський і Алчевський Митрофан (Юрчук) - постійний член Священного синоду УПЦ МП. На визнання чиновника-сепаратиста відреагували в нашому Мінкульті. Там закликали керівництво УПЦ МП публічно засудити військову агресію Росії проти України і припинити співпрацю з терористами, а правоохоронні органи, дати відповідну правову оцінку антиукраїнським діям і висловлювань окремих представників кліру і вищого духовенства УПЦ МП.
Інший скандал стався 15 липня у Жовкві на Львівщині. Жителі міста обурені поведінкою протоієрея Степана Хомина, закрив двері церкви перед труною з загиблим бійцем АТО Володимиром Турчиным. Розуміючи, що в повітрі запахло гасом, єпископ Львівський Філарет (Кучеров) визнав: у Жовкві сталася "прикра помилка, допущена "ненавмисно". Щоб пом'якшити негативний резонанс, у храмі в Жовкві були відслужені дві панахиди по загиблому воїну.
Схожі скандали з попами УПЦ МП нерідкі. Так що святкування в Києві ювілею Харківського собору не могло не вийти похмурим. Всім стає все більш очевидно, що ця церква в Україні не має майбутнього.
Ще одним показовим фактом стало зведення у прифронтовій Волновасі на Донеччині храму УПЦ Київського патріархату. Будівництво було освячено 21 грудня 2016 р. і йде при великому сприяння місцевих жителів. Церква Святого Миколи будують на честь Всіх волинських святих. Так вирішено увічнити пам'ять про волинян - воїнів 51-ї окремої механізованої бригади, які загинули під цим райцентром, відображаючи російську агресію. Ця пам'ять об'єднала жителів Волновахи та Луцька (хоча між ними понад 1100 км). У Луцьку вже зібрано на храм УПЦ КП у Волновасі півмільйона гривень. Московський патріархат на таке просто не здатний.
